Постанова № 14930789, 02.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 березня 2011 року 13:22 № 2а-574/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ремонт"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0000042306/0, № 0000032306/0 від 05.01.2011року

за участю представників сторін:

від позивача: Лобова С.С. - за довіреністю;

від відповідача: Ніколаєнко О.С. - за довіреністю.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000042306/0 та № 0000032306/0 від 05.01.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наведені податковими інспекторами в акті перевірки доводи є необґрунтованими та надуманими, а вказані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки договори, які були заключні з контрагентом виконанні в повному обсязі і є первинними документами, на підставі яких відбувались господарські операції. На підтвердження виконання договорів між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано акти прийому виконаних робіт та оплату цих робіт. Тому витрати у грошовій формі, понесені позивачем згідно договорів, правомірно включені позивачем до валових витрат, що також підтверджується обовязковим документом податкового обліку податковими накладними.

В судовому засіданні позивач не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат, а відтак заниження податку на додану вартість, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначив, що порушення, виявлені під час перевірки та зафіксовані в акті перевірки є реальними та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, повязані з тим, що підприємством було неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми за нікчемними угодами з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в звязку з чим наявність у позивача, на думку відповідача, фіктивних первинних документів контрагента, виданих невстановленою особою не є, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

На підставі вищезазначеного відповідач просив суд у позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма «Ремонт»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2010 року № 1073/1-23-60-13688239.

Так перевіркою встановлено порушення п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 31122,00 грн. та порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді.

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності та фіктивності господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту та внаслідок виявлених порушень податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 05.01.2011 року № 0000042306/0 та № 0000032306/0, правомірність, яких є предметом даного спору.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «РЕМОНТ»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договори від 01.07.2009 року № 13, від 01.09.2009 року № 17, від 21.09.2009 року № 20, від 13.01.2010 року № 4, від 25.02.2010 року, № 9 щодо монтажу технологічного обладнання.

Вартість виконаних робіт по договору встановлюється згідно протоколів про договірну ціну. Підрядник зобовязується надати всі матеріали, необхідні для виконання робіт згідно специфікацій.

Перевіркою також встановлено, що згідно бази даних АІС «ОР»ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зареєстроване в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва та має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження» та встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, про що свідчить Акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню субєкта підприємницької діяльності від 04.10.2010 року.

Відповідно до бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт було подано за перше півріччя 2008 року з податку на прибуток підприємства. Директором та засновником ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є ОСОБА_3.

Також, як було зазначено в судовому засіданні відповідачем, відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та відсутні трудові ресурси.

Керуючись викладеними, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що за укладеними позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договорами саме контрагент позивача приймає на себе зобовязання по організації робіт по монтажу, ремонту технічного обладнання, в той час, як в судовому засіданні представник позивача зазначив, що підприємство позивача саме займалося ремонтом технічного обладнання, а з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були 3-4 чоловіка, які лише допомагали позивачу здійснювати ремонт.

Окрім вищезазначеного, суд звертає увагу на те, що старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 року порушено кримінальну справу № 69-107, Відносно ОСОБА_3 та не встановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В ході провадження досудового слідства по вище вказаній кримінальній справі встановлено, що в період з 2007-2008 роки, на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені субєктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

Підтвердження вищевикладеного також являються пояснення єдиного учасника ОСОБА_3., згідно яких, ОСОБА_3. пояснив, що в квітні 2008 року познайомився з чоловіком, який йому приставився, як ОСОБА_5. Після чого, вони певний час їздили разом на рибалку, а у подальшому дана особа запропонувала ОСОБА_3. зареєструвати на його імя підприємство, пояснивши йому що згідно документів я буду рахуватися на вказаному підприємстві директором, при цьому ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3, що фактично він жодного відношення до подальшого функціонування даного підприємства мати не буде.

Щодо діяльності даного підприємства, то ОСОБА_3 було пояснено, дане підприємство буде здійснювати специфічну діяльність, а саме буде займатись «обналічкою»грошових коштів.

Під поняттям «обналічка», як зазначено в даних поясненнях, ОСОБА_3. розуміє те, що існують певні схеми, відповідно до яких підприємства ухиляються від сплати податків, при цьому безготівкові кошти переводяться в готівкові.

До того ж, ОСОБА_3., як засновник, директор та єдиний працівник ТОВ «С.Дж.Р.Груп», допитаний по кримінальній справі № 69-107, надав пояснення, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Крім того, відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- ОСОБА_3, не укладала договори з ТОВ «Фірма «РЕМОНТ», податкові накладні, видаткові накладні, та взагалі будь-які інші документи не підписувала.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про відсутність господарських правовідносин між ТОВ «Фірма «РЕМОНТ»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За наведених обставин та пояснень, за відсутності управлінського та технічного персоналу на підприємстві контрагента позивача, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з доставки певних товарів та надання певних послух. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з монтажу технологічного обладнання не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послуг оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

За наведених правових норм та враховуючи те, що податкові накладні ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підписані особою, а саме ОСОБА_3, яка фактично не здійснювала господарської діяльності і не підписувала документи, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За встановлення судом факту не придбання товарів та послуг у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту, так як такі накладні видані та підписані невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договори не визнані недійними в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

В супереч зазначеному положенню, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було створене ОСОБА_3. з метою прикриття незаконної діяльності. Однак, відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- ОСОБА_3, договори, податкові накладні, видаткові накладні та будь-які інші документи не підписував, умови передбачені у договорах не виконував.

Згідно ст.41 Цивільного кодексу України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту, завищення валових витрат за вказаними господарськими операціями та заниження у звязку з цим податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Штрафні (фінансові) санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень застосовані правомірно відповідно до п. 17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.

Судові витрати, визначені ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «РЕМОНТ»відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко