Рішення № 14926631, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/2706.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

про стягнення 4022, 07 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Шупик О.А.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 3958, 20 грн. збитків в порядку регресу та 63, 87 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору страхування (страховий сертифікат) № 030106/0431/0015540 від 13.10.2009 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_1 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, а тому відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Універсальна», а також з огляду на те, що водія автомобіля «Хюндай», ОСОБА_2, визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього збитки, завдані з вини водія застрахованого транспортного засобу та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 16.02.2011 р. та 09.03.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. продовжувався строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду письмові пояснення, у яких зазначає, що не погоджується з розміром позовних вимог, оскільки згідно аварійного сертифікату, складеного аварійним комісаром, розмір страхових виплат становить 3121, 00 грн.; також представник відповідача заперечує проти нарахування пені, посилаючись на п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

У судовому засіданні 28.03.2011 р. розгляд справи відкладений на 06.04.2011 р. через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, через канцелярію суду ним було подано клопотання, у якому він просить визнати неявку свого представника поважною та прийняти рішення без його участі.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

13.10.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_1 було укладено договір страхування (страховий сертифікат) № 030106/0431/0015540, за яким Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»було застраховано майнові інтереси ОСОБА_1., повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом, дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо.

17.06.2010 р. на вул. Київська, 172 у м. Обухів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 під управлінням останнього.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»автомобіль марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Обухівського району (копія у матеріалах справи).

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 23.06.2010 р. (суддя Проць Т.В.) було встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, в звязку з порушенням вимог п. п. 2.3 (б) та 10.1 Правил дорожнього руху України та притягнено його до адміністративної відповідальності, стягнувши штраф у сумі 340,00 грн. (стаття 124 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що власник застрахованого автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_1 звернувся до позивача 10.06.2010 р. із заявою про виплату страхового відшкодування у звязку з страховим випадком (ДТП) за договором страхування (страховий сертифікат) № 030106/0431/0015540 від 13.10.2009 р., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок СТО.

З метою встановлення вартості матеріального збитку позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у СПД ОСОБА_2

17.08.2010 р. експертом ОСОБА_2 було складено акт огляду транспортного засобу.

Відповідно до Звіту № 7662 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 25.08.2010 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, складає 4433, 20 грн.

30.08.2010 р. позивачем було складено страховий акт № 00046624, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 3958, 20 грн.

На підставі наведеного Приватним акціонерним товариством «УНІКА»був виданий наказ № 46624 від 30.08.2010 р. про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 3958, 20 грн., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська Набережна».

Відповідно до зазначених вище акту огляду транспортного засобу, звіту автотоварознавчого дослідження, страхового акту та наказу № 46624 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 3958, 20 грн. (за вирахуванням франшизи 475, 00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 023229 від 02.09.2010 р. (копія у матеріалах справи).

Таким чином, позивач звернувся із регресною вимогою № 1814 від 05.11.2010 р. до відповідача про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3958, 20 грн., оскільки у ОСОБА_2 застрахована обовязкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Універсальна», що підтверджується Полісом № ВС /3089690 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідачем не сплачено страхового відшкодування, у звязку з чим він звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогами про стягнення з відповідача 3958, 20 грн. збитків в порядку регресу та 63, 87 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування»страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п 1.7. статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, забезпечений транспортний засіб це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до п. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у своїх поясненнях посилається на аварійний сертифікат, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 у розмірі 3121, 00 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що договором страхування (страховий сертифікат) № 030106/0431/0015540 від 13.10.2009 р. визначено, що розрахунок страхового відшкодування при настанні ДТП здійснюється на підставі розцінки СТО.

Окрім того, суд звертає увагу на положення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», згідно з якими розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи наявні як розцінка СТО, так і звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3958, 20 грн. збитків визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 63, 87 грн. пені за період з 10.12.2010 р. до 16.01.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пеня на підставі п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасну виплату страхового відшкодування саме потерпілому, тобто у даному випадку права на предявлення вимоги про стягнення пені з відповідача не має.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 63, 87 грн. пені за період з 10.12.2010 р. до 16.01.2011 р. є необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 3958, 20 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48 А, ідентифікаційний код - 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, ідентифікаційний код 20033533) 3958 (три тисячі девятсот пятдесят вісім) грн. 20 коп. збитків в порядку регресу, 100 (сто) грн. 38 коп. державного мита, 232 (двісті тридцять два) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Повне рішення складено: 14.04.2011 р.