Рішення № 14926650, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/6011.04.11

За позовом Заступника Генерального прокурора України

в інтересах держави в особіДержавного комітету України із земельних ресурсів

До1) Київської міської ради;

2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської

адміністрації);

3) Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлодар";

4) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Товариства забудовників";

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили"

Треті особи, які не заявляють1) Міністерство культури та туризму України

самостійних вимог на 2) Державна служба з питань національної культурної

предмет спору на стороні3) Національний музей архітектури та побуту України

позивача 4) Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю Агрокомбінат "Хотівський"

Про визнання недійсним рішення органу місцевого

самоврядування та державних актів на право власності на

землю 121786721,58 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від прокуратуриСуходольський С.М. (дов. №124); Гнатюк М.М. (посв. № 196)

від позивачаЛазарева А.О. (дов. б/н від 26.11.2010 р.); Купріянов Б.В.,

(дов. б/н від 08.02.11)

від відповідачів1) Фрідман О.О. (дов. №225-Кр-175 від 21.02.2011 р.)

2) Басовська З.О. (дов. 06-34/33784 від 29.11.2010 р.)

3) не з'явився

4) Томашевська М.О. (дов. №1/д від 30.11.2010 р.)

5) не зявився

від третіх осіб1) Щипицина І.В. (дов. №313/22/13-11 від 14.03.2011 р.)

2) Щипицина І.В. (дов. №22-212/35)

3) Богославець Ю.В. (дов. б/н від 14.01.2011 р.)

4) не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України ( далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів (далі по тексту - позивач) до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) (далі по тексту - відповідач-2), Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлодар" (далі по тексту - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариства забудовників" (далі по тексту - відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили" (далі по тексту - відповідач-5) про:

- визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу "Житлодар" для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва;

- визнання недійсним виданого обслуговуючому кооперативу "Житлодар" (вул. Кіквідзе, 18, м. Київ, 01103 код ЄДРПОУ 35196463) державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації);

- визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили" державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації);

- визнання відсутності у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлодар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариства забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітучі схили" права власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, розташованою за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва;

- зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) внести відповідні відомості про визнання недійсними вищевказаного рішення Київської міської ради та вищевказаних державних актів на право власності на землю площею 97,4368 га, розташованою за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/60, розгляд справи призначено на 24.03.2011 року, а також залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вказаних у даній ухвалі осіб, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки даних осіб щодо сторін у справі, розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відкладено до судового засідання після надання прокуратурою додаткових пояснень та доказів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

24.03.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач-1 подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи, клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, 24.03.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач-4 подав клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а також подав клопотання про витребування доказів, а саме просив суд витребувати у Державної служби з питань національної культурної спадщини затверджені межі зони охорони Музею народної архітектури та побуту НАН України (с. Пирогів) з урахуванням вимог Указу Президента України від 25.06.2007 року №553/2007.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання про призначення колегіального розгляду справи, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України будь-яку справу, що відноситься до підсудності місцевих господарських судів, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Враховуючи те, що відповідачем-1 не наведено обґрунтованих пояснень, які б свідчили про складність справи, а також враховуючи те, що суддею неодноразово розглядалися справи даної категорії, що дає можливість забезпечення всебічного, повного та обєктивного розгляду справи в даному складі суду, клопотання про призначення колегіального складу розгляду справи не підлягає задоволенню.

Поряд з цим, дослідивши в судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем-4 не надано обґрунтованих підстав, що спір не підлягає вирішенню в Господарських судах України. Крім того, таке твердження суперечить положенням чинного законодавства та судовій практиці, виходячи з наступного.

Згідно положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Таким чином, спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам. Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до статті 14 Конституції України, вони є рівноправними учасниками земельних відносин поряд з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності)

Дана позиція узгоджується з практикою Вищого господарського суду України (копія постанови від 04.11.2010 р. у матеріалах справи) та позицією щодо підвідомчості даних спорів, викладеній у проекті Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про застосування господарськими судами законодавства у вирішенні спорів, що виникають із земельних відносин», з яким було ознайомлено суддів господарських судів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року розгляд справи відкладено на 31.03.2011 р. у відповідності до ст. 77 ГПК України.

31.03.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем Державним комітетом України із земельних ресурсів подано пояснення по справі, відповідно до яких позивач позовні вимоги Генеральної прокуратури України підтримує у повному обсязі.

