Рішення № 14951820, 04.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2011 р.

Справа № 7/5004/243/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Ковельської філії ВАТ «Волиньобленерго», м. Ковель

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд», м.Ковель

про стягнення 6571,28 грн.

Суддя: Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Сорока А.П., юрисконсульт (дов. №19/26-54 від 04.01.11р.)

від відповідача: Лісь С.І., інст.. відділу кадрів (дов. №92 від 31.03.2011р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач –відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії звернувся в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення з відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд»10157,56 грн. в т.ч. 4072,08 грн. заборгованості за спожиту електроенергію за період з вересня 2010р. по січень 2011р. (включно).

До початку слухання справи по суті представником позивача у зв’язку з частковою оплатою заборгованості за спожиту електроенергію подано заяву про уточнення позовних вимог №1447 від 31.03.2011р. відповідно зменшено розмір позовних вимог та згідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1699,67 грн. за спожиту електроенергію за період з лютого 2011р. по березень 2011р., 2543,09 грн. пені, 3118,75 грн. збитків, завданих інфляцією та 557,60 грн. 3% річних. Крім того в судовому засіданні представником позивача з врахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України подано уточнений розрахунок пені відповідно до якого відповідачу нараховано 1195,26 грн. пені за період з лютого 2010р. по липень 2010р.

Зменшення позовних вимог не порушує чиїх – небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Представник відповідача відзиву на позов не представив в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення 1699,67 грн. заборгованості за спожиту електроенергію визнав, в частині стягнення 1195,26 грн. пені, 3118,75 грн. збитків, завданих інфляцією та 557,60 грн. 3% річних позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 06 листопада 2003 року між Ковельською філією ВАТ "Волиньобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд»укладено договір про постачання електричної енергії за №526-0155000 з відповідними додатками до нього.

Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв’язку з чим в суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

У відповідності до умов вказаної угоди позивачем було взято на себе зобов’язання щодо поставки відповідачу електричної енергії згідно з визначеними угодою умовами та величинами, а відповідачем в свою чергу взято зобов’язання проводити своєчасно оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.

Пунктами 8.1, 8.3 угоди встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки електропостачальної організації. За дату оплати приймається дата списання коштів з розрахунку споживача або внесення споживачем готівки в касу банка.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію за період з вересня 2010р. по березень 2011р. (включно) на загальну суму 10063,16грн., що підтверджується рахунками за активну електричну енергію, випискою з особового рахунку №155.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідачем договірні зобов’язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті використаної електричної енергії у періоди, обсяги та в розмірах, визначених договором, в повному обсязі виконані не були.

Оплата за використану електричну енергію відповідачем здійснена частково на суму 8363,49грн.

У зв’язку з викладеним на день розгляду справи господарським судом, заборгованість відповідача перед Ковельською філією ВАТ "Волиньобленерго" склала 1699,67 грн. по оплаті спожитої електричної енергії. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

В результаті невиконання відповідачем зобов’язань взятих перед позивачем у відповідності до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України, п. 8.1. Правил користування електричною енергією та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та згідно п. 4.2.1 договору за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку за період з лютого 2010р. по липень 2010р. склала 1195,26грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів по оплаті використаної електричної енергії у періоди, обсяги та в розмірах, визначених договором, в повному обсязі.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань.

Обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з особового рахунку у відповідача була наявна заборгованість за спожиту електроенергію у період з жовтня 2009р. по лютий 2011р. та неоплачена у визначений договором строк.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 3118,75 грн. збитків, завданих інфляцією та 557,60 грн. 3% річних у відповідності до представленого розрахунку з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи надання позивачем відповідачу послуг з електропостачання, отримання останніх ТОВ «Ковельрембуд»та непроведення при цьому всіх належних розрахунків, позовні вимоги пред’явлені до відповідача підставні і підлягають до задоволення.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд»(м.Ковель, вул. Театральна, 37А, код ЄДРПОУ 30739485) на користь відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Ковельської філії ВАТ «Волиньобленерго»(м.Ковель, вул. Грушевського, 56, код ЄДРПОУ 00131512) 1699,67грн. заборгованості за спожиту електроенергію; 1195,26грн. грн.. пені; 3118,75 грн. збитків, завданих інфляцією та 557,60 грн. 3% річних, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Суддя М. С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення 04.04.11