Рішення № 14952505, 13.04.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.2011 Справа № 5008/232/2011

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави

в особі Міністерства фінансів України (м. Київ) та

публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” (м. Київ)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Сузіря” (с. Солочин Свалявського району Закарпатської області)

про відшкодування шкоди у вигляді збитків на суму 895873,34 грн.,

Головуючий: суддя Швед С.Б.

секретар судового засідання Анісімова І.Ю.;

від заявника Андрейчик А.М., прокурор відділу Прокуратури Закарпатської області;

від позивача Кривов І.І., представник по довіреності від 06.10.2010р.;

від відповідача Олійник Р.Б., представник по довіреності від 14.04.2010;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сузіря” про відшкодування шкоди у вигляді збитків на суму 895873,34 грн.

Звернення прокурора до суду, з посиланням на норми чинного законодавства щодо правових підстав для подання позову (ст. 121 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20, 35, 361 Закону України „Про прокуратуру”), аргументовано доводами про необхідність захисту інтересів держави, громадян та юридичних осіб (вкладників банку), яким завдано шкоди у вигляді збитків неправомірними діями товариства з обмеженою відповідальністю „Сузіря” за наслідками невиконання останнім умов договору про організацію спорудження обєкта будівництва від 20.04.2007р.

Позовні вимоги прокурор просить задоволити на підставі ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 12, 16 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та п.п. 5.4.4. Правил фінансування будівництва виду А, затверджених рішенням Правління АКБ „Київ” 21.03.2007.

Також прокурор на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення позову просить накласти арешт на санаторій „Квітка Полонини”, що розташований в с. Солочин Свалявського району Закарпатської області та заборонити товариству з обмеженою відповідальністю „Сузіря” здійснювати дії, направлені на його відчуження у будь який спосіб.

Прокурор відділу прокуратури Закарпатської області Андрейчик А.М. та представник публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”, прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві прокурора.

Міністерство фінансів України у надісланому суду письмовому поясненні від 17.03.11 №31-15030/07-26/6994 (а.с. 78-80) позов прокурора вважає обґрунтованим у звязку з порушенням відповідачем умов (п.п. 5.4.4.) договору про організацію спорудження обєкта будівництва від 20.04.2007р., що призвело до втрат публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” у сумі 895873,34 грн. за предметом позову. Судовий розгляд справи просить провести без участі його представника.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позов від 04.04.11 та у судовому засіданні позов не визнав з посиланням на відсутність у прокурора правових підстав на звернення до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свою позицію рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

По суті позовних вимог просить суд прийняти до уваги преюдиціальні факти, встановлені за результатами судового розгляду цивільної справи №2-1141/2008р.р. (рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009р.), що підтверджують відсутність вини ТОВ „Сузіря” у завданні шкоди ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ” та правових підстав для стягнення з відповідача суми 895873,34 грн.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

20.04.2007 між Акціонерним комерційним банком „Київ” в особі Святошинської філії (надалі - Управитель) та товариством з обмеженою відповідальністю „Сузіря” (надалі - Забудовник) було укладено договір про організацію спорудження обєкта будівництва (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Управитель, який діє на праві довірчої власності Довірителів( фізичних осіб), замовляє Забудовнику збудувати належної якості багатоквартирний житловий будинок в м. Ужгороді по вул. Д. Климпуша, ввести його в експлуатацію та передати обєкти інвестування Довірителям фонду фінансування будівництва (ФФБ) у власність, а Управитель зобовязується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями Договорами про участь у ФФБ.

Фінансування спорудження обєкта будівництва здійснюється Управителем за рахунок коштів ФФБ, крім коштів оперативного резерву (10% від ФФБ) в порядку, встановленому цим Договором (п. 1.5. Договору).

Управитель формує оперативний резерв в розмірі 10% від суми грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з Довірителями договорами про участь у ФФБ (п. 2.8. Договору).

Відповідно до Правил фінансування будівництва виду А, затверджених рішенням Правління АКБ „Київ” від 21.03.2007 (далі Правила ФФБ), Управитель (п.2 Правил ФФБ) для виконання своїх зобовязань перед Довірителями ФФБ формує на рахунку ФФБ оперативний резерв за рахунок частини коштів Довірителів, залучених до ФФБ. Кошти оперативного резерву залишаються в управлінні Управителя та використовуються, зокрема, на виплату Довірителям на їх вимогу коштів з ФФБ на умовах Правил ФФБ (п. 3.5. Правил ФФБ).

У відповідності з п.п. 3.3.10 Договору та п.п. 5.4.4 Правил ФФБ лише у випадку недостатності коштів оперативного резерву для задоволення вимог Довірителів Забудовник на письмову вимогу Управителя зобовязаний перерахувати відповідну суму коштів, необхідну до виплати Довірителю.

12.11.2009р.Свалявським районним судом Закарпатської області прийнято рішення у цивільній справі №2-1141/2009( а.с.60-63) за позовом Довірителів гр-н ОСОБА_1, та ОСОБА_2. до ТОВ „Сузіря” ( Забудовник) та АКБ „Київ” (Управитель) про стягнення моральної та матеріальної шкоди у звязку з порушенням строків будівництва житла та розірванням по цій причині укладених договорів на участь у ФФБ.

Наведеним вище судовим рішенням Свалявського районного суду констатовано вину АКБ „Київ” (Управитель) у порушенні умов ФФБ та договорів з Довірителями( фізичними особами, які інвестували кошти у будівництво житла) та стягнуто на їх користь з АКБ „Київ”( Управитель) суму 895873,34 грн. у відшкодування матеріальної шкоди( вартість внесених інвестицій з урахуванням інфляційних нарахувань та судових витрат по справі), яка і є предметом регресного позову по розглядуваній судом господарській справі.

Судовим розглядом цивільної справи №2-1141/2008р. встановлено, що Управителем не було створено відповідного фонду резерву, внаслідок чого Управитель не мав можливості повернути кошти довірителям ФФБ. Невиплата коштів довірителям є наслідком порушення умов ФФБ та договорів, укладених між Управителем та довірителями, і саме Управитель з цих підстав повинен нести відповідальність (а.с. 62). Отримані від Довірителів кошти Забудовник використав за цільовим призначенням на будівництво житлового будинку в м. Ужгород по вул. Климпуша. Обовязок з повернення коштів довірителям лежить на Управителю ФФБ, оскільки між довірителями та Забудовником ніяких фінансових правовідносин не існувало.

За наслідками апеляційного та касаційного провадження рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009р. у цивільній справі №2-1141/2008 набрало законної сили (копії процесуальних документів додані до справи господарського суду, а.с.64-71).

Згідно з приписами частини четвертої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Вини товариства з обмеженою відповідальністю „Сузіря” по справі №2-1141/2008р.р судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не встановлено, що виключає можливість стягнення з відповідача суми 895873,34 грн. в порядку регресу, оскільки за правилом ст. 1191 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди в порядку регресу особі, яка її відшкодувала, проводиться саме винною особою.

Підтвердженням вищенаведених обставин, встановлених у судових рішеннях по справі №2-1141/2008р.р. щодо недостатнього фінансування будівництва та формування Управителем оперативного резерву для покриття ризиків у процесі реалізації Договору та неналежного виконання ним своїх зобовязань по залученню коштів у ФФБ, є також дані додатково поданих позивачем доказів (супровідний лист від 07.04.2011 №25-02/652), які свідчать про отримання Управителем до ФФБ в довірче управління грошових коштів на загальну суму 5463 745,53 грн. та формування оперативного резерву в межах суми 547 683,00 грн., в той час як погоджена договірними сторонами загальна вартість обєкту будівництва за договором іпотеки від 28.04.2007р. склала 15288 748,00 грн. (п.п. 1.10). Крім того на початку будівництва житлового будинку (кінець 2007 року 1 півріччя 2008 року) Управитель почав процес повернення частини залучених ним коштів довірителям (виписка по особовому рахунку позивача за період з з 01.01.07 по 01.06.09), що не могло не позначитися на неналежному фінансуванні будівництва та сприяло виникненню кризової ситуації з повернення коштів іншим довірителям.

Також, при вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв”язку із знищенням або пошкодженням речі. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною умовою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України, на застосуванні якої у вирішенні даного спору наполягає позивач (а.с. 5), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Свої договірні зобовязання Забудовник в межах фактичного фінансування об”екту будівництва виконував належним чином, доказом чого є надана ним довідка від 30.03.2011 р. № 58 про стан фінансування будівництва та акти виконаних робіт по обєкту, копії яких додані до матеріалів справи.

Як свідчать обставини справи, затримка у введенні обєкта житлового призначення в експлуатацію повязана з неналежним виконанням Управителем своїх обовязків по своєчасному та повному фінансуванню Проекту ФФБ відповідно до п.1.1. Договору про організацію спорудження обєкта будівництва .

Позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами протиправності поведінки відповідача, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи, якій інкримінується завдання шкоди.

З огляду на наведене, у задоволенні позову щодо відшкодування шкоди у вигляді збитків слід відмовити з мотивів недоведеності позовних вимог та відсутності складу правопорушення у діях відповідача.

У задоволенні клопотання про забезпечення позову також належить відмовити, оскільки конкретних обставин та доказів щодо необхідності накладення арешту на санаторій „Квітка Полонини” суду не подано. Крім того з поданих представником відповідача документів випливає, що вказаний санаторій перебуває у власності іншого субєкта господарювання (а.с. 114).

Аргументи відповідача щодо відсутності права прокурора на подання даного позову судом не приймаються, оскільки Конституцією України та Законом України „Про прокуратуру” на органи прокуратури покладений обовязок нагляду за дотриманням закону у всіх сферах державного та суспільного життя України. Повноваження прокурора на звернення до суду з позовами про захист прав і законних інтересів громадян, держави., а також всіх без винятку субєктів підприємницької та іншої суспільно необхідної діяльності, ніким обмежені бути не можуть.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 32-34, 43,75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на території України.

Порядок апеляційного оскарження судового рішення регламентовано статтями 91- 95 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Швед

Рішення оформлено: 18.04.2011р.