В судове засідання 31.03.2011р. представники позивача, відповідача-1, відповідача-3, відповідача-5, третьої особи-4 не зявились, вимоги ухвали Господарського суду від 04.03.2011 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представником третьої особи-1 надано додаткові матеріали по справі, витребувані ухвалою суду від 24.03.2011р. та усні пояснення.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні заявив усне клопотання про витребування матеріалів земельної кадастрової справи від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації).

Представником Генеральної прокуратури України надано додаткові матеріали по справі, а саме копії кадастрової справи Д-3005 та А-18119 для доручення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні (вказані копії документів долучені до матеріалів справи).

За вказаних обставин, клопотання відповідача-3 про витребування доказів залишається судом без розгляду, оскільки документи, про витребування яких клопоче відповідач-3 наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2011 року у відповідності до ст. 77 ГПК України.

07.04.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунальної організації «Інститут генерального плану м. Києва" подано матеріали по справі, витребувані судом.

В судове засідання 11.04.2011 року представники відповідача-3, відповідача-5, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4 не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача-4 подано клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог, щодо відповідача-2 на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про зобов'язання внести відповідні відомості про визнання недійсним рішення Київської міської ради та державних актів на право власності, оскільки такі вимоги заявлені позивачем на думку представника відповідача-2 на майбутнє.

Представником прокуратури та позивача надано усні пояснення та заперечення проти задоволення клопотання відповідача-4.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

За таких обставин, суд вважає, що твердження відповідача-4 про відсутність предмета спору щодо частини заявлених позовних вимог не відповідає нормам процесуального права, яке передбачає припинення провадження у справі вцілому, а не щодо частини позовних вимог (частини предмета позову), а те, що на думку відповідача-4 позивачем обраний одним зі способів захисту, який спрямований на майбутнє, має бути оцінено судом при вирішенні справи по суті.

Представником відповідача-4 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, а саме отримання відповіді на запит представника відповідача-4 від КО "Інститут генерального плану міста Києва" щодо визначення меж місця розташування земельної ділянки, яка була надана у власність на підставі оскаржуваного рішення.

Суд, розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні, у звязку з його необґрунтованістю та не доведеністю відповідачем-4 в порядку ст. 38 ГПК України неможливості отримання вказаних ним доказів самостійно та неможливості подачі даних доказів в дане судове , а також не надано обґрунтувань щодо того, які обставини може підтвердити даний доказ щодо предмету спору у справі.

Представником прокуратури в порядку ст. 22 ГПК України надано уточнення позовних вимог, а саме п. 7 прохальної частини, у відповідності до яких просить суд: зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) внести відповідні відомості до державного земельного кадастру про визнання недійсними вищевказаного рішення Київської міської ради та вищевказаних державних актів на право власності на землю площею 97,4368 га, розташованою за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва.

Розглянувши уточнення та заслухавши представника прокуратури, судом приймаються уточнені позовні вимоги, які не є зміною підстави або предмету позову та стосуються уточнення змісту прохальної частини позовної заяви.

Представником прокуратури підтримано позовні вимоги, надано письмові пояснення по справі та пояснення в частині необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивача надано письмові та усні пояснення по справі, в яких підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача-1 надано письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення та заперечення по справі, в яких просить суд припинити провадження в частині позовних вимог про скасування державних актів на право власності на земельну ділянку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, та відмовити в іншій частині позовних вимог з наступних підстав. За твердженням відповідача-1, як встановлено в порядку ст. 35 ГПК України рішеннями суду у справі № 5/17 ( Постанова Вищого господарського суду України) відповідач-3 є житловим кооперативом в розумінні ст. 41 ЗК України, а отже даний факт не потребує доведення в даному судовому провадженні, а отже безпідставним є твердження прокуратури та позивача про те, що земельна ділянка, надана оскаржуваним рішенням, могла бути відчужена виключно на аукціоні. Крім того, відповідач-1 стверджує, що позивачем не доведено, що третій особі-3 було оформлено в установленому порядку право користування та не встановлені межі земельної ділянки виділеної на виконання Указу Президента України від 25.06.07р. за № 553/2007, а отже твердження позивача, що земельна ділянка, надана у власність відповідачеві-3, знаходиться в межах охоронних зон Національного музею культури та побуту, не доведено матеріалами справи.

