Постанова № 14928971, 14.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р. Справа № 15/151-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Грязнов В.В. , судді Савченко Г.І. при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.10 р. у справі № 15/151-НМ

за позовом Приватне транспортно-експедиційне підприємство "Байкал"

до Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2010 року у справі №15/151-НМ (суддя Кравець С.Г.) позов Приватного транспортно-експедиційного підприємства "Байкал" (надалі в тексті ПТЕП «Байкал») до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі в тексті ПАТ «Укрсоцбанк») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. У задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк»від 25.10.2010р. про припинення провадження у справі відмовлено.

Виконавчий напис від 15.06.2010 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який зареєстрований в реєстрі за №3911, визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням приписів закону.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк.справи 122-128).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2010 року у справі №15/151-НМ ПАТ «Укрсоцбанк»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно зясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.(арк.справи 138-140).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №15/151-НМ від 28.01. 2011р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 134).

Представник Відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.03.2011р. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 надіслав на адресу Рівненського апеляційного суду 25.02.2011р., письмові пояснення, в якому просить розглянути справу без його участі.(арк.справи 135).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2010 р. у справі № 15/151-НМ залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” - Кредитор та Приватним транспортно-експедиційним підприємством “Байкал” - Позичальник було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №282/22-40 (далі в тексті договір кредиту №282/22-40). Даний договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 20-24).

Пунктом 1.1 договору кредиту №282/22-40 визначено, що кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - “Кредит”, на умовах визначених цим Договором. Надання кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - “Транш”, а у сукупності - “Транші”, зі сплатою 12% (дванадцять) процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною його складовою частиною, надалі за текстом - “Тарифи”, в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за кредитом, в сумі 100 000,00 Євро, з наступним порядком надання траншів кредиту: з 28.08.2007р. по 28.11.2007р. 100 000,00 Євро.

Відповідно до п.1.1.2 договору кредиту №282/22-40 погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку, що міститься в Додатку №2 до цього Договору, який є невід'ємною його частиною. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом становить не пізніше 27.08.2010р. на умовах, визначених цим Договором. При цьому, у разі якщо день повернення кредиту (Траншу Кредиту) припадає на неробочий день Кредитора, то днем повернення кредиту вважається попередній робочий день Кредитора.

На виконання умов договору кредиту №282/22-40 та для забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за договором, 28.08.2007р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку ”Укрсоцбанк” (Заставодержатель) та ПТЕП “Байкал” було укладено Договір застави майна №8714 (далі в тексті Договір застави), згідно з яким у якості забезпечення виконання Заставодавцем у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу рухоме майно, згідно переліку визначеного у статті 1 Договору застави.

Згідно п.1.2 Договору застави, загальна заставна вартість предмета застави визначена за погодженням сторін і становить 1312554 грн. 28 коп., або 190 300,00 Євро, за офіційним курсом НБУ станом на 28.08.2007р. Зазначений Договір застави 28.08.2007р. посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №8714. (арк.справи 79-80).

15.06.2010р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою на вчинення виконавчого напису на договорі застави майна від 28.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 8714, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному Договору № 282/22-40 від 28.08.2007р.

15.06.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис за реєстровим №3911 (арк.справи 41), згідно з яким запропоновано звернути стягнення на майно, а саме:

- н/причіп бортовий-Е марка KRONE модель SDP 27, 1995 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 03 червня 2003 року;

- сідловий тягач-Е марки SCANIA модель R124GA4, 1997 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 03 червня 2003 року;

- н/причіп бортовий-Е марки SOMMER модель SP 240 С, 1997 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 03 червня 2003 року;

- сідловий тягач-Е марки SCANIA модель 124, 1997 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 22 серпня 2003 року;

- сідловий тягач-Е марки DAF модель 95XF, 2000 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 11 квітня 2006 року;

- н/причіп бортовий-Е марки KOGEL модель SN 24, 2002 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_13, реєстраційний номер НОМЕР_14, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 11 квітня 2006 року;

