Рішення № 14951841, 06.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2011 р.

Справа № 5004/485/11

за позовом Управління Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області

до відповідача: Приватного підприємства "Волиньземсервіс"

про визнання недійсним п. 2.1 договору №200 від 29.01.2009 року та стягнення

700 грн. 00 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Патіюк О.С., довіреність від 05.04.2011 року №2, Куренчук П.Ю., довіреність від 05.04.2011 року №1.

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - Управління Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області просить визнати недійсним п. 2.1 договору №200 від 29.01.2009 року, що укладений між ним та відповідачем - приватним підприємством "Волиньземсервіс" в частині встановлення вартості надання послуги в розмірі 420 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача 700 грн. 00 коп. недоотриманих коштів згідно договору №200 від 29.01.2009 року та судові витрати по справі: 187 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Правовою підставою для визнання недійсним п. 2.1 договору №200 від 29.01.2009 року позивач зазначає невідповідність даного пункту чинному законодавству, а саме: постанові КМУ від 01.11.2000 року №16198, наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», відповідно до якого вартість наданих згідно договору послуг становить 80 грн. 00 коп. за один примірник документа, а не 30 грн. 00 коп., як визначено п. 2.1 договору №200. Також позивач стверджує, що в результаті невідповідності п. 2.1 договору №200 законодавству відповідачем недоплачено 700 грн. 00 коп. вартості наданих послуг, що встановлено актом перевірки Державного комітету України із земельних ресурсах від 03.02.2011 року.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду від 21.03.2011 року документів не подав, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 20), тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2009 року між позивачем - Управлінням Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області та відповідачем - приватним підприємством "Волиньземсервіс" був укладений договір на виконання земельно – кадастрових робіт та послуг №200 (далі – договір, а. с. 9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 29.01.2009 року №200.

Згідно п. п. 1.1, 1.2, 2.1 договору позивач зобов’язався виконати земельно – кадастрові роботи та надати послуги: висновки з надання земельної ділянки в кількості 14 шт., а відповідач – прийняти виконані роботи та послуги та провести їх оплату, розмір якої встановлюється згідно з розцінками, затвердженими наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 в сумі 420 грн. 00 коп.

Таким чином, п. 2.1 договору сторонами визначено вартість одного примірника документа 30 грн. 00 коп.

Перевіркою, проведеною Державним комітетом України із земельних ресурсах (акт від 03.02.2011 року (а. с. 14-16) встановлено, що протягом 2009 року Управлінням Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області всупереч вимогам п. 6.1 Розміру оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N97/298/124 плата за підготовку висновків із надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних осіб бралася із розміру 30 грн., а не 80 грн., як це передбачено вищевказаним наказом.

Позивач листом від 04.03.2011 року №343 (а. с. 17) просив відповідача додатково сплатити 700 грн. 00 коп.

Відповідач кошти не сплатив, вимогу позивача заперечував (лист від 10.03.2011 року, а. с. 18) з тих підстав, що оплата за підготовку висновку проводилась за рахунок фізичних осіб.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 6.1 Розміру оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 встановлена вартість одного примірника документа для фізичних осіб - 30 грн. 00 коп., для юридичних осіб – 80 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що договір укладено з юридичною особою – ПП «Волиньземсервіс», розмір оплати у п. 2.1 договору слід визначати, виходячи із вартості одного примірника документа для юридичних осіб – 80 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

Беручи до уваги наведені обставини, те, що п. 2.1 договору суперечить наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», суд дійшов висновку про визнання недійсним п. 2.1 договору №200 від 29.01.2009 року в частині встановлення вартості надання послуги в розмірі 420 грн. 00 коп..

Заперечення відповідача з посиланням на те, що оплата за підготовку висновку проводилась за рахунок фізичних осіб, не прийняті судом до уваги, оскільки договір від 29.01.2009 року №200 укладено з юридичною особою, заява (а. с. 8) також подана юридичною особою – ПП «Волиньземсервіс».

Таким чином, виходячи із розрахунку 80 грн. 00 коп. вартості за один примірник документа, сплати відповідачем 420 грн. 00 коп. згідно квитанцій, що зазначені у п.2.1 договору, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 700 грн. 00 коп. недоотриманих коштів підставна та підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті державного мита в сумі 187 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним п. 2.1 договору №200 від 29.01.2009 року, що укладений між Управлінням Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області та відповідачем - приватним підприємством "Волиньземсервіс" в частині встановлення вартості надання послуги в розмірі 420 грн. 00 коп.

3. Стягнути з приватного підприємства "Волиньземсервіс", м. Ківерці,

вул. Чкалова, 61, код 35437361 на користь Управління Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області, м. Рожище , вул. Незалежності, 60а, р/р 35221004001011 УДК у Волинській області, МФО 803014,

код 21743834

- 700 грн. 00 коп. основного боргу, 187 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1 123 грн. 00 коп. (одна тисяча сто двадцять три грн. 00 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

06.04.11