Рішення № 14926689, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/13513.04.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

до Державного підприємства «Українські спеціальні системи»

про стягнення 191 479 грн. 73 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Ковтун О.П. - дов. № 461 від 01.11.2010; Відповідача:Складаний В.А. –дов. № 01-89 від 02.01.2011

У судовому засіданні 13.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»про стягнення з Державного підприємства «Українські спеціальні системи»191 479 грн. 73 коп., із них: 171 267 грн. 82 коп. –сума основного боргу; 6 309 грн. 14 коп. –пеня; 3 174 грн. 31 коп. –3 % річних; 10 728 грн. 46 коп. –інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 порушено провадження у справі № 61/135, розгляд справи призначено на 01.04.2011 о 14:30.

29.03.2011 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог суду та уточнений розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 171 267 грн. 82 коп.; 6 309 грн. 14 коп. –пені; 3 174 грн. 31 коп. –3 % річних; 6 309 грн. 14 коп. –інфляційних втрат.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 13.04.2011 на 14:45.

У судовому засіданні 13.04.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача письмового відзиву не надав, але в усних поясненнях проти позову не заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2008 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(надалі-позивач) та Державним підприємством «Українські спеціальні системи»(надалі-відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуги побудови віртуальної мережі за технологією MPLS № 02.130/08/ПР/803630-209, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу на платній основі послугу побудови віртуальної мережі за технологією MPLS з довільною топологією, а відповідач приймає надану послугу, користується послугою на умовах цього договору та сплачує її вартість.

Розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів позивача і залежить від обраного відповідачем тарифного плану (п.6.1).

Пунктом 6.2. договору встановлено, що відповідач проводить оплату за надану позивачем послугу щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків позивача, виставлених до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Додатком № 2/1 до договору № 02.130/08/ПР/803630-209 від 09.06.2008 визначено розмір плати за установчу послугу –1 246 грн. 67 коп.; загальна щомісячна плата за послугу становить 280 грн. 00 коп.

22.04.2009 позивач та відповідач на підставі додаткової угоди № 2 до договору № 02.130/08/ПР/803630-209 від 09.06.2008 дійшли згоди про те, що з 01.03.2009 позивач вводить нові тарифи на послуги віртуальної мережі за технологією MPLS, які зазначено у додатку № 3 до вищезгаданого договору.

Матеріали справи містять акти про підключення точок відповідача до ВПМ/ MPLS.

На виконання умов договору № 02.130/08/ПР/803630-209 від 09.06.2008 за період з 01.01.2010 по 30.11.2010 позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 240 335 грн. 17 коп., відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами про надання послуг, які підписані обома сторонами та скріпленими печатками підприємств.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в розмірі 69 067 грн. 00 коп., а 171 267 грн. 82 коп., однак заборгованість відповідач визнав повністю, що підтверджується актом звіряння, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову відповідач своїх зобов’язань повністю не виконав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 171 267 грн. 82 коп. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 3 174 грн. 31 коп. –3 % річних та 7 546 грн. 63 коп. –інфляційних втрат (враховуючи уточнений розрахунок).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 3 174 грн. 31 коп. –3 % річних та 7 546 грн. 63 коп. –інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 309 грн. 14 коп.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, при невиконанні п. 6.2. (в разі затримки оплати) відповідач сплачує пеню за весь період затримки, яка обчислюється від вартості неоплаченої послуги у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь період затримки.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 6 309 грн. 14 коп. пені визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Українські спеціальні системи»(04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Б; ідентифікаційний код 32348248) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18; ідентифікаційний код 36282159) 171 267 (сто сімдесят одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 82 коп. –сума основного боргу; 6 309 (шість тисяч триста дев’ять) грн. 14 коп. –пені; 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 31 коп. –3 % річних; 7 546 (сім тисяч п’ятсот сорок шість) грн. 63 коп. –інфляційні втрати; 1 882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 98 коп. - державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 08 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Дата підписання рішення 15.04.2011 А.М. Івченко