Постанова № 14930542, 29.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5485/10/1770

29 березня 2011 року 11год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Приходько Т.В.,

прдставник відповідача: Мамай І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління

"Промжитлобуд-2"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Промжитлобуд-2» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2010р. №0004102342/0 в частині нарахованого податку на прибуток на суму 40395,00грн. (у т.ч.: 19157,00грн. - за основним платежем, 21238,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та від 09.11.2010р. №0001991742/0/17-23 в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб на суму 4740,36грн. ( у т.ч.: 1566,18грн. за основним платежем, 3174,36грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позов обґрунтований тим, що податкові повідомлення рішення відповідача в оспорюваній частині є незаконними, оскільки позивач не вчиняв порушень податкового законодавства, зафіксованих у акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що оспорювані податкові-повідомлення рішення прийняті відповідачем на підставі акта перевірки з питань дотримання податкового законодавства від 29.10.2010р. №1710/23-100/01273415, висновки якого частково суперечать чинному законодавству. Зокрема, податковим органом невірно кваліфіковано заборгованість ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» перед ВАТ «ТБ ОЛІМП», державну реєстрацію якого скасовано 19.02.2010р., як безповоротну фінансову допомогу й відповідно помилково збільшено суму валових доходів відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на 235680,60грн. Також, під час проведення перевірки посадовими особами відповідача, в порушення п.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» безпідставно не враховано помилкове заниження товариством валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості (за якою минув термін позовної давності) по ТзОВ «Схід Стар» на 42477,60грн. і відповідно зменшено суму валових витрат позивачу на 42477,60грн. по невідкоригованих виданих авансах. Таким чином, донарахування ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» податку на прибуток в сумі 19157,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 21238,00грн. є незаконним. Крім того, відповідачем безпідставно визнано виплачені працівникам витрати на відрядження в іншу місцевість для виконання своїх посадових обовязків як надбавки за розїзний характер робіт. Вказані витрати позивачем оформлені та документально підтверджені відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (з виконанням положень п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). Оскільки згідно з пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 цього Закону сума коштів, отриманих платником податку на відрядження, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відповідач неправомірно донарахував товариству податок з доходів фізичних осіб на суму 1587,18грн. та застосував штрафну санкцію у розмірі 3174,36грн. просила позов задовольнити у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м.Рівне адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема пояснила, що ДПІ у м.Рівне проведено перевірку ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2», за наслідками якої складено акт від 29.10.2010р. №1710/23-100/01273415, на підставі якого податковим органом правомірно, у межах наданих повноважень та визначеної чинним законодавством компетенції прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0004102342/0 та 09.11.2010р. №0001991742/0/17-23. У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209418,00грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 24827,00грн. Зокрема, ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» помилково до складу валових доходів не було включено як безповоротну фінансову допомогу кредиторську заборгованість в сумі 235680,60грн. перед ВАТ «ТБ ОЛІМП», державну реєстрацію якого було скасовано 19.02.2010р. Також позивачем не віднесено до валових доходів як безповоротну фінансову допомогу частину безнадійної заборгованості в сумі 7889,52грн. перед ТзОВ «Схід Стар» згідно з видатковою накладною від 28.02.2007р. №СХ-000000465 у звязку з закінченням строку позовної давності. У періоді, що підлягав перевірці, позивачем також було завищено валові витрати на суму 65154,00грн., а саме: 48236,00грн. сума по нескоригованих підприємством виданих авансів ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» (7070,87грн.), ТзОВ Городоцький завод «Будматеріали» (31258,33грн.), ПАТ «Рівнегаз» (5636,67грн.), ПП ОСОБА_4 (3500,00грн.), що призвело до подвійного включення вартості придбаних товарів, робіт (послуг) до валових витрат за 1-ше півріччя 2010 року; 16918,00грн. витрати на оплату праці, що підтверджується первинними документами та Головною книгою за 1 кв. 2009року. В результаті виявлених порушень позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 209418,00грн. Таким чином, у результаті проведених розрахунків ДПІ у м.Рівне було визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 24827,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 25348,30грн. Крім того, проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, абз.«а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1587,18грн. та штраф в сумі 18,00грн. у 2009 році. Так, працівнику ОСОБА_5 безпідставно (за відсутністю касового чека) відшкодовано витрати в сумі 120,00грн. згідно з авансовим звітом від 13.04.2009р. Також позивачем не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік на загальну суму 1566,00грн. у звязку з неоподаткуванням доходів працівників у вигляді надбавок за пересувний та розїзний характер робіт. Такі надбавки виплачувалися працівникам згідно з Колективним договором між власником та профспілковим комітетом ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» на 2007р.-2011р., яким не передбачено, що доплати за розїзний характер є відрядженнями, та обліковувалися на рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Згідно з вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обумовлені надбавки підлягають оподаткуванню, при цьому обовязок своєчасного та повного нарахування, утримання та сплати податку покладеного на податкового агента, яким і є позивач. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Рівне з 11.10.2010р. по 26.10.2010р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажного управління «Промжитлобуд-2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за наслідками якої було складено акт від 29.10.2010р. №1710/23-100/01273415 (а.а.с.6-37).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема:

-пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 209418,00грн., у тому числі за I півріччя 2010 року на суму 209418,00грн., та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24827,00грн., у тому числі за 1 кв. 2009 року на суму 4230,00грн., за I півріччя 2010 року на суму 20597,00грн.;

-п.1.1, пп.«д» п.1.3 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, абз.«а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV із змінами і доповненнями, а саме не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1587,18грн. та штраф у сумі 18,00грн. у 2009 році.

У звязку з виявленими порушеннями, на підставі вказаного акта перевірки від 29.10.2010р. №1710/23-100/01273415, ДПІ у м.Рівне прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0004102342/0, яким ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальні сумі 50175,30грн. (у т.ч.: 24827,00грн. за основним платежем, 25348,30грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та від 09.11.2010р. №0001991742/0/17-23, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 4779,54грн. (1587,18грн. за основним платежем, 3192,36грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.а.с.47-48).

Податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0004102342/0 оспорюється позивачем частково в частині нарахованого податку на прибуток на суму 40395,00грн. (у т.ч.: 19157,00грн. - за основним платежем, 21237,78грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). З них: податок на прибуток на суму 8538,40грн. та штрафні санкції в розмірі 19113,90грн. стосуються кредиторської заборгованості позивача в сумі 235680,60грн. перед ВАТ «ТБ ОЛІМП»; податок на прибуток на суму 10619,00грн. та штрафні санкції у розмірі 2123,88грн. стосуються невідкоригованих позивачем авансів виданих ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» у сумі 7070,87грн., ТзОВ Городоцький завод «Будматеріали» (31258,33грн.), ПАТ «Рівнегаз» у сумі 5636,67грн., ПП ОСОБА_4 у сумі 3500,00грн.

Щодо правомірності вказаного нарахування, суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено, що між ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» (Замовник) та ВАТ «ТБ ОЛІМП» (Підрядник) було укладено договір підряду від 30.01.2008р. №3/1-3, предметом якого було виконання комплексу загальнобудівельних робіт на обєктах Замовника (а.а.с.75-84). Вказані роботи були виконані Підрядником та отримані Замовником у вересні 2008 року (а.а.с.78-84), однак розрахунки між позивачем та ВАТ «ТБ ОЛІМП» не проведені в повному обсязі.

Станом на 30.06.2010р. у ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» існувала кредиторська заборгованість перед ВАТ «ТБ ОЛІМП» у сумі 235680,60грн., яка відображена в обліку позивача на рахунку 631/1 «Розрахунки з субпідрядниками» (а.а.с.127-129).

З довідки з ЄДРПОУ вбачається, що 19.02.2010р. державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення ВАТ «ТБ ОЛІМП» у звязку з визнанням його банкрутом (а.а.с.178-181).

Під час проведення перевірки посадові особи ДПІ у м.Рівне прийшли до висновку, що вказана кредиторська заборгованість повинна бути включена позивачем до валового доходу як безповоротна фінансова допомога у звязку з закінченням строку позовної давності за зобовязанням перед юридичною особою, яка припинилася, та одночасно віднесли таку заборгованість до безнадійної за цією ж ознакою, а також як заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. N334/94-ВР (далі Закон N334/94-ВР) валовий доход включає, зокрема: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п.1.25 ст.1 Закону N334/94-ВР безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно з п.1.22.1 ст.1 Закону N334/94 безповоротна фінансова допомога це, зокрема: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Тобто, безповоротною фінансовою допомогою вартість отриманих позивачем підрядних робіт стане саме з моменту сплину строку позовної давності.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, а ст.259 цього ж Кодексу зміна тривалості позовної давності.

