Постанова № 14930804, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2011 року 15:18 № 2а-17044/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна група"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010р. №0001102330/0

за участю представників сторін:

від позивача: Колоколов В.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Ніколаєнко О.С. - за довіреністю;

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 18 листопада 2010 року №0001102330/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу, здійснені за результатами перевірки підприємства позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому податковому законодавству, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків перевірки підлягає скасуванню. Так, на думку позивача, податковий орган дійшов невірного висновку щодо несвоєчасного відображення ТОВ «Транспортна група»сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту в деклараціях, які є складовою частиною загальної декларації з податку на додану вартість по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива). При цьому, податковий орган неправомірно посилався на ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», тобто на необхідність застосування позивачем «касового методу»нарахування податку на додану вартість, в той час, як позивач здійснював нарахування на підставі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на норми Закону України №1962-III від 21.09.2000 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», згідно яких ст. 4 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»була виключена, а отже термін дії касового методу визначення податкових зобовязань (податкового кредиту) з ПДВ за операціями продажу (купівлі) визначених Законом товарів був продовжений без обмеження термінів застосування. Тому, при нарахування податку на додану вартість по операціях купівлі-продажу дизельного палива позивач мав застосовувати «касовий метод», а не ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Транспортна група»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено Акт №912/11-23-30-34803428 від 05.11.2010 року та прийняте податкове повідомлення-рішення №0001102330/0 від 18.11.2010 року.

Перевіркою встановлено несвоєчасне відображення товариством «Транспортна група»сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту в деклараціях, які є складовою частиною загальної декларації з податку на додану вартість по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива).

Так, протягом перевіряємого періоду встановлено, що на виконання укладеного договору на придбання товару ТОВ «Транспортна група»було отримано дизельне пальне, що підтверджується видатковою накладною, отриманою від ТОВ «КФ Союз нафтопродукт»від 22.02.2010 №СН-0000005 на загальну суму 2374169,28 грн. в т.ч. ПДВ 395694,88 грн., актом прийому-передачі нафтопродуктів від 22.02.2010 №СН-0000005 на загальну суму 2374169,28 грн., в т.ч. ПДВ 395694,88 грн. Сума податку на додану вартість по вищенаведеній податковій накладній була відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року з порушенням норми ст. 3 Закону України №1521-III від 02.03.2000 «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів». Фактична оплата отриманого дизельного палива здійснена у березні 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2010 № 273 на суму 1000000 грн. та від 25.03.2010 №290 на суму 1374169,28 грн.

Крім того, на виконання укладеного договору на придбання товару ТОВ «Транспортна група»було отримано дизельне пальне від ТОВ «Нафта-МД», що підтверджується видатковими накладними від 29.03.2010 №8 на загальну суму 3141489,11 грн., в т.ч. ПДВ 523581,52 грн., від 31.03.2010 №9 на загальну суму 1135312,21 грн. в т.ч. ПДВ 189218,70 грн., актами прийому-передачі нафтопродуктів від 29.03.2010 №8 на загальну суму 3141489,11 грн., в т.ч. ПДВ 523581,52 грн., від 31.03.2010 р. №9 на загальну суму 1135312,21 грн., в т.ч. ПДВ 189218,70 грн.

Як зазначив податковий орган, отримані від ТОВ «Нафта-МД»податкові накладні позивачем були відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року з порушенням норми ст. 3 Закону України №1521-III від 02.03.2000 «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів». Оплата отриманого дизельного палива у березні 2010 року відсутня.

Позивач вважає висновки податкового органу необгунтованими, посилаючись на те, що дія Закону України №1521-III від 02.03.2000 «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»була обмежена в часі, а операції позивача з дизельним пальним відбувались в 2010 році, тому відображення таких операцій в податковому та бухгалтерському обліку має відбуватись відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таку думку позивача суд вважає помилкою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України №1521-III від 02.03.2000 «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»при ввезенні (імпортуванні) на митну територію України нафти сирої за кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі ГС) 270900000 та важких дистилятів (дизельного пального) за кодами ГС 271000610, 271000650, 271000690 у момент перетину митного кордону з дати набрання чинності Законом №1521-III не справлялись, відповідно, до 01.01.2001 року ввізне мито та до 01.06.2000 року ПДВ.

Також, на підставі ст. 2 Закону №1521-III тимчасово до 01.06.2000 року продаж та інші види відчуження важких дистилятів (дизельного пального) коди ГС 271000610, 271000650, 271000690, виготовлених нафтопереробними підприємствами України з використанням сировини, видобутої на території України або імпортованої, а також вироблених або ввезених (імпортованих) важких дистилятів (дизельного пального) здійснювалось субєктами підприємницької діяльності без справляння акцизного збору до Державного інноваційного фонду, а при переробці ввезеної (імпортованої) сировини на давальницьких умовах також без сплати ввізного мита.

