Рішення № 14926690, 08.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/10108.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М»

проСтягнення заборгованості 39299,20 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Григор’єва В.Є.

Від відповідача Случак О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Т.М.М” (далі по тексту –відповідач-2) про стягнення заборгованості 39299,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 25.02.2011 року.

В судове засідання 25.02.2011 р. позивач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2001 р. не виконав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду подав витребувані документи по справі.

Враховуючи неявку позивача та необхідність витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2011 року.

У судове засідання 25.03.2011 року представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав копії витребуваних документів по справі для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позовну заяву.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог.

В усних поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На підтвердження заявлених позовних вимог представник позивача надав додаткові документи по справі.

Суд зобов’язав представників сторін провести акт звіряння заборгованості.

Представник відповідача в усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив.

На підтвердження своїх заперечень представник відповідача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Суд зобов’язав представників сторін надати суду довідки про відсутність спору з того ж самого предмету, тих же підстав між тими ж сторонами.

Суд зобов’язав представників сторін надати копію договору фінансового лізингу.

В зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів по справі, судом оголошено перерву до 08.04.2011 року на 12:00

У судове засідання 08.04.2011 року представники позивача та відповідача з'явились.

06.04.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник відповідача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

Представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Документи долучені судом до матеріалів справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»було укладено Договір фінансового лізингу №807/04/2007 (надалі –Договір) (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 Договору, Лізингодавець (Позивач) зобов’язується придбати у свою власність техніку (далі - майно) у відповідності до встановленої Лізингоодержувачем (Відповідачем) специфікації:

Тип: Спецтехніка

Марка, модель: Екскаватор-навантажувач 4 СХ-SМ (одна одиниця);

№ шасі: буде встановлений в Акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007р.;

Специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 25.04.2007р.;

та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу (Відповідачу) у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов’язується прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору передача Позивачем (Лізингодавцем) майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його Відповідачем (Лізингоодержувачем) на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Техніку, що є предметом фінансового лізингу в кількості 1 одиниця передано Відповідачу відповідно до видаткової накладної № РН-0000295 від 31.07.2007р. на суму 609377,39 грн. Факт одержання майна уповноваженим працівником Відповідача підтверджується довіреністю серії НБВ № 689204 від 31.07.2007р.

31.07.2007р. між сторонами підписано Акт здачі-приймання майна, відповідно до якого Відповідачу передано техніку у кількості 1 одиниця.

Відповідно до п. 2.3. Договору вартість майна, яке передається Позивачем Відповідачеві, складає суму еквівалентну 88118,00 "у.о.", в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 14686,33 "у.о.", виражена у гривнях України.

Згідно з п. 6.1. Договору сторони погодили, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно пункту 6.1.1. Договору.

Пунктом 6.1.1. Договору визначені такі поняття:

- "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 21.05.07 р.;

- "Курс2" курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 6.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно "Графи 3" Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та "Курсу2". При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" додатка № 1 та "Курсу1".

Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається Позивачем Відповідачеві, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4. Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в "Графі 4" Графіка внесення платежів (далі - додаток № 1 до Договору) по "Курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до Договору по "Курсу 1".

Відповідно до п. 6.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 6.6. Договору).

Відповідно до п. 6.8. Договору Відповідач (Лізингоодержувач) зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Позивача (Лізингодавця), а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору - "Графік внесення платежів".

30.07.2009 року сторони підписали додаткову угоду № 807/04/2007/R до Договору, якою було викладено у новій редакції графік внесення платежів.

Відповідно до Графіку внесення платежів (з урахуванням змін редакції графіку додатковою угодою) сума лізингових платежів щомісяця складає 1476,94 у.о. (з 28.12.2009р. по 27.01.2014р.), сума платежу в погашення суми заборгованості складає 336,91 у.о.

Відповідно до Графіку внесення платежів, Відповідач повинен був провести лізингові платежі відповідно 27.12.2010 р. та 27.01.2010 р.

Проте, Відповідач лізингові платежі за 41, 42 періоди не перерахував.

У зв’язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 38976,48 грн. - основного боргу за період з грудня 2010 року по січень 2011 року.

У Відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що умови Договору суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки вартість предмету лізингу та розміри лізингових платежів за Договором встановлені в умовній одиниці (Євро), а чинним законодавством України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, законним платіжним засобом є грошова одиниця - гривня, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Оскільки договірні відносини Позивача та Відповідача, які виникли за Договором не є зовнішньоекономічними, відповідно, грошове зобов’язаннями за даним Договором повинно бути виражене і підлягає оплаті у гривнях. Також у Договорі відсутня ціна договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України. На підставі викладеного, Відповідач зазначає, що Договір фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007р. є нечинним. Крім того, Відповідач зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу Національного банку України для Євро, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду.

Суд не погоджується з зазначеним твердженням Відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Згідно із ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань.

Укладений між сторонами спору договір фінансового лізингу не є зовнішньоекономічними договором, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" "резиденти" це:

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Так як і Позивач і Відповідач є резидентами України, мають місцезнаходження на території України та здійснюють свою діяльність згідно законів України, відповідно ціна в договорі повинна визначатись у гривнях, що і погоджено сторонами у п. 2.3. Розрахунки між сторонами договору також підлягають здійсненню у гривнях, що погоджено сторонами у п. 6.1. Договору. У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, що передбачено ст. 524 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Наведеніі законодавчі акти, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови договору фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007р. не суперечать законодавству України, а тому заперечення Відповідача є необґрунтованими.

Крім того, Відповідач у відзиві зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу Національного банку України для Євро, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду.

Відповідно до ст. 3.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об’єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

На момент укладення договору фінансового лізингу комісія виражена у гривневому еквіваленті не перевищувала подвійну облікову ставку. У зв’язку із зміною курсу гривні відбулось відповідне збільшення комісійного платежу та у відповідності до ст. 3.2.2 Закону зміна необхідних відрахувань податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 6.10. Договору у випадку виникнення обов’язкових платежів (зборів, платежів) та/або зміни ставок та/або бази (порядку) нарахування діючих податків, пов’язаних з майном та/або фактом наявності права власності на майно, Лізингодавець (Позивач) вправі відповідно змінити загальну суму лізингових платежів, співрозмірно змін, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов’язується відповідно прийняти такі зміни.

За наведених обставин, дослідивши розрахунок суми основного боргу Позивача, суд вважає правомірним нарахування ПДВ на розмір різниці між комісією лізингового платежу (розраховану на день сплати) та величини рівній подвійній обліковій ставці, розрахованій від вартості майна за період лізингу у відповідності до ст. 3.2.2 Закону та вважає розрахунок суми основного боргу Позивача вірним.

Твердження Відповідача про те, що у Договорі фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007р. відсутня ціна договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України судом не приймається до уваги, оскільки предметом лізингу по договору є майно (обладнання), вартість якого встановлена сторонами у п. 2.3. Договору.

Крім того, Відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000295 від 31.07.2007р. Позивачем було передано на користь Відповідача майно - Екскаватор-навантажувач 4 СХ-SМ на умовах попередньої оплати, а не умовах фінансового лізингу майна.

Вказана позиція Відповідача вважається судом необґрунтованою, оскільки у зазначеній накладній є посилання як на підставу передання Відповідачу екскаватора-навантажувача 4 СХ-SМ вартістю 609377,39 грн. на Договір фінансового лізингу № 807/04/2007 від 25.04.2007р., відповідно до умов якого Позивач зобов’язується передати зазначену у накладних техніку в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату на умовах даного Договору.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, у своєму відзиві Відповідач посилається на те, що Позивач надав Відповідачу талони про проходження техогляду на спецавтотехніку, яка є об’єктом лізингу, 19 січня 2011 року, у зв’язку з чим Відповідач не мав можливості використовувати спецавтотехніку за призначенням, передбаченому заводом-виробником від 16 грудня по 19 січня, про що Відповідач повідомляв Позивача Листом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

14.12.2010 року Позивачем та Відповідачем було складено Акт приймання передачі талонів державного технічного огляду предметів лізингу (копія наявна в матеріалах справи). Відповідно до запису №54 вказаного Акту, Позивачем було передано Відповідачу талон технічного огляду №АА011156 за Договором фінансового лізингу №807/04/2007.

02.02.2011 року Відповідачем було направлено Позивачу Лист №53/02-10/в (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до якого, відповідач повідомляє Позивача про те, що Акт приймання-передачі талонів державного технічного огляду предмету лізингу, датованого 14.12.2010 р., вважати недійсним, так як на Акті проставлене факсиміле Генерального директора Толмачова Н.Г. не уповноваженою на те особою та без згоди Генерального директора.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Абзац перший пп. 2.5 п. 2 згаданого Положення встановлює, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Відповідачем належним чином не було доведено факту недійсності Акту приймання-передачі талонів державного технічного огляду предмету лізингу, оскільки ним не встановлено особу, що вчинила порушення.

Крім того, Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували відсутність у нього талону державного технічного огляду предмету лізингу за Договором.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 38976,48 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 270,39 грн. пені, 52,33 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 8.5. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач (Відповідач) у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець (Позивач) вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п’ять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов’язується її сплатити.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 270,39 грн. пені, 52,33 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, Святошинський р –н, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 14073675) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг”(03150, м. Київ, Печерський р-н, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 2; код ЄДРПОУ 33104543) 38976,48 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. 48 коп. основного боргу, 270 (двісті сімдесят) грн. 39 коп. пені, 52 (п’ятдесят дві) грн. 33 коп. трьох відсотків річних, 393 (триста дев’яносто три) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя           О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 13.04.2011 р.