- сідловий тягач-Е марки MAN модель 19 414 FLT, 2001 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, коляска) НОМЕР_15, реєстраційний номер НОМЕР_16, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 06 липня 2007 року;

- н/причіп бортовий-Е марки KRONE модель SDP 27, 2001 року випуску, чорного кольору, шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 НОМЕР_18, реєстраційний номер НОМЕР_19, зареєстрований Житомирським ОРЕВ УДАІ 06 липня 2007 року,

що належить на праві власності Приватному транспортно-експедиційному підприємству "Байкал", код ЄДРПОУ - 32066811, місцезнаходження: м.Житомир, провулок Меблевий, будинок №3а, п/р №26004282258780 в Житомирській філії АКБ ”Укрсоцбанк” МФО 311272.

Згідно виконавчого напису, період за який здійснюється стягнення з 15.04.2009р. по 15.04.2010 р. За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", в особі Київської міської філії АКБ"Укрсоцбанк" (місцезнаходження якого: 01033, м.Київ, вул. Жилянська, будинок 9-11, код ЄДРПОУ - 09322018) в сумі 67 318 євро 24 євроцента, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2010р. складає 726475 грн. 35коп., з яких:

- сума заборгованості за кредитом 60 597 євро 00 євроцентів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2010р. складає 653 942 грн. 04 коп.;

- сума заборгованості за відсотками 805 євро 43 євроцента, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2010р. складає 8 691 грн. 92 коп.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 5 765 євро 55 євроцентів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2010р. складає 62 219 грн. 84 коп.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 150 євро 26 євроцентів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.04.2010р. складає 1 621 грн. 55 коп.

Згідно наданих приватним нотаріусом письмових пояснень, для вчинення виконавчого напису, Відповідачем було подано нотаріусузаяву на вчинення виконавчого напису від 01.06.2010р. №08.4-09/26-22840, розрахунок заборгованості по договору кредиту №282/22-40 від 28.08.2007р., та надано договір застави майна №8714 від 28.08.2007р., копію договору невідновлювальної кредитної лінії №282/22-40 від 28.08.2007р. з додатками, у тому числі графік погашення кредиту, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довіреності начальника департаменту ризиків заступника керуючого Звершховської С.Д.

Згідно п.4.2 договору застави №8714 від 28.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, визначено, що звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України та умов цього договору в судовому або позасудовому порядку.

Згідно з ст.1 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003р. №1255-IV цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону, до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно ч.1 ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 6 ст. 20 Закону України „Про заставу" передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Також згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 статті 26 зазначеного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Отже, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно, як стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

За наведених підстав апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щоприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 неправомірно вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно.

Крім того, частиною 2 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 01.01.2004р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Цей Закон застосовується до реалізації прав за обтяженнями, які виникли до набрання ним чинності.

Таким чином місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що з врахуванням особливостей договору застави, в даному випадку застосовуються положення діючого законодавства, які передбачають лише судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави або застосування позасудових способів, серед яких відсутній спосіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Також правомірними є висновки місцевого суду про порушення Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5.

Так, Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що для нотаріуса не було подано документів, що засвідчують безспірність вимог Відповідача до Позивача.

Також апеляційний суд погоджується, що доданий Відповідачем до заяви від 01.06.2010р. про вчинення виконавчого напису розрахунок суми заборгованості Приватного транспортно-експедиційного підприємства "Байкал" по договору кредиту №282/22-40 від 28.08.2007р. (арк.справи 47), не може вважатися документом, який підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобовязання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріусу не були надані та останнім не вимагались від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). За таких умов, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості Позивача перед Відповідачем, а також суми штрафних санкцій та відсотків, зазначені у виконавчому написі, є дійсними.

Із розрахунку Відповідача, який надавався приватному нотаріусу вбачається, що станом на 15.04.2010 р. настав строк повернення Приватним транспортно-експедиційним підприємством “Байкал” усієї суми кредиту. У виконавчому написі також зазначено, що строк платежу за вимогами настав 15.04.2010р. Однак відповідно до умов Договору невідновлювальної кредитної лінії №282/22-40 від 28.08.07р. погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту (арк.справи 26).