Статтею 3 Закону України №1521-III від 02.03.2000 «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»встановлено, що податкові зобовязання з ПДВ, які виникають у звязку з продажем товарів, визначених у статті 1 та статті 2 Закону №1521-III, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця, в наслідок чого, право на збільшення податкового кредиту платників ПДВ покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення сплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР.

В статті 4 Закону України №1521-III було передбачено, що такий порядок діяв тимчасово, а тому, починаючи з 01.01.2001 року операції з продажу (ввезення) або інших видів відчуження нафти сирої код ГС 2709 00000, а також з 01.06.2000 року операції з продажу або інших видів відчуження важких дистилятів (дизельного пального) коди за ГС 2710 00610; 2710 00650; 2700 00690 мали оподатковуватися податками, зборами (обовязковими платежами) за правилами, визначеними відповідними законами з питань оподаткування, незалежно від форм або методів поставки (продажу) або форм розрахунків (включаючи попередню оплату), здійснених до зазначеної дати, тобто, у загальновстановленому Законом №168/97-ВР порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»№1962-III з 01.10.2000 року зазначена вище стаття 4 Закону №1521-III була виключена, а термін дії касового методу визначення податкових зобовязань з ПДВ (податкового кредиту) по операціям продажу (придбання) визначених Законом №1521-III товарів був продовжений без обмеження строків застосування.

Отже, починаючи з 01.10.2000 року діє правило касового методу визначення податкових зобовязань з ПДВ (податкового кредиту), встановлене Законом №1521-III для операцій з продажу (придбання) нафти сирої (код за ГС 2709 00000) і важких дистилятів (дизельного пального по кодам за ГС 2710 00610; 2710 00650; 2710 00690).

Поняття «касовий метод»було введено в Закон №168/97-ВР згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України».

Так, під «касовим методом»в п. 1.11 статті 1 Закону №168/97-ВР розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобовязань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Іншою, визначальною умовою для застосування касового методу є операції саме з тими паливно-мастильними матеріалами, які за кодами ГС визначені в Законі №1521-III.

Як вбачається з матеріалів справи (Сертифікатів відповідності Серія ВВ №UA1.029.0009926 -10, №UA1.029.0009913-10, №UA1.072.0024346-10, №UA1.072.0025187-10, митних декларацій) та було встановлено у судовому засіданні паливо дизельне зимове з присадками марки ДЗп-15 I виду (з мийною присадкою) відповідає коду 2710 19 45 00, а паливо дизельне з мийною присадкою марки 0,2-40 відповідає коду 2710 19 45 00.

Важкі дистиляти (дизельне паливо) товари, на які згідно із Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) установлені ставки акцизного збору залежно від вмісту масової частки сірки.

Законом України №313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)», який діяв на час прийняття Закону України №1521-III (02.03.2000 р.) важкі дистиляти (дизельне пальне) визначались кодами 2710 00610; 2710 00650; 2710 00690. Проте, в подальшому законами України вносились зміни до Закону №313/96-ВР і для важких дистилятів були встановлені нові коди. Станом на час придбання позивачем дизельного пального 22.02.2010 року та 29.03.2010 року в редакції Закону України №313/96-ВР, що діяла з 01.01.2010 року для важких дистилятів визначені товарні підпозиції за кодом 2710 19.

Як було вище зазначено, позивачем придбавалось дизельне пальне за кодом 2710 19 45 00, яке, відповідно до Закону України №313/96-ВР в редакції, що діяла з 01.01.2010 року, відноситься до важких дистилятів (газойлів) із вмістом сірки більш як 0,035 мас., але не більше як 0,2 мас.%.

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що позивач на час здійснення та обліку операцій з придбання дизельного пального мав застосовувати ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів». Внаслідок порушення вищенаведеної норми позивачем завищено податковий кредит за лютий 2010 року на суму 393802 грн., за березень 2010 року на суму 712800 грн. та занижено задекларовані субєктом господарювання показники у рядку 10.1 Декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»у березні 2010 року на загальну суму 393802 грн.

Тому податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001102330/0 від 18.11.2010 року про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 938361,00 грн. ( в т. ч. 625674,00 грн. основного платежу та 312787,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі виконав покладений на нього обовязок.

Судові витрати, визначені ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорта група»відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко