Рішення № 14926428, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/9811.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Женева»

доЗакритого акціонерного товариства «Діадема»

простягнення 273920 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Старчук Є.В. (довіреність № 12.10 від 12.09.2010); від відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Женева»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Діадема»(далі –відповідач) про стягнення 273 920 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором найму (оренди) приміщення № 01-08 від 08.01.2008 (далі –Договір), укладеним між позивачем та відповідачем, щодо сплати орендних платежів згідно з пунктом 3.2 Договору.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення зі сплати орендної плати за період з травня 2009 року по 07.01.2011 в сумі 273920 грн., а саме: за травень 2009 року в сумі 4650 грн., з червня по грудень 2009 року в сумі 168000 грн., з 01.01.2011 по 07.01.2011 в сумі 3270 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 1287867 6 та № 01030 1288109 0. Дані поштові відправлення були вручені відповідачу 14.03.2011 та 29.03.2011, відповідно.

На призначене на 11.04.2011 судове засідання відповідач повторно не з’явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про повторне відкладення розгляду справи, у зв’язку із перебуванням його уповноваженого представника у відрядженні.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти перенесення розгляду справи заперечував та наполягав на розгляді справи у даному засіданні, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- доказів на підтвердження зазначеної у клопотанні обставини поважності причини неявки до клопотання додано не було;

- явка представників сторін у судове засідання обов’язковою не визнавалась;

- розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача, і подальше перенесення її розгляду призведе до затягування розгляду справи;

- у разі наміру надати заперечення на позов, пояснення чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання (враховуючи те, що про розгляд даної справи у суді він був повідомлений задовго, ще з 14.03.2011);

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду;

- відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008 між позивач (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне користування (оренду) нежиле приміщення загальною площею 170,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 29 (далі –приміщення).

Строк дії Договору –з 08.01.2008 по 07.01.2011, включно (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору за оренду всього приміщення справляється орендна плата у сумі 11666,67 грн. без ПДВ. Крім того ПДВ –20% - 2333,33 грн., що разом становить 14000 грн. за кожний повний чи неповний місяць.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата вноситься Орендарем частинами або однією сумою поквартально, але не пізніше 20 числа місяця наступного за минулим кварталом на розрахунковий рахунок Орендодавця, вказаний у цьому Договорі.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв приміщення, що підтверджується постановою Львівського обласного господарського суду від 13.04.2010 у справі №14/160 за позовом ТОВ «Женева»(позивач у даній справі № 34/98) до ЗАТ «Діадема»(відповідач у даній справі № 34/98) про звільнення приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 29. Відповідно до вказаної постанови судом встановлено, що на час прийняття рішення Господарським судом Івано-Франківської області від 10.12.2009 відповідач був користувачем спірного приміщення згідно діючого Договору.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання пункту 3.1 Договору за користування орендованим приміщенням були нараховані відповідачу орендні платежі за період з травня 2009 року по 07.01.2011 в сумі 273920 грн., а саме: за травень 2009 року в сумі 4650 грн., з червня по грудень 2009 року в сумі 168000 грн., з 01.01.2011 по 07.01.2011 в сумі 3270 грн.

26.10.2010 позивач листом № 45 повідомив відповідача про те, що пролонгації Договору не буде та вимагав від відповідача звільнити приміщення в строк встановлений пунктом 2.1 Договору, а саме 07.01.2011.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на момент розгляду справи відповідач звільнив приміщення.

Проте, матеріали справи не свідчать про те, що відповідач на виконання пункту 3.2 Договору сплатив позивачу орендні платежі за період з травня 2009 року по 07.01.2011 в сумі 273920 грн., а саме: за травень 2009 року в сумі 4650 грн., з червня по грудень 2009 року в сумі 168000 грн., з 01.01.2011 по 07.01.2011 в сумі 3270 грн.

Отже, у відповідача перед позивачем залишились не сплачені орендні платежі за період з травня 2009 року по 07.01.2011 в сумі 273920 грн.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 4 статті 286 ГК України та частиною 1 статті 762 ЦК України розмір та строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату орендних платежів за період з травня 2009 року до 07.01.2011 в сумі 273920 грн. в строк визначений пунктом 3.2 Договору.

Проте, відповідач як у встановлений пунктом 3.2 Договору строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо сплати орендних платежів в сумі 273920 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 273 920 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Діадема»(04050, м. Київ, вул. Мануїльського, будинок 23, ідентифікаційний код 24377399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Женева»(04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 24, літера «Б», ідентифікаційний код 32494233) 273 920 (двісті сімдесят три тисячі дев’ятсот двадцять) грн. боргу, а також 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 14.04.2011