Представником відповідача-4 подано письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті відзиву, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Земельна ділянка, надана у власність відповідачеві-3 оскаржуваним рішенням була надана виключно за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які знаходились у користуванні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський", що спростовує твердження прокуратури, що спірні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення. Також відповідач-4 посилається у своїх запереченнях на підстави, зазначені вище відповдіачем-1. Крім того, відповідач-4 заперечував позовні вимоги в частині встановлення факту нікчемності правочинів щодо передачі прав власності на земельну ділянку до статутних фондів відповідача-4 та відповідача-5 на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки на думку відповідача-4 прокуратурою та позивачем доведено наміру сторін такого правочину порушити публічний прядок, а також вина сторін (доказом якої може бути лише вирок суду).

Відповідач-1 та відповідач-4 також посилалися на пропуск прокуратурою та позивачем строків позовної давності у спорі.

В судовому засіданні представником прокуратури також підтримано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачеві-2 вчиняти реєстраційні дії щодо земельною дялнки, наданої у власність спірним рішенням, яке обґрунтоване тим, що майно, а саме земельна ділянка, може бути відчужена власником, що призведе до неможливості виконання рішення суду.

Представники відповідачів, які були присутні в судовому засіданні проти вжиття заходів до забезпечення позову заперечували, посилаючись на те, що позов носить немайновий характер, а отже вчинення дій, які потребують звернення стягнення на певне майно (зокрема і грошові кошти), виконання рішення суду не потребує, а отже і відсутні правові підстави для вжити заходів до забезпечення позову, які носять майновий характер щодо позову, який носить немайновий характер.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві», відповідно до п. 3.4.2. додатку 1 район селища Вільний, схили гори в районі Пирогова, вул. Червонопрапорна, вул. Китаївська, район Музею народної архітектури та побуту України віднесені до зони охоронюваного ландшафту.

Разом з тим, 01.10.2007р. Київською міською радою з посиланням на ст. ст. 20, 41, 93, 123, 124 Земельного кодексу України прийнято рішення № 345/3179 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Житлодар»для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва».

Вказаним рішенням передано ОКЖК «Житлодар» за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 99,74 га на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату «Хотівський», наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 2.10.200 р. № 117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 р. № 79-6-00243 з них: земель ділянку № 1 площею 98,68 га передано даному кооперативу у власність для житлової забудови, а ділянку № 2 площею 1,05 га передано в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території (лист - згода сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату «Хотівський»від 18.06.2007 р. № 219).

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою установлено, що вказане рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим Генеральна прокуратура України звернулось до суду в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів з позовом про визнання його недійсним.

Враховуючи заявлені позовні вимоги, суд визнає заявлені доводи обґрунтованими в частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому законом належить до повноважень Київської міської ради відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Земельна ділянка, передана ОКЖК «Житлодар» для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва площею 99,74 га згідно оспорюваного рішення Київради від 01.10.2007 р. № 345/3179 за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату «Хотівський».

Про отримання згоди на припинення права користування сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату «Хотівський»свідчить лист-згоди від 18.06.2007 р. № 219 про яке зазначено у спірному рішенні, а відтак Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату «Хотівський»добровільно відмовилось від орендованої земельної ділянки, що передбачено ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки передані у власність ОКЖК «Житлодар»безоплатно, у відповідності до ст. 41 Земельного кодексу України, якою передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Законом України «Про кооперацію" визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; а напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо(ч. 2 ст. 6 закону).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі України, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

В пункті 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. (будинками).

Відповідно до наданих установчих документів, у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації 08.06.2007 проведено державну реєстрацію юридичної особи обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар».

Відповідно до розділу 2 зареєстрованого статуту ОКЖК «Житлодар» метою його створення є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Таким чином, згідно з наведеними у положеннях статуту ОКЖК «Житлодар»метою створення та основними завданнями, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію», за напрямом діяльності ОКЖК «Житлодар»відповідає поняттю «житлово-будівельний кооператив».

Як передбачено ч. 1 ст. 134 ЖК УРСР, на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Зазначені вимоги при створенні ОКЖК «Житлодар»були порушені, оскільки засновники (члени) ОКЖК «Житлодар»зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 4.2 статуту засновниками (членами) ОКЖК «Житлодар»є громадяни України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Водночас, за даними Голосіївської та Печерської районних у місті Києві державних адміністрацій, ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, який зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3, яка зареєстрована у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення на квартирному обліку не перебували.

