Рішення № 14926128, 12.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р.

Справа № 5010/417/2011-19/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" вул.Індустріальна,34, м.Івано-Франківськ, в особі філії "Коломийський міський район електричних мереж", вул. Русина, 4, м.Коломия ,78000

до відповідача: Військова частина А-0742 вул.Крип"якевича, 163, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

про стягнення штрафних санкцій в сумі 2568,61грн. за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії,

за участю представників сторін:

від позивача: Чабанюк І.І. -юрист по обслуговуванню , (довіреність №228 від 13.12.10 )

від відповідача: представник Бойко Т.В., (довіреність № 180/145 від 09.03.11),

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Коломийський міський район електричних мереж" звернулось в суд із позовом до Військової частини А-0742 про стягнення штрафних санкцій в сумі 2568,61грн. за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії. Позивач обґрунтував позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо своєчасності розрахунків за електричну енергію.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання вх.№3155/2011-свх про зменшення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 345,93 - пені, 1664,91грн. інфляційних нарахувань та 531,57 грн. процентів річних.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Представник відповідача у відзиві на позов вх.№ 2391/2011- свх від 21.03.11 просить в позові відмовити у зв"зку із пропуском позивачем строку позовної давності, а в судовому засіданні 12.04.11 проти позову не заперечив.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність. Відповідно до п.1. даної статті, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Розглянувши подане клопотання та уточнений розрахунок стягуваної суми, судом встановлено, що період нарахування 3% річних та індексу інфляції не перевищує строку встановленого ст.257 ЦК України, а тому підстави для відмови у позові через пропуск строку позовної давності відсутні.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

27.04.06 між сторонами даного спору укладено договір №1505 про постачання електричної енергії, згідно якого, постачальник електричної енергії постачає електроенергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.3.3. даного договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електроенергії".

Згідно п. 2 додатку № 2 до договору, споживач зобов'язався щомісячно 30-го числа календарного місяця направляти представника у відділ збуту відповідного районного підрозділу постачальника електричної енергії для подання додатку № 6 "Акт про використану електричну енергію", який є невід'ємною частиною договору, та одержання відповідних рахунків на оплату.

У відповідності до п.3 додатку № 2 до договору розрахунки за спожиту електроенергію відповідачем проводяться наступним чином:

- щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених даним договором протягом 5-ти операційних днів з дня отримання споживачем рахунку. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 30-го числа поточного місяця та триває до 29-го числа (включно) наступного місяця.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 5 ст.530 ЦК України, визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 вищевказаного договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи фактичний день оплати.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 345,93 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

В даному випадку, п. 4.2.1. вищевказаного договору передбачено відповідальність у розмірі 10% річних. Отже, вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в розмірі 1664,91 грн. та річних в розмірі 531,57 грн. за період прострочення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.216,230 Господарського кодексу України ст. 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії Коломийський РЕМ до відповідача Військової частини А-0742 про стягнення штрафних санкцій в сумі 2542,41 грн. за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії задовольнити.

Стягнути з Військової частини А-0742 вул.Крип"якевича, 163, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200 (24982516) на користь Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" вул.Індустріальна,34, м. Івано-Франківськ, (код 00131564) в особі філії Коломийський РЕМ вул.Русина,4, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200 (код 25683342, на розрахунковий рахунок № 260093003528 в Коломийському відділенні №6341 ВАТ "Ощадбанк", МФО 336558) –345,93(триста сорок п"ять гривень дев"яносто три копійки) - пені, 1664,91 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири гривні дев"яносто одну копійку) - інфляційних втрат, 531,57 (п"ятсот тридцять одну гривню п"ятдесят сім копійок) -10% річних, а також 102,00 (сто дві гривні ) судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 ( двісті тридцять шість гривень) судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 15.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 15.04.11