Ні вказаними нормами ЦК України, ні жодними іншими законодавчими актами не передбачено зміну строку позовної давності у звязку з ліквідацією юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання виконаних підрядних робіт між ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» та ВАТ «ТБ ОЛІМП» за договором від 30.01.2008р. №3/1-3 було складено у вересні 2008 року.

Таким чином, обовязок позивача віднести суму кредиторської заборгованості перед ВАТ «ТБ ОЛІМП» до валового доходу як безповоротну фінансову допомогу виникне лише після закінчення трьохрічного строку позовної давності, тобто у вересні 2011 року, а тому визнання такої заборгованості відповідачем безповоротною фінансовою допомогою є передчасним.

Крім того, визначаючи вказану кредиторську заборгованість ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» як безнадійну, податковий орган вдався до підміни понять, оскільки безнадійною ця заборгованість була б для контрагента позивача - ВАТ «ТБ ОЛІМП» за умови відсутності припинення останнього та: у разі минування строку позовної давності, або у разі недостатності майна ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» оголошеного банкрутом у порядку, встановленому законом, або при його ліквідації. Жодна з вказаних обставин у даному випадку не відповідає дійсності.

Таким чином, збільшення податковим органом позивачу валових доходів на суму 235680,60грн. суперечить вимогам чинного законодавства, а тому нарахування податку на прибуток на суму 8538,40грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 19113,90грн. є безпідставним.

У ході судового розгляду встановлено, що ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2», в порушення абз.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону N334/94, не було скориговано видані аванси ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» у сумі 7070,87грн., ТзОВ Городоцький завод «Будматеріали» (31258,33грн.), ПАТ «Рівнегаз» у сумі 5636,67грн., ПП ОСОБА_4 у сумі 3500,00грн. (а.а.с.100-103), що призвело до подвійного включення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до валових витрат у I півріччі 2010 року на суму 48236,00грн. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Крім того, у I півріччі 2010 року позивачем помилково було зменшено валові витрати на суму кредиторської заборгованості 42477,60грн. перед ТзОВ «Схід Стар» у звязку з закінченням строку позовної давності. (а.а.с.124-126).

Однак у ході перевірки при визначенні суми валових витрат позивача за I півріччя 2010року ревізором-інспектором не було враховано дану помилку та порушено вимоги п.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III, яким передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначати суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Безпідставно не враховуючи заниження товариством валових витрат, податковий орган зменшує суму валових витрат за I півріччя 2010 року на суму 48236,00грн. по невідкоригованих авансах виданих ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» у сумі 7070,87грн., ТзОВ Городоцький завод «Будматеріали» (31258,33грн.), ПАТ «Рівнегаз» у сумі 5636,67грн., ПП ОСОБА_4 у сумі 3500,00грн.

Таким чином, ДПІ у м.Рівне безпідставно донараховано ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» податок на прибуток на суму 10619,00грн., та застосовано штрафні санкції на суму 2123,88грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення рішення від 09.11.2010р. №0004102342/0 в частині нарахованого ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» податку на прибуток на суму 40395,00грн. (у т.ч.: 19157,00грн. - за основним платежем, 21238,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а відтак адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0001991742/0/17-23 оспорюється позивачем частково - в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб на суму 4740,36грн. ( у т.ч.: 1566,00грн. за основним платежем, 3174,36грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Вказане нарахування здійснене ДПІ у м.Рівне у звязку з помилковим неоподаткуванням позивачем сум доходів працівників у вигляді надбавок за пересувний та розїзний характер робіт, які, на думку позивача, не є обєктом оподаткування, як кошти, видані на відрядження.

Щодо правомірності вказаного нарахування, суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» упродовж 2009року працівникам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були виплачені кошти в загальній сумі 1566,00грн., які обліковувалися позивачем на рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» (а.а.с.134-142) й відповідно товариством як податковим агентом не було утримано та перераховано до бюджету з цих сум доходів податок з доходів фізичних осіб. Нарахування вказаних коштів проводилося згідно з додатковими табелями обліку робочого часу (а.а.с.142, 151, 159, 167). Виплата коштів здійснювалася згідно з платіжними відомостями за відповідні місяці: частково - з каси підприємства, частково шляхом перерахування коштів на карткові рахунки працівників. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно з абз.1 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. N59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р.за N218/2658 (далі Інструкція N59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

