Постанова № 14929459, 10.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/746/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Гнітецькій Т.Ф.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар'єр"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. Вказує, що за результатами позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар'єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за жовтень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, державними податковими інспекторами був складений акт № 1054/23-01/03443749 від 27.12.2010 року. В акті зафіксовано порушення ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 6112,00 грн. На підставі вказаного акту Коростенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0001302301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6112,00 грн. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та просить скасувати, так як підприємство вірно визначило та включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в складі ціни за товари, отримані від контрагентів, та підтверджені всіма належними первинними документами. Зазначає, що в акті перевірки не міститься жодного пояснення, яким чином підприємство порушило пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вважає, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновки попереднього акту про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартості на рахунок платника у банку за вересень 2010 року № 914/23-01/03443749 від 03.12.2010 року, що є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Надав заперечення щодо позовних вимог позивача. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив, що державними податковими інспекторами Коростенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар'єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за жовтень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, про що складений акт № 1054/23-01/03443749 від 27.12.2010 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення з боку ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 6112,00 грн.

На підставі вказаного акту Коростенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №00013002301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6112,00 грн.

З висновком податкового органу суд не погоджуєтьс, вважаючи його неправомірним, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування послугував попередній акт про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартості на рахунок платника у банку за вересень 2010 року № 914/23-01/03443749 від 03.12.2010 року.

Встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, про що складений акт № 914/23-01/03443749 від 03.12.2010 року.

Згідно висновків, викладених у зазначеному акті перевірки, позивачем на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПрАТ "Бехівський спецкар'єр" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 6112,00 грн.

В акті зазначено, що позивач в порушення вимог пп.7.4.1. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені контрагенту позивача ТОВ "Ойл Комерс" в сумі 6112,00 грн..

Жодного рішення на підставі акту №914/23-01/03443749 від 03.12.2010 року податковим органом не приймалось.

В акті зазначено, що продавець позивача - ТОВ "Ойл Комерс" не відобразило податкових зобов"язань по даному контрагенту за вересень 2010 року, так як підприємтство не подало звітність. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку, що проведена господарська операція між позивачем (ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр") і ТОВ "Ойл Комерс", вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та ухилення від сплати податку на додану вартість шляхом недекларування та невнесення ТОВ "Ойл Комерс" податку до бюджету.

Такі ж порушення зазначені і в акті № 1054/23-01/03443749 від 27.12.2010 року.

Встановлено, що ТОВ "Ойл Комерс" позивачеві було поставлено оливу та мастило на загальну вартість 36671,64 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6111,94 грн.. Поставка товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № ОК-0582 від 16.09.2010 року, № ОК-0591 від 20.09.2010 року та виписаними податковими накладними № 586 від 16.09.2010 року, № 595 від 20.09.2010 року.. Поставлений товар було оплачено позивачем 20.09.2010 року та 28.09.2010 року, що підтверджується випискою з рахунку про оплату.

Факт поставки та оплати товару до даній господарській операції контролюючим органом не заперечується.

Контрагент позивача - ТОВ "Ойл Комерс" на час здійснення господарських операцій з позивачем знаходився на обліку в ДПІ в Шевченківському районі м.Києва та був платником податку на додану вартість.

Щодо визнання податковим органом проведеної господарської операції між позивачем і ТОВ "Ойл Комерс"" такою, що суперечить інтересам держави і суспільства , то відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні проведеної операції такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність проведеної господарсчької операції між ПрАТ "Бехівський спеціалізований кар'єр" та ТОВ "Ойл Комерс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Коростенською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідачем не доведений факт "безтоварності" операції (відсутність придбання товару). Здійснення господарських операцій з ТОВ "Ойл Комерс" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов"язана з господарською діяльністю позивача, так як закуплені ПММ необхідні для експлуатації техніки.

Реальне настання правових наслідків за зазначеною операцією, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Контрагент позивача - ТОВ "Ойл Комерс" повністю виконав зобов’язання по поставці ПММ, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Позивач у своїй бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс суми сплаченого ПДВ в ціні поставленого товару, до податкого кредиту з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Крім того, посилання відповідача на результати попередньої перевірки, як на підставу для висновків про наявність порушень податкового законодавства суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.05 року, який зобов'язує перевіряючих факти виявлених порушень викладати з посиланням саме на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум бюджетного відшкодування відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано, в тому числі і на запит суду про витребування доказів в порядку ст.11 КАС України. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.7.2. пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню 3 грн. 40 коп. судового збору.

керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0001302301/0 від 30.12.2010 року.

Відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Бехівський спеціалізований кар'єр" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 15 березня 2011 р.