А саме згідно з п. 1.1.2 договору кредиту №282/22-40 від 28.08.07р., п. 1.3.1 договору застави № 8714 від 28.08.07р., кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 27.08.2010р.

Матеріали справи не містять будь-яких змін та доповнень до договору невідновлювальної кредитної лінії №282/22-40 від 28.08.07р., зокрема щодо зміни кінцевого терміну погашення кредиту, а отже кінцевим строком виконання позивачем зобов'язань щодо повернення усіє суми кредиту є 27.08.2010р. Про вказані обставини також наголошував Відповідач у відзиві на позовну заяву.

Згідно з графіком погашення кредиту та наданим Відповідачем розрахунком заборгованості по кредиту (арк.справи 108), станом на 15.04.2010р. (дата за якою згідно з виконавчим написом настав строк платежу по договору кредиту), заборгованість ПТЕП "Байкал" по договору кредиту №282/22-40 від 28.08.2007р. становила 45 465,00 Євро, тоді як у виконавчому написі зазначено, що станом на 15.04.2010р. сума заборгованості за кредитом становить 60 597,00 Євро.

Право банку на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом, у відповідності до п. 3.2.7 договору невідновлювальної кредитної лінії №282/22-40 від 28.08.07р., виникає лише за умови направлення Банком письмової вимоги Позичальнику про дострокове виконання останнім своїх зобовязань по кредитному договору. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем вимоги позивачу про дострокове повернення кредиту після отримання якої, у позивача виник би обов'язок щодо повернення усієї суми кредиту в строк до 15.04.2010р. по кредитному договору №282/22-40 від 28.08.07р. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив той факт, що вимога про дострокове повернення кредиту позивачу не направлялась (протокол судового засідання від 02.12.2010р.).

З вищезазначеного вбачається, що станом на 15.04.2010р. не настав строк дострокового повернення позивачем усієї суми кредиту відповідачу, а тому сума заборгованості за кредитом зазначена у виконавчому написі нотаріуса від 15.06.2010р., не є безспірною.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний суд також погоджується з правомірним відхиленням судом першої інстанції суми пені нараховані Відповідачем за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, оскільки розрахунок пені здійснено Відповідачем без урахування вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Місцевим судом правомірно встановлено, що нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин сторін та розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту "б" частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99р. N1172.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно, а оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням приписів закону.

Згідно матеріалів справи 25.10.2010р. Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі третейського застереження.

Відповідно до частини 5 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Пунктом 6.1. договору не відновлювальної кредитної лінії №282/22-40 від 28.08.2007р. передбачено, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в звязку з укладанням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.

Пунктом 6.2. договору невідновлювальної кредитної лінії №282/22-40 від 28.08.2007р. встановлено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України ”Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Договір застави майна №8714 від 28.08.2007р., укладений між сторонами, містить аналогічні умови - п. 6.1 та п. 6.2 договору застави.

Вищевказані умови договорів передбачають передачу на розгляд третейському суду спорів, які можуть виникнути в звязку з укладанням та виконанням положень цих договорів. Разом з тим, даний спір випливає з вчиненої приватним нотаріусом нотаріальної дії вчинення виконавчого напису, і не повязаний з укладенням та виконанням кредитного договору та договору застави майна, а тому передбачені п. 6.1 та п. 6.2 договорів умови застереження не розповсюджуються на даний предмет спору.

В силу ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 3 даної статті передбачає, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Третейське застереження, викладене у п.6.2 договорів, не обмежує Позивача у зверненні з відповідним позовом до господарського суду, та не містить переліку спорів, які передаються на розгляд третейського суду.

Таким чином, в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, на підставі третейського застереження, судом першої інстанції правомірно відмовлено із застосуванням норм Закону України "Про третейські суди" та Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об-єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 23.12.2010 р. № 94-11/85-477 відмовити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2010 р. у справі № 15/151-НМ залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.