При цьому абз.2 Загальних положень Інструкції N59 передбачено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Згідно з п.1.3 Інструкції N59 фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Пунктом 1.11 Інструкції N59 відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер" підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Згідно зі ст.13 Кодексу законів про працю України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Підпунктом 3.10 пункту 3 Колективного договору на 2007-2011 роки між власником і профспілковим комітетом ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2», схваленого на загальних зборах колективу 28.08.2007р., передбачено наступне: при будівництві обєктів за межами м.Рівне для виконання будівельно-монтажних робіт, від початку до завершення будівництва направляти необхідну кількість робітників всіх будівельних спеціальностей (які необхідні для ведення робіт) та керівників і спеціалістів. За період виконання будівельних робіт за межами м.Рівне проводити доплату за відрядження (польове забезпечення, або доплати до тарифних ставок, посадових окладів) не вище граничних норм відшкодування витрат на відрядження в межах України, не більше добових витрат, передбачених чинним законодавством України. Оплату проводити по табелях-розрахунках (замість посвідчення про відрядження) з відміткою днів перебування у відрядженні буквою «К». Табелі відповідальним за ведення будівництва працівникам, належно оформлені та затверджені керівником, подавати в бухгалтерію (а.а.с.130-133).

Таким чином, товариством у колективному договорі самостійно визначено доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має розїзний характер. При цьому аналіз п.3.10 цього договору не дає підстав стверджувати, що робота працівників за межами м.Рівне є відрядженнями, оскільки використання розділового знака парних дужок вказує на уточнення поняття, тобто у колективному договорі позивача «доплата за відрядження» означає те ж, що і «польове забезпечення, або доплата до тарифних ставок, посадових окладів».

Крім того, як вбачається з акта перевірки від 29.10.2010р. №1710/23-100/01273415 та пояснень представника ДПІ у м.Рівне в судовому засіданні, під час проведення перевірки у позивача були відсутні посвідчення про відрядження та авансові звіти вищевказаних працівників. Твердження позивача про існування цих документів під час проведення перевірки спростовуються також тим, що ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» скористалося правом на подання заперечень на акт перевірки, встановленим Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005р. N327 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за N925/11205. При цьому фактів неприйняття посадовими особами відповідача посвідчень про відрядження та авансових звітів у вказаних запереченнях не викладено, копій цих документів до заперечень позивачем теж додано не було. Вказане свідчить про зібрання обумовлених доказів позивачем після прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а тому такі докази не є належними та допустимими у розумінні ст.70 КАС України.

Крім того, у матеріалах справи знаходяться копії двох наказів ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» від 25.05.2009р. №21-а та від 25.05.2009р. №21 (а.а.с.87, 182), згідно з якими для виконання підготовчих і будівельних робіт на ВАТ "Івано-Долинський спецкар'єр" у травні 2009 року направлялася необхідна кількість робітників, керівників та спеціалістів, при цьому: у першому з наказів йдеться про виплату коштів за відрядженнями, а в другому - про доплату за роз'їзний характер робіт. Представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити існування двох датованих одним числом наказів з однаковим змістом та різницею лишу у виді доплат, як і не надала суду для дослідження оригіналу наказу від 25.05.2009р. №21.

Ці обставини ставлять під сумнів твердження позивача про те, що витрати на відрядження, виплачені вищевказаним працівникам у 2009 році, є належно оформленими та документально підтвердженими відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон.

Таким чином, виплачені ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» працівникам упродовж 2009року кошти в сумі 1566,00грн. є надбавками (польовим забезпеченням) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490.

Пунктом 4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. N889-IV (далі Закон N889-IV) встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, в якому відсутні обумовлені надбавки.

Відповідно до пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону N889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з пп.«а» п.20.3.1 п.20.3 ст.20 Закону N889-IV особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є зокрема, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

Підпунктом 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону N889-IV передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Таким чином, ТзОВ БМУ «Промжитлобуд-2» зобовязане було утримувати та перераховувати до бюджету податок з надбавок (польового забезпечення) працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 09.11.2010р. №0001991742/0/17-23 є правомірним, визначення позивачу податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 4740,36грн. (у т.ч.: 1566,00грн. за основним платежем, 3174,36грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) здійснене у межах повноважень державного органу та у спосіб, встановлений законом, а тому підстави для задоволення позову в цій частині у суду відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 09.11.2010р. №0004102342/0 в частині нарахованого податку на прибуток на суму 40395,00грн., у т.ч.: 19157,0грн. - за основним платежем, 21237,78грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Промжитлобуд-2" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.