Більше того, як вбачається із указаного пункту статут ОСОБА_4 на час проведення реєстрації статуту кооперативу взагалі не проживала у м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 а отже, взагалі не могла бути взята на квартирний облік у м. Києві.

Крім того, відповідно до абзацу 1 п. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

Водночас у статуті ОКЖК «Житлодар»не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення ОКЖК «Житлодар»діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Як було зазначено вище, метою створення ОКЖК «Житлодар»є, у тому числі, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу. Разом з тим згідно з абзацом 2 п. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік.

При створенні та державній реєстрації ОКЖК «Житлодар»його засновниками (членами) виступили 4 особи, що суперечить зазначеній вимозі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

У подальшому при державній реєстрації змін до статуту ОКЖК «Житлодар»вищезазначені порушення усунуто не було.

Так, Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією згідно з поданими кооперативом документами зареєстровано статут ОКЖК «Житлодар»(нову редакцію), про що зроблено реєстраційний запис № 10701050001028506.

Відповідно до нової редакції статуту кооперативу його членами є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та новий член кооперативу - ОСОБА_5, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5

Як було зазначено вище, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартирному обліку не перебувають і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК «Житлодар»на квартирний облік не стали. За даними Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5. не перебуває на квартирному обліку.

Також Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту ОКЖК «Житлодар», про що зроблено реєстраційний запис № 10701050002028506. У цій редакції статуту членами кооперативу визначено ОСОБА_1 ОСОБА_5 та нових членів кооперативу ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6, та ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_7

Окрім того, цією ж державною адміністрацією 08.07.2008 зареєстровано нову редакцію статуту ОКЖК «Житлодар», про що зроблено реєстраційний запис № 10701050004028506. Згідно з наведеною редакцією членами кооперативу є ті ж члени кооперативу, що і в попередній редакції: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та новий член кооперативу - ОСОБА_6, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8

Згідно з даними Оболонської, Шевченківської та Святошинської районних у місті Києві державних адміністрацій, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_6. на квартирному обліку у м. Києві не перебувають.

Зважаючи на викладене, ОКЖК «Житлодар»не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

ОКЖК «Житлодар»набув статусу юридичної особи у встановленому порядку, за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, його правовий статус регулюється Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», натомість виходячи з положень закону, зокрема ст. 41 ЗК України при врахуванні мети створення житлово-будівельного кооперативу, земельна ділянка такому кооперативу надається саме для будівництва будинку (будинків) для членів кооперативу та членів їх сімей.

Таким чином враховуючи положення ст. 41 ЗК України згідно з якими житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Аналогічні вимоги передбачено рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 810/3385 «Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві».

Згідно з п. 2.1 цього рішення право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м. Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків, зокрема, набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Зазначене не виключає набуття права на земельну ділянку правомірно створеною зареєстрованою, як ОКЖК «Житлодар», юридичною особою, однак в загальному порядку на конкурентних засадах.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами викладеними у позові щодо невідповідності вимогам чинного законодавства підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами при прийняті оскаржуваного рішення Київської міської ради згідно ст. 41 ЗК України.

З приводу розташування наданих ОКЖК «Житлодар»земельних ділянок в Феофаніє - Пирогівській історичній частині міста, зоні охоронюваного ландшафту, історичному ареалі міста, історичній місцевості «Пирогів»суд враховує наступне.

Спірна земельна ділянка розташована в зоні охоронюваного ландшафту Музею народної архітектури та побуту України (на даний час - Національний музей архітектури та побуту HAH України згідно з Указом Президента України від 21.07.2008 № 644/2008), а отже, порушує режим використання охоронних зон цього музею.

З листа Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 23.07.2007 № 5414 вбачається, що земельна ділянка, яку передано для забудови ОКЖК «Житлодар»(орієнтовний розмір 99,891 га), знаходиться в Феофаніє - Пирогівській історичній частині міста, зоні охоронюваного ландшафту, історичному ареалі міста, історичній місцевості «Пирогів», на території якої виявлено пам'ятки матеріальної культури залізного віку - римські монети II-III століття.

У висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 01.08.2007 № 19-7859 зазначено про те, що земельна ділянка, що пропонується для відведення, розташована в зоні охоронюваного ландшафту Музею народної архітектури та побуту HAH України - резервній території щодо розвитку музею. Також констатовано необхідність отримання згоди Міністерства культури та туризму України й забезпечення дотримання вимог Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України" від 25.06.2007 № 553/2007.

