Постанова № 14929018, 31.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року Справа № 2а/0370/613/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчуку С.В.,

за участю представників позивача Бурчака Ю.І., Вольської І.В.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Підприємства “Сента” до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування частково податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2010 року № 0001232301/0, від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1, від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Сента» (далі П «Сента», підприємство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування частково податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2010 року № 0001232301/0, від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1, від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2, якими йому визначено зобовязання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 75193, 61 грн. (з них 50129,07 грн. за основним платежем та 25064,54 грн. за штрафними санкціями). Позивач оскаржує вказані повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань з ПДВ у сумі 22894,14 грн. основного платежу та 12263,56 грн. штрафних санкцій.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

28 вересня 2010 року Луцькою ОДПІ на підставі акта планової виїзної перевірки П «Сента» від 17 вересня 2010 року винесено податкове повідомлення рішення № 0001232301/0 у звязку із порушенням підприємством вимог пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до податкових органів різних рівнів, проте за результатами розгляду скарг Луцькою ОДПІ, Державною податковою адміністрацією (ДПА у Волинській області) та Державною податковою адміністрацією України (ДПА України) повідомлення-рішення залишено без змін. Крім того, за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення були прийняті повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1 та від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2, яким позивачу було встановлено новий строк для оплати податкового зобовязання, визначеного в первинному повідомленні-рішенні. Повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги ДПА України позивач не отримував, однак 23 лютого 2011 року отримав текст результату розгляду скарги позивача до ДПА України

Позивач вказує на безпідставність зроблених відповідачем висновків стосовно порушення вимог пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження ПДВ за лютий 2010 року в сумі 4 082,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 18812,00 грн. Дані висновки базуються на тому, що у звязку із вилученням автомобіля Fiat Doblo Combi та машини комунально-будівельної багатофункціональної МКС 800, які були передані підприємству в користування на умовах фінансового лізингу, у П «Сента» виник обовязок провести коригування ПДВ - зменшити показники податкового кредиту. При цьому в якості бази для розрахунку коригування ПДВ взято залишкову балансову вартість предметів на момент вилучення.

Позивач стверджує, що підстави для проведення коригування податкових зобовязань та податкового кредиту відповідно у постачальника і покупця визначено п.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Серед них відсутня підстава для коригування сум ПДВ у випадку примусового вилучення (а не повернення) в ході відкритого виконавчого провадження предметів лізингу за договорами фінансового лізингу. Жодних розрахунків коригування ПДВ у звязку із вилученням обєктів постачальник не надавав, крім того, акт вилучення не містить інформації щодо залишкової вартості вилучених обєктів, що унеможливлює й визначення сум, які підлягають коригуванню (у випадку повернення). ПДВ по машині багатофункціональній МКС 800 не включено у податкову декларацію за відповідний період, а по легковому автомобілю коригування ПДВ не здійснюється в силу абз.2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку позивача, податкові органи неправомірно тлумачать пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки даною нормою встановлено операції, які не є обєктом оподаткування ПДВ. Вилучення предметів фінансового лізингу не може вважатися поставкою з метою оподаткування ПДВ, оскільки не підпадає під визначення поставки, у розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Примусове вилучення предметів лізингу, не будучи операцією з поставки товарів, не може оподатковуватися ПДВ в загальному порядку.

З цих підстав позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2010 року № 0001232301/0, від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1 та від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 22894,14 грн. основного платежу та 12263,56 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що плановою виїзною перевіркою встановлено, що підприємством отримано від товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг» (ТзОВ «УКІО БАНК Лізинг») на умовах фінансового лізингу автомобіль Fiat Doblo Combi та машину комунально-будівельну багатофункціональну МКС 800. У звязку із несплатою лізингових платежів, вказані основні засоби примусово вилучені та повернуті лізингодавцю - ТзОВ «УКІО Банк Лізинг». Залишкова вартість на момент повернення легкового автомобіля становить 20412,00 грн. (лютий 2010 року), а машини МКС 800 94059,00 грн. (квітень 2010 року).

