Рішення № 14925606, 31.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа № 2/5009/839/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

Господарський суд Запорізької області у складі:

суддя: Мойсеєнко Т.В.

Секретар судового засідання: Утюж С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/839/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж», м. Запоріжжя,

про стягнення 56447,50 грн. заборгованості за договором поставки № 66/п від 02.06.2008р., 15169,83 грн. інфляційних втрат та 4168,93 грн. 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаренко О.Л. (довіреність № 28 від 15.03.2011 р.);

від відповідача: Ясир А.І. (довіреність № 1 від 01.07.2009 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс», м. Київ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж», м. Запоріжжя, про стягнення 56447,50 грн. заборгованості за договором поставки № 66/п від 02.06.2008р., 15169,83 грн. інфляційних втрат та 4168,93 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 66/п від 02.06.2008 р. щодо повної оплати вартості баштового крану R54/16, який був поставлений позивачем 16.07.2008 р. за видатковою накладною № СН-0000050. В позові позивач вказує, що відповідач оплатив поставлений товар частково, заборгованість відповідача за договором з урахуванням здійснених платежів становить 56447,50 грн. Оскільки відповідач не відповів на претензію позивача та не сплачує вартість отриманого баштового крану, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 221 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.03.2011 р.

В судовому засіданні 22.03.2011 р. представник відповідача надав відзив на позову заяву від 16.03.2011 р. № 02/01/11, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що строк оплати пред’явленої до стягнення суми не настав. Зокрема вказує, що відповідно до умов п. 4.3 договору остаточні розрахунки за договором (10% від ціни договору, що складає 131096,50 грн.) здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт з шеф-інструктажу. Враховуючи те, що позивачем шеф-інструктаж не проводився, акт з шеф-інструктажу не складався, то відповідач вважає, що зобов’язання з оплати 131096,50 грн. у нього не виникло. Натомість зауважує, що відповідач частково, до виникнення зобов’язання по сплаті 131096,50 грн. сплатив 73134,00 грн. на підставі платіжного доручення № 1348 від 26.08.2008 р. У зв’язку з цим відповідач вважає, що заборгованість перед позивачем у нього відсутня і навіть має місце переплата в сумі 73134,00 грн. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 22.03.2011р. судом оголошувалася перерва до 31.03.2011 р. для витребування від сторін письмових пояснень щодо причин непідписання акту з шеф-інструктажу.

29.03.2011 р. від відповідача надійшли письмові пояснення від 29.03.2011 р. без номеру, в яких відповідач зауважив, що в договорі сторони не встановили терміну проведення шеф-інструктажу, тобто не обмежили у часі настання зазначеної події, передбачаючи натомість, що ця подія відбудеться в майбутньому (при виникненні потреби в цьому у відповідача).

В судовому засіданні 31.03.2011 р. були присутніми представники обох сторін, за їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов, викладені у відзиві та письмових поясненнях. Також пояснив, що шеф-інструктаж не проводиться та не підписується відповідний акт з підстав відсутності у відповідача на даний момент такої потреби та відсутності обсягів робіт.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України від 31.03.2011 р., в якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій та просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 56447,50 грн. і покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що позивач відмовляється від стягнення 3% річних та інфляційних втрат і просить стягнути з відповідача лише основний борг.

Заява позивача про відмову від частини позовних вимог подана у встановленому порядку, до прийняття рішення у справі, уповноваженим представником позивача, наслідки відмови від позовних вимог представнику позивача судом роз’яснені та представнику відомі. У зв’язку з цим відмова приймається судом.

Також представник позивача в судовому засіданні подав уточнення до позовної заяви від 31.03.2011 р., в яких уточнив підставу позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідач перешкоджає настанню обставини, обумовленої пунктом 4.3.3 договору, тому має бути застосована також норма п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України. Перешкоджання, на думку позивача, виявилось в тому, що відповідач ігнорує вимоги позивача щодо оплати товару в повному обсязі, відмовляється від зміни умов договору, користується тим, що обставина, зазначена у п. 4.3.3 договору не залежить від волі позивача, а зміст терміну «шеф-інструктаж»не визначений.

Уточнення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання від 30.03.2011р. № 103 про застосування судом положень п. 1 ст. 83 ГПК України щодо визнання недійсним пункту 4.3.3 договору як такого, що суперечить п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки він не спрямований на настання реальних правових наслідків.

В судовому засіданні 31.03.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали позовної заяви та справи судом встановлено наступне.

02.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»(покупець) укладено договір поставки № 66/п.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити баштовий кран R54/16 висотою 46,35 м (в подальшому за текстом –товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Кількість товару згідно з п. 1.2 договору –одна одиниця.

У п. 1.3 договору сторони погодили комплектність товару.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.5 постачальник зобов’язується своєчасно поставити товар за кількістю, якістю та комплектністю відповідно до умов цього договору; направити представника для здійснення шеф-інструктажу при проведенні покупцем робіт з монтажу товару. Факт проведення шеф-інструктажу підтверджується актом виконаних робіт з шеф-інструктажу, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Покупець згідно з п. 2.2.1 договору зобов’язується своєчасно розрахуватися із постачальником за поставлений товар відповідно до умов цього договору.

У п. п. 4.1 –4.2 договору сторони погодили, що вартість однієї одиниці товару складає 1309450,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) –218241,67 грн. Вартість робіт з шеф-інструктажу складає 1515,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) –252,50 грн. Ціна договору включає вартість товару та вартість робіт з шеф-інструктажу товару та складає 1310965,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) –218494,17 грн.

Згідно з п. 4.3 договору розрахунки здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- сума у розмірі 50% від ціни договору (в тому числі ПДВ –20%) –протягом 7-ми банківських днів з дати підписання договору;

- сума у розмірі 40% від ціни договору (в тому числі ПДВ –20%) –протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на товар;

- сума у розмірі 10% від ціни договору (в тому числі ПДВ –20%) –протягом 3-х банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт з шеф-інструктажу.

У п. 4.4 договору сторони погодили, що зобов’язання покупця розрахуватися за товар вважається виконаним з дати повного перерахування покупцем суми, визначеної п. 4.2 договору, на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до умов п. п. 3.1 –3.4 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на будівельний майданчик покупця на умовах DDP –місто Запоріжжя, вул. Доківська, 1 («ІНКОТЕРМС-2000») протягом 45 календарних днів з дати отримання попередньої оплати відповідно до п. 4.3.1 договору. Зобов’язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними з дати підписання уповноваженим представниками сторін видаткової накладної на товар. Під час підписання видаткової накладної постачальник передає покупцю документацію на товар, необхідну для реєстрації товару та введення товару в експлуатацію згідно Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00.-1.01-07. Товар вважається власністю покупця з дати підписання видаткової накладної на товар.

Згідно з п. 6.1 договору, договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 4.3.1 договору, відповідач сплатив 50% ціни договору (655482,50 грн.) в якості передоплати за товар двома платежами: 05.06.2008 р. - в сумі 5482,50 грн., 06.06.2008 р. –в сумі 650000,00 грн., що підтверджується копіями виписок банку по рахунках позивача та відповідача за 05.06.2008 р. та 06.06.2008 р. (а.с. 24, 37, 38).

16.07.2008 р. позивач поставив відповідачу товар –баштовий кран R54/16, 46,35м по ціні 1309450,00 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної № СН-0000050 від 16.07.2008 р.

Товар отримано представником відповідача Горбань П.О. за довіреністю ЯОС № 395412 від 10.07.2008 р. На видатковій накладній міститься підпис представника та печатка ТОВ «Промспецмонтаж». Факт отримання товару відповідач не заперечує.

18.07.2008 р. відповідач згідно умов п. 4.3.2 договору здійснив оплату 40% поставленого товару в сумі 524386,00 грн., що підтверджується копіями виписок по рахунку сторін за 18.07.2008 р. (а.с. 39).

Також 26.08.2008 р. відповідач сплатив 73134,00 грн. в рахунок оплати за договором № 66/п від 02.06.2008 р., що підтверджується копіями виписок по рахунку сторін за 26.08.2008р. (а.с. 25, 40).

Таким чином, всього відповідачем сплачено 1253002,50 грн.

Суд зауважує, що згідно вказаних виписок по рахунку, відповідач здійснював оплату за двома договорами (№ 66/п від 02.06.2008 р. та № 68/п від 02.06.2008 р.) однією сумою, однак відповідач у відзиві на позовну заяву, в бухгалтерській довідці від 16.03.2011 р. № 16/03/11 та представники сторін в судовому засіданні підтвердили правильність розподілу цих сум за договорами та зарахування позивачем частини сплачених сум в рахунок оплати за договором № 66/п від 02.06.2008 р.

У зв’язку з несплатою решти суми вартості товару в сумі 56447,50 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.10.2010 р. № 110, в якій вимагав в семиденний термін перерахувати суму боргу з оплати вартості отриманого баштового крану на поточний рахунок позивача. Претензію надіслано відповідачу 02.11.2010 р., що підтверджується копіями фіскального чеку від 02.11.2010 р. № 3139 та опису вкладення від 02.11.2010 р.

Відповідач не надав відповіді на претензію, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Встановлені судом обставини справи свідчать, що відповідач у встановлений строк згідно з умовами пунктів 4.3.1, 4.3.2 договору сплатив 90% вартості товару, а також частково решту суми вартості товару на суму 73134,00 грн.

Залишок несплаченої вартості товару складає 56447,50 грн.

Дослідивши обставини справи та взаємовідносини сторін, суд вважає вимоги позивача про стягнення вказаної суми боргу обгрунтованими, виходячи з наступного.

В заяві про уточнення позовних вимог від 31.03.2011 р., яка прийнята судом, позивач просить суд застосувати положення ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, та вважати обставину, з якою пов’язується оплата вартості товару такою, що настала у зв’язку з тим, що настання даної обставини не залежить від волі позивача і відповідач перешкоджає настанню даної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

У пункті 4.3.3 договору сторони обумовили, що 10% товару підлягає сплаті протягом 3-х банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт з шеф-інструктажу.

Тобто сторони пов’язали строк здійснення кінцевої оплати з настанням певної події –підписанням акту виконаних робіт з шеф-інструктажу. При цьому, сторони не узгодили ні перелік (вид та обсяг) цих робіт, ні строки їх виконання, ні термін складання акту. Лише зі змісту п.2.1.5 договору від 02.06.2008 р. вбачається, що шеф –інструктаж здійснюється при монтажу товару.

Як вбачається з умов п. 4.2 договору, ціна договору складається з вартості товару та вартості робіт з шеф-інструктажу. Вартість одиниці товару визначено у п. 4.1 договору в сумі 1309450,00 грн.

Згідно видаткової накладної № СН-0000050 від 16.07.2008 р. позивачем поставлено відповідачу обумовлений в договорі товар на суму 1309450,00 грн. Відповідно до умов п. 3.4 договору товар став власністю відповідача з дати підписання видаткової накладної.

В позові позивач пред’явив до стягнення залишок заборгованості саме за поставлений товар. Роботи з шеф-інструктажу позивачем не проводилися та не пред’являлися до оплати.

Суд зазначає, що пунктом 2.1.5 договору передбачено обов’язок позивача направити представника для здійснення шеф-інструктажу при проведенні відповідачем робіт з монтажу товару. Однак проведення цих робіт не залежить від волі позивача, а пов’язано лише з необхідністю виникнення потреби в цих роботах у відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, товар було поставлено відповідачу 16.07.2008 р., тобто з дати поставки товару минуло майже три роки. За цей час відповідач не звертався до позивача для проведення робіт з шеф-інструктажу та невідомо, чи виникне у нього взагалі потреба у його проведенні.

Відповідач у письмових поясненнях від 29.03.2011 р., наданих на вимогу суду, та його представник у судовому засіданні, пояснили, що потреби в цих роботах у відповідача немає.