Із висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1416 від 02.03.2010 експертного комплексного культурологічного дослідження зон охорони Національного музею народної архітектури та побуту України HAH України вбачається, що архітектурно-етнографічна експозиція указаного музею є комплексною пам'яткою та пам'ятковим ансамблем, а відповідна територія є територією пам'ятки. Зони охорони встановлюються навколо території пам'ятки, у тому числі і зони охоронюваного ландшафту. Довкілля, що оточує територію пам'ятки Національного музею народної архітектури та побуту України НАНУ, має виключне значення для розкриття змісту представленої в експозиції музею етнокультурної спадщини українського народу і має історико-культурну цінність.

Статтями 1, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єктом культурної спадщини є визначене місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ним рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Зони охорони пам'ятки є встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до ст.ст. 54, 112 Земельного кодексу України передбачено, що навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Охоронні зони створюються серед іншого навколо об'єктів культурної спадщини з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Пунктами 2.1-2.5, 3.3 Інструкції по організації зон охорони нерухомих пам'ятників історії і культури СРСР, що затверджена наказом Міністерства культури СРСР № 33 від 24.01.1986, визначено, що зони охорони пам'яток - це спеціально виділені території, призначені для забезпечення збереження пам'ятників і їх середовища, виявлення їх історико-художньої цінності і доцільного використання. Зона охоронюваного ландшафту встановлюється на території, що не увійшла до складу охоронних зон і зон регулювання забудови, для збереження цінного ландшафту - водоймищ, рельєфу тощо. На території зони охоронюваного ландшафту допускається господарська діяльність, якщо ця діяльність не завдає шкоду і не спотворює ландшафт, не потребує зведення нових капітальних побудов.

Відповідно до п. 13 Додатку 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту, передбачається збереження, регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, знесення дисгармонуючих будинків і споруд, що спотворюють історичний ландшафт. Проектування та будівництво нових житлових районів, промислових та інших об'єктів обмежується.

Відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій»планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Сукупний аналіз вищевказаних норм законодавства та висновків фахівців свідчить про те, що в межах зон охорони нерухомих пам'яток історії і культури, зокрема зон охоронюваного ландшафту, забороняється будівництво. Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 19.10.2010 у справі № 4/325-32/257-5/59.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України»від 25.06.2007 № 553/2007 з метою забезпечення розвитку Державного музею народної архітектури та побуту України, збереження історико-культурної спадщини, створення належних умов для зберігання музейних експонатів Кабінету Міністрів України та Київській міській державній адміністрації доручено забезпечити вирішення до 01.07.2007 відповідно до законодавства питань щодо впорядкування землекористування на території цього музею та прилеглих до нього територій, уточнення меж земельних ділянок інших землекористувачів, припинення незаконного користування земельними ділянками на території музею та в його охоронних зонах.

Натомість, усупереч вимогам вищенаведеного законодавства, зокрема і зазначеного вище Указу Прездинта, Київською міською радою прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки ОКЖК «Житлодар»для будівництва об'єктів, чим фактично вилучено частину території, передбаченої для розвитку цього музею ( надання житловому кооперативу земель після видачі Указу Президента України до надання в установленому порядку земельної ділянки та фактичного визначення меж земельної музею на виконання Указу Президента України є фактично ігноруванням правових актів Голови держави), що призвело до позбавлення музею наданих відповідачеві-3 земель.

Більше того, відсутні висновки та згода Міністерства культури і туризму України, Національного музею архітектури та побуту України та Національної академії наук України на забудову охоронних зон музею.

При врахуванні встановлених обставин справи, рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 345/3179 не відповідає вимогам чинного законодавства, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152 ЗК України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Щодо заперечень відповідачів про те, що факт того, що відповідач-3 є саме житловим кооперативом встановлено рішеннями у господарській справі № 5/17 та він не підлягає встановленню в порядку ст. 35 ГПК України, то суд не погоджується з даними запереченнями відповідачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на різний суб'єктний склад сторін у даній справі та у справі № 5/17, суд вважає неправомірним застосування положень ст. 35 ГПК України при вирішенні даної справи.

Відповідно до положень ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

На підставі оспорюваного рішення ОКЖК «Житлодар»Київським міським головою було підписано державний акт серія ЯЖ № 006264 на право власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.01.2008 за № 07-8-00183.