При повернення лізингодавцю обєктів фінансового лізингу П «Сента» не включено до бази оподаткування вартість вилучених обєктів і, відповідно, занижено податкове зобовязання з ПДВ за лютий 2010 року на 4082,00 грн., за квітень 2010 року на 18812,00 грн., що є порушенням пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки позивачу збільшено податкове зобовязання на вказану суму, а також нараховано штрафні санкції відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилаючись на пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про додаток на додану вартість» відповідач зазначає, що операції з передачі обєктів фінансового лізингу є обєктом оподаткування, а відповідно до пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 цього Закону не є обєктом оподаткування повернення майна із схову (відповідального зберігання), його власнику а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг. Отже, повернення обєкта фінансового лізингу, у тому числі і у разі вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансово лізингу до моменту закінчення його дії (зокрема, через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування ПДВ для лізингоотримувача є обєктом оподаткування у загальновстановленому порядку згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

З цих підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача Бурчак Ю.І. позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві. У письмовій заяві про зменшення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28 вересня 2010 року № 0001232301/0, від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1, від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2 в частині визначення податкових зобовязань з ПДВ у сумі 22894,14 грн. основного платежу та 11447,05 грн. штрафних санкцій (а.с.87). Також пояснив, що підприємство могло б провести коригування ПДВ у випадку надання лізингодавцем ТзОВ «УКІО Банк Лізинг» розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, однак останнім такий розрахунок наданий не був. Донарахування П «Сента» податкових зобовязань у звязку із примусовим вилученням предметів фінансового лізингу не випливає із п.3.2.2. п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, нарахування зобовязань із залишкової вартості на момент вилучення предметів фінансового лізингу з урахуванням здійснених виплат не відповідає нормам чинного законодавства.

Представник відповідача Гаврилюк В.С. у судовому засіданні позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.62-63). Додатково суду пояснив, що під час перевірки надано картку рахунку 10 «Необоротні активи: Fiat Doblo Combi» та «Необоротні активи: Машина комунально-будівельна МКС 800». По першій залишкова вартість з урахуванням амортизації на час перевірки становила 65547,09 грн., по другій ревізором-інспектором цю вартість розраховано самостійно, оскільки 31 березня 2008 року підприємством одночасно введено в експлуатацію засоби на суму 352586,46 грн., на які у бухгалтерському обліку сумарно нараховано амортизацію (а первісна вартість вилученого обєкта становить 165000 грн.). Нарахування податкових зобовязань із залишкової вартості предметів фінансового лізингу з урахуванням сплачених платежів не має наслідком визначення податкових зобовязань у більшому обсязі, ніж би їх було нараховано із залишкової вартості з урахуванням амортизації, а тому не вплинуло у цілому на права підприємства, оскільки повернення предметів фінансового лізингу лізингодавцю (на підставі виконавчого напису органами державної виконавчої служби) є обєктом оподаткування згідно з пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що П «Сента» 03 березня 1993 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №390884 (а.с.65).

Підприємство перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 14 липня 1997 року № 02582554 (а.с.67).

Луцькою ОДПІ з 17 серпня по 14 вересня 2010 року проведено планову виїзну перевірку П «Сента» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 17 вересня 2010 року № 6095/23-2/13348532 (а.с.7-31). Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.3.2.1 п.3.2 ст.3, пп.7.2.1. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР), п.5.1 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІІІ), п.5.7, п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 50129,00 грн. (в тому числі за грудень 2009 року на 9593,00 грн., за лютий 2010 року на 4082,00 грн., за квітень 2010 року на 18812,00 грн., за червень 2010 року на 17642,00 грн.).

На підставі акта перевірки від 17 вересня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2010 року № 0001232301/0 (а.с.32) про донарахування податкового зобовязання з ПДВ у сумі 75193,61 грн. (з них 50129,07 грн. основного платежу та 25064,54 грн. штрафних санкцій). Позивач оскаржував повідомлення-рішення до Луцької ОДПІ (а.с.33), ДПА у Волинській області (а.с.37-38) та ДПА України (а.с.42-43), які своїми рішеннями від 17 листопада 2010 року № 27243/10/25-006 (а.с.34-35), від 15 грудня 2010 року № 5585/10/25-006 та від 23 лютого 2011 року № 3525/6/25-0115 (а.с.44-45) відповідно залишили скарги позивача без задоволення, а рішення без змін. Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1 (а.с.36) та від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2 (а.с.41), якими підприємству встановлювалися нові строки для сплати визначеного податкового зобовязання.

Позивач не погоджується із рішенням Луцькою ОДПІ про визначення йому податкового зобовязання з ПДВ у сумі 22894,14 грн. основного платежу та 11447,05 грн. штрафних санкцій на підставі висновків акта перевірки про порушення підприємством пп.3.2.2. п.3.2 ст.3 Закону № 168/97-ВР; в іншій частині податкові повідомлення-рішення ним не оскаржуються.

Судом встановлено, що донарахування податковою інспекцію зобовязань з ПДВ повязане з операціями, що випливають з договорів фінансового лізингу від 14 вересня 2007 року №KL 070988 (а.с.68-74) та від 15 лютого 2008 року № KL 080224 (а.с.77-84), укладених між ТзОВ «УКІО Банк Лізинг» (лізингодавцем) та П «Сента» (лізиногоутримувачем).

Так відповідно до договору від 14 вересня 2007 року №KL 070988 на підставі акта прийому-передачі предмета лізингу лізингодавець надає лізингоотримувачу на час строку лізингу право володіти і користуватися на визначених умовах машину комунально-будівельну багатофункціональну МКС 800, що є власністю першого. При цьому лізингоотримувач зобовязується оплачувати лізингові платежі, встановлені у графіку платежів. Після завершення строку лізингу та при виконанні усіх умов лізингоотримувачем майно передається у його власність. Такі ж умови визначено і договором від 15 лютого 2008 року № KL 080224, де предметом лізингу є легковий автомобіль Fiat Doblo Combi.

Про фактичну передачу П «Сента» предметів фінансового лізингу свідчать акти прийому-передачі лізингу (а.с.99-100).

Лізингодавцем видано податкові накладні від 25 вересня 2007 року № 25739 (а.с.76) на машину комунально-будівельну багатофункціональну МКС 800 вартістю 165000,00 грн. (всього 198 000,00 грн., з яких 33000,00 грн. ПДВ) та від 21 лютого 2008 року № 2459 (а.с.86) на легковий автомобіль Fiat Doblo Combi вартістю 84671,67 грн. (всього 101606,00 грн., з яких 16934,33 грн. ПДВ).

Вказаними вище договорами фінансового лізингу передбачено право лізингодавця у разі істотного порушення лізингоотримувачем умов, серед яких - прострочення оплати лізингових платежів, розірвати договір та вимагати повернення останнім предмету лізингу (п.11.5), а також у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса провести повернення майна якщо лізингоотримувач порушує умови договору або відмовляється усунути порушення умов даного договору (п.10.4)

У звязку із невиконанням умов договорів фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса предмети фінансового лізингу були вилучені: згідно з актом вилучених у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувану від 05 лютого 2010 року серії АА №032119 - автомобіль Fiat Doblo Combi, а згідно з актом від 09 квітня 2010 року серії АА №032052 - машина комунально-будівельну багатофункціональну МКС 800 (а.с.47-48).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону N 168/97-ВР операція з передачі лізингодавцем об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу прирівнюється до операції з поставки і є об'єктом оподаткування ПДВ. Разом з цим, відповідно до пп.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг. Тобто, операції з повернення лізиногодавцю предметів фінансовго лізингу є обєктом оподаткування, на відміну від операцій з повернення предметів оперативного лізингу.

При цьому пп.1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинному на час виникнення правовідносин, далі - Закон N 334/94-ВР) визначено, що фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст.8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Сторони договору фінансового лізингу від 14 вересня 2007 року №KL 070988 та від 15 лютого 2008 року № KL 080224 визначили статус договору як договору фінансового лізингу відповідно до норм Закону N 334/94-ВР (п.1.3 договору).

Враховуючи зазначене, повернення П «Сента» лізингодавцю ТзОВ «УКІОБанк Лізинг» об'єкта фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії) є підставою для оподаткування ПДВ у загальновстановленому порядку.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що вилучення предмета фінансового лізингу не можна розглядати як повернення предмета фінансового лізингу. Так відповідно до ч.2 ст.7 Закону України від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (що і передбачено у п.10.4, п.11.5 договорів фінансового лізингу між позивачем та ТзОВ «УКІО Банк Лізинг»). Повернення майна за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV “Про виконавче провадження” (зі змінами і доповненнями), а відтак вилучення предметів фінансового лізингу є лише способом повернення майна у примусовому порядку.

При визначенні бази оподаткування об'єкта фінансового лізингу слід враховувати положення п.4.1 ст.4 Закону N 168/97-ВР, відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому згідно із п.1.18 ст.1 Закону N 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону N 334/94-ВР.

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону N 334/94-ВР у разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами ст.8 цього Закону. Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону N 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Майно, передане за договорами фінансового лізингу, обліковане позивачем 31 березня 2008 року на рахунку 10 «Основні фонди» класу 1 «Необоротні актви» (а.с.94-95), в тому числі машина комунально-будівельна багатофункціональну МКС 800 вартістю 165000,00 грн. та автомобіль Fiat Doblo Combi вартістю 84 671,67 грн. (в обох випадках вартість без ПДВ згідно з п.1 договору).

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» амортизація на предмет лізингу нараховується згідно із законодавством, тобто, відповідно до норм п.8.3 і п.8.6 Закону N 334/94-ВР. Норми амортизації встановлюються за пп.8.6.1 вказаного Закону (для другої групи основних засобів 10%).

Позивач у податковій декларації з ПДВ за лютий та квітень 2010 року податкові зобовязання у звязку із поверненням лізингодавцю предметів фінансового лізингу не визначив.

Відповідно до пп. 4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 Закону №2181- ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається із розрахунку податкових зобовязань (а.с.93), Луцькою ОДПІ проведено розрахунки виходячи з первісної балансової вартості предметів фінансового лізингу (із суми 165000,00 грн. по машині багатофункціональній МКС 800 та із суми 84 671,67 грн. по легковому автомобілю Fiat Doblo Combi, що відповідає даним як податкових накладних, так і п.1 договорів), зменшеної на суму амортизації за період користування майном (у першому випадку амортизацію нараховано ревізором-інспектором, оскільки на час перевірки вона не було нарахована окрема на вилучений предмет, у другом випадку використано дані картки рахунку 10, надані для перевірки (а.с.94-95). Окремо проведено розрахунки податкових зобовязань із первісної вартості предметів фінансового лізингу, зменшеної на суму сплачених платежів. Податкові зобовязання визначено із вартості предметів фінансового лізингу, зменшеної на суму сплачених платежів, що є меншою, ніж вартість цих предметів, зменшена на суму амортизації, а відповідно податкове зобовязання визначено із меншої суми та становить за операцією повернення лізингодавцю автомобіля Fiat Doblo Combi 4082,00 грн., а за операціями повернення машини багатофункціональної МКС 800 18812,00 грн., всього 22894,14 грн. (замість 27314,84 грн.). Бухгалтерська довідка позивача від 31 березня 2011 року № 2-03/11 (а.с.101) не містить відомостей про первісну вартість предметів фінансового лізингу, суми нарахування амортизації, та ці розрахунки не були надані під час перевірки податковому органу, а її дані не відповідають даним позивача за картками рахунку 10 на час перевірки.

В акті перевірки від 17 вересня 2010 року, в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях відсутні вказівки на проведення відповідно до п.4.5 Закону № 168/97-ВР з боку позивача коригування податкового кредиту за операціями повернення предметів фінансового лізингу, а тому доводи позивача у цій частині до уваги не беруться.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп.4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій (а.с.96-97), позивач занизив податкові зобовязання у лютому 2010 року на 4 082,43 грн., у квітні 2010 року - на 18811,71 грн. (до прийняття рішення Луцькою ОДПІ пройшло відповідно 7 та 5 податкових періодів). Відповідно сума штрафних санкцій у звязку із заниженням зобовязань у лютому та квітні 2010 року на загальну суму 22894,14 грн. становить 11447,07 грн. (( 4082,43 грн. х 170) х 7 + (18811,71 грн. х 170) х 5 = 12263,56 грн., що більше 22894,14 грн. х 50%). Загальна сума штрафних санкцій із усіх донарахованих зобовязань з ПДВ у сумі 50129,07 грн. становить 26 189,99 грн. (більше 50 %), тому згідно з повідомленням-рішенням сума штрафних санкцій становить 25064,54 грн. (25064,54 грн.), що відповідає розміру, визначеному пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.71, 160 ч. 3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України “Про податок на додану вартість”, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Підприємства “Сента”до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2010 року № 0001232301/0, від 19 листопада 2010 року № 0001232301/1, від 20 грудня 2010 року № 0001232301/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 22 894,14 грн. основного платежу та у сумі 11447,05 грн. штрафних санкцій відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 05 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖ.В. Каленюк