Коли саме виникне ця потреба відповідач та його представник у судовому засіданні не повідомили. Натомість представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у відповідача на даний час не має потреби у монтажу товару, бо відсутній обсяг робіт, при яких використовується баштовий кран, а коли у відповідача виникне необхідність у монтажу придбаного за договором № 66/п від 02.06.2008р.баштового крану, відповідач не знає. Представник відповідача також зазначив, що на даний час відповідач не може сплатити 56447,50 грн, бо не має таких коштів та вважає, що у нього взагалі обов’язок їх сплачувати не настав. З цього вбачається, що настання події, з якою у договорі пов’язується строк оплати за товар, є невігідним для відповідача.

Зі слів представника відповідача, товар на даний час перебуває у володінні відповідача, однак не використовується. При цьому, відповідачем не виключається можливість продажу даного товару третім особам у разі відсутності потреби використовувати його у власній господарській діяльності.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи, суд вважає, що позивач недобросовісно перешкоджає проведенню робіт з шеф-інструктажу.

Відповідно до змісту договору № 66/п від 02.06.2008 р., який містить елементи різних договорів, а саме: поставки та підряду, проведення шеф-інструктажу не пов’язано безпосередньо з поставкою баштового крану та не впливає на його вартість, тому даний інструктаж може бути проведений на вимогу відповідача після здійснення поставки крану.

У разі виникнення у відповідача потреби в проведенні шеф-інструктажу, відповідач не позбавлений права вимагати від позивача проведення цих робіт на підставі договору, оскільки відповідні обов’язки позивача закріплені в договорі, а договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Вартість робіт з шеф-інструктажу визначена в договорі окремо та не пред’являлася позивачем до стягнення.

Також суд зауважує, що позивач як власник поставленого товару має право розпоряджатися ним на власний розсуд та в разі відсутності потреби використовувати товар у власній господарській діяльності не позбавлений права продати його тертім особам. В такому випадку необхідність в проведенні шеф-інструктажу у позивача взагалі може не виникнути.

Відповідач не надав відповіді на претензію позивача щодо оплати поставленого товару, ухиляється від переговорів з позивачем, не повідомляє, чи виникне у нього потреба в проведенні цих робіт в майбутньому, допускає можливість продажу поставленого товару, у зв’язку з чим існує ймовірність ненастання події, з якою пов’язується оплата товару з вини відповідача.

Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, суд вважає, що вказана обставина, з якою пов’язана оплата, настала в частині обов’язку відповідача сплатити вартість поставленого товару.

У зв’язку з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 56447,50 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15169,83 грн. –інфляційних втрат та 4168,93 грн. –3% річних підлягає припиненню згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відмовою позивача від цих вимог, яка прийнята судом.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача застосувати положення п. 1 ст. 83 ГПК України щодо визнання недійсним пункту 4.3.3 договору недійсним, оскільки посилання позивача на те, що даний пункт договору не спрямований на настання реальних правових наслідків є безпідставним. Перешкоджання відповідачем в настанні події, з якою пов’язується оплата, не свідчить про те, що на момент укладення договору сторони не бажали настання правових наслідків, передбачених договором, у тому числі й здійснення оплати згідно з даним пунктом договору. Про це свідчить також те, що позивач на підставі вказаного пункту договору на даний час вимагає сплати вартості товару. Тобто обставини, передбачені пунктом 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, відсутні.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж» (вул. Доківська, 1, м. Запоріжжя, 69600, р/р 26007047080001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 25215380, ІПН 252153808298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»(бул. І. Лепсе, 8, м. Київ, 03124, р/р 26004038470 у ВАТ «Банк «Український капітал», МФО 320371, ЄДРПОУ 33234653, ІПН 332346526585) 56447,50 грн. (п’ятдесят шість тисяч чотириста сорок сім грн. 50 коп.) основного боргу, 560,82 грн. (п’ятсот шістдесят грн. 82 коп.) державного мита та 174,64 грн. (сто сімдесят чотири грн. 64 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 15169,83 грн. –інфляційних втрат та 4168,93 грн. –3% річних провадження у справі припинити.

Суддя Т.В. Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.04.2011 р.