Головним управлінням земельних ресурсів в межах повноважень, передбачених рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 р. № 182/42 «Про затвердження Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)»та враховуючи, що вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку (яка передана зазначеним рішенням у власність ОКЖК «Житлодар») був підписаний Київським міським головою, здійснено реєстрацію та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку за № 07-8-0018 від 08.01.2008 р.

На підставі протоколу № 2 від 29.07.2010 р. загальних зборів учасників ТОВ «Квітучі схили»право власності на земельну ділянку за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 97,468 га перейшло до зазначеного товариства, а тому Київським міським головою був підписаний державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, який зареєстрований та виданий Головним управлінням земельних ресурсів за № 07-8-00407 віл 08.09.2010 р.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що державний акт виданий ОКЖХ «Житлодар»на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ № 006264 та державний акт виданий ТОВ «Квітучі схили»на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ № 006264, видані на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. № 345/3179, яке визнане недійсним, як таке що прийняте з порушеннями чинного законодавства України, оформлення права власності згідно державних актів виданих ТОВ «Квітучі схили»відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а тому заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсними актів виданих ОКЖК «Житлодар»ТОВ «Квітучі схили»суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Наведені обставини також є підставою для задоволення заявлених вимог щодо визнання відсутності у ОКЖХ «Житлодар», ТОВ «Квітучі схили», Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства забудовників», права власності на земельні ділянки, щодо яких прийнято рішення Київською міською радою від 01.10.2007р. № 345/3179.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Обраний прокурором спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у ОКЖХ «Житлодар», ТОВ «Квітучі схили», Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства забудовників», права власності на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене внаслідок прийняття неправомірного рішення, право власності територіальної громади міста Києва щодо вказаних ділянок. Крім того, обраний спосіб захисту узгоджується з встановленим способом захисту щодо визнання відсутності прав статтею 20 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За таких обставин, встановлений Господарським кодексом України спосіб захисту прав може бути застосований з огляду на норми ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Суд також відхиляє заперечення відповідачів про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з причин пропуску позивачем строків позовної давності, виходячи з наступного.

Вимога про поновлення строку позовної давності також не підлягає задоволенню з огляду на п. 4 статті 268 Цивільного кодексу України, оскільки на заявлені вимоги про визнання недійсним органу місцевого самоврядування позовна давність не поширюється, а щодо вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (передачі земельної ділянки в статутні фонди товариств) застосовується позовна давність у десять років (ч. 4 ст. 258 ЦК України), а отже щодо цих вимог строк позовної давності не є пропущеним.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адмністрації) внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру про визнання недійсним оскаржуваного рішення Київської міської ради та державних актів на право власності на землю площею 97,4368 га, розташовану за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі міста Києва, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України (ЗК України), державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Як встановлено ст. 194 ЗК України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Відповідно до ст. 196 ЗК України, складовою частиною державного земельного кадастру є державна реєстрація земельних ділянок.

Згідно з ст. 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Як встановлено ст. 204 ЗК України, державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Судом зазначається, що ні на момент прийняття спірного рішення та видачі оскаржуваних актів на право власності, порядок ведення державного земельного кадастру на рівні закону не встановлено.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 19.12.2002 року за № 182/342 "Про затвердження Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)" (із змінами та доповненнями), пунктом 2.3 даного положення визначено, що ведення державного земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою є основним завданням відповідача-2.

Відповідно до підпункту 3.23 вищевказаного Положення Управління (відповідач-2) - здійснює державну реєстрацію земельних ділянок у складі державного реєстру земель, веде книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та поземельну книгу.

Враховуючи те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення та видачі оскаржуваних актів на право власності на земельну ділянку, які визнані в судовому порядку недійсними, саме на відповідача-2 було покладено завдання щодо здійснення ведення книги записів реєстрації державних актів (яка є складовою Державного земельного кадастру), то вимоги про зобов'язання відповідача-2 внести зміни до Державного земельного кадастру щодо визнання недійсним оскаржуваного рішення та актів на право власності на земельну ділянку є похідними від заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення та актів на право власності на земельну ділянку, то дані вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд не погоджується з твердженнями відповідачів про те, що дані вимоги заявлені на майбутнє, оскільки вони є похідними від заявлених у позовній заяві позовних вимог про визнання недійсним рішення про надання у власність та актів на право власності на земельну ділянку позовних вимог , а отже задоволення зазначених вимог тягне за собою і виникнення зобов'язання ві відповідача-2 внести відповідні записи про визнання недійсним рішень та актів, що випливає з вимог закону. При цьому таке зобов'язання виникає у відповідача-2 не за фактом звернення будь-кого з вимогою про внесення таких змін, а в силу вимог закону та визнання рішення та актів недійсними. Як вже зазначалося судом вище такий обов'язок виникає саме у відповідача-2 та забезпечує основне призначення земельного кадастру встановлене ст. 194 ЗК України та забезпечує наповнення Державного земельного кадастру інформацією щодо правового режиму земельних ділянок, розподіл серед власників землі та землекористувачів тощо невизначеному колу осіб та державних органів.

Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним рішення, визнання недійсним актів на право власності, визнання відсутності прав у відповдіачів та зобов'язання вчинити певні дії. Дані вимоги не носять матеріального характеру, оскільки ні прокуратуру ні позивач (як орган виконавчої влади) не заявляють та не можуть заявляти майнові вимоги на земельну ділянку, що є предметом оскаржуваного рішення та щодо якої видавалися акти на право власності.

Враховуючи викладене, враховуючи те, що спір не носить майнового характеру, а отже виконання рішення не буде потребувати дій щодо примусового звернення стягненння на майно (грошові кошти), то прокуратурою (позивачем) не доведено, яким чином заходи до забезпеченян позову зможуть забезпечити виконання рішення суду, на виконанння якого не має необхідності вчиняти дій щодо примусового звернення стягнення на майно. Таким чином, в суду відсутні передбачені ст. 66 ГПК України підстави для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, звернення стягнення на яку не відбудеться у випадку задоволення позовних вимог. Щодо заборони відповідачу-2 здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної діялнки, то таких захід забезпечення позову не узгоджується з способами заходів забезпечення позову, встановленими ст. 67 ГПК України, оскільки позивач (прокурор) мають просити про конкретні дії, які забороняється вчиняти відповідачеві та така заборона не повинни порушувати права інших осіб (зокрема і права власників земельних ділянок). Суд також вказує на те що, оскільки позивачем (прокуратурою) не доведено, що позовні вимоги мають майновий характер відсутній і причинний зв'язок між заходами забезпечення позову, про які клопоче прокуратура та виконанням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідачів в доход бюджету, виходячи зі ставки державного мита, встановленого для позовів немайнового характеру, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

З відповідачів підлягають стягненню судові витрати у сумі 85 грн. - державне мито; 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу «Житлодар»для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва.

3. Визнати недійсним виданий обслуговуючому кооперативу «Житлодар»(вул. Кіквідзе, 18, м. Київ, 01103 код ЄДРПОУ 35196463) державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації).

4. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили» державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської адміністрації).

5. Визнати відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлодар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства забудовників», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітучі схили»права власності на земельну ділянку площею 97,4368 га, розташованою за адресою: вул. Комунальна у Голосіївському районі м. Києва.

6. Зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, код ЄДРПОУ 26199097) внести відомості до Державного земельного кадастру про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 345/3179 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу «Житлодар»для житлової забудови на вул. Комунальній у Голосіївському районі м. Києва, державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264, державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:79:128:0058; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 121786721,58 грн.) від 08.01.2008 року серії ЯЖ №006264.

7. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідент. код 22883141) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 17 грн. (сімнадцять) державного мита; (рахунок 31218264700001, код 22050003, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 24262621, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 47 грн. (сорок сім гривень 20 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Жилодар»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35196463) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 17,00 грн. (сімнадцять гривень 00 копійки) державного мита; (рахунок 31218264700001, код 22050003, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 24262621, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 47 грн. (сорок сім гривень 20 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство забудовників»(02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26-А, код ЄДРПОУ 35734895) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 17,00 грн. (сімнадцять гривень 00 копійки) державного мита; (рахунок 31218264700001, код 22050003, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 24262621, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 47 грн. (сорок сім гривень 20 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квітучі схили” (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, код ЄДРПОУ 37140784) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 17,00 грн. (сімнадцять гривень 00 копійок) державного мита; (рахунок 31218264700001, код 22050003, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 24262621, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 47 грн. (сорок сім гривень 20 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11. Стягнути з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а; ідентифікаційний код 26199097) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 17,00 грн. (сімнадцять гривень 00 копійок) державного мита; (рахунок 31218264700001, код 22050003, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 24262621, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 47 грн. (сорок сім гривень 20 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

13. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

СуддяГ.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 15.04.2011 р.