Рішення № 14925416, 11.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" квітня 2011 р. Справа № 15/5007/8/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Цимбалюка Р.В., представника за довіреністю №11/16

від 10.01.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м.Житомир)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 4546,79грн. (згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 29.03.2011р.)

Розгляд спору продовжено за клопотанням позивача, відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 3386,87грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії.

В судовому засіданні 11.04.2011р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 29.03.2011р. відповідно до якої, просить стягнути з відповідача на користь позивача 3386,87грн. боргу, 364,19грн. пені, 152,55грн. - 3% річних та 643,18грн. - інфляційних.

Вирішуючи питання про прийняття заяви позивача про уточнення позовних вимог від 29.03.2011р., господарський суд встановив, що копії даної заяви, як і позовної заяви, позивачем 29.03.2011р. було направлено СПД ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується фіскальним чеком № 5381 від 29.03.2011р. та описом вкладення у цінний лист (а.с. 58). Крім того, копію заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.2011р. позивачем було направлено також на адресу: АДРЕСА_2, згідно фіскального чека № 5382 від 29.03.2011р.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, господарський суд приймає заяву позивача від 29.03.2011р. про уточнення позовних вимог. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 29.03.2011р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 11.04.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 28.03.2011р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленням №0385584 (а.с. 51).

На адресу господарського суду 11.04.2011р. від Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської ради надійшла відповідь на запит господарського суду Житомирської області з якої вбачається, що ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець Богунським райвиконкомом 01.07.1995р. № 5577 та перереєстрована міськвиконкомом 12.08.2002р. №1281 ЖОФ. Станом на 11.04.2011р. документи щодо включення до Єдиного державного реєстру, та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від ОСОБА_2 у міськвиконком не надходили (а.с. 53).

11.04.2011р. до господарського суду від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання про перенесення розгляду справи (а.с. 54). У клопотанні відповідач посилається на те, що не може бути присутньою в судовому засіданні, оскільки хворіє. До клопотання додано копію листка непрацездатності серія АВГ № 873148.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив, посилаючись на закінчення строку розгляду спору. Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, заперечень щодо позовних вимог не подав.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд враховує наступне.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 28.01.2011р., 17.02.2011р, 10.03.2011р., 28.03.2011р. було зобов'язано відповідача: надати письмовий відзив на позовну заяву, наявні заперечення обґрунтувати документально; надати докази проведення проплат по договору № 1629 від 02.06.2008р. за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року.

Відповідач вимоги ухвал господарського суду не виконав, уповноваженого представника в судові засідання 17.02.2011р., 10.03.2011р., 28.03.2011р., 11.04.2011р. не направив, свої заперечення проти позову письмово не виклав.

Суд враховує, що відповідач, не маючи можливості прибути в судове засідання особисто, не був позбавлений права направити в судове засідання повноважного представника для представництва інтересів під час розгляду справи. Крім того, відповідач з метою реалізації свого права на захист мав право подати письмовий відзив на позовну заяву та відповідні докази в обґрунтування заперечень, за їх наявності.

В абз.4 п.п.3.6 п.3 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд також приймає до уваги, що встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України двохмісячний строк, який за клопотанням позивача ухвалою господарського суду від 28.03.2011р. було продовжено, закінчується 11.04.2011р.

Приймаючи до уваги вищенаведене та той факт, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача - Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2008р. між Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (позивач/ постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 1629 (а.с. 11-14).

Нормою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до п. 1 договору №1629 постачальник зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді (парі) протягом опалювального періоду та графіка подачі води, погоджених з місцевими органами виконавчої влади. Об'єкт теплопостачання: АДРЕСА_2.

Пунктом 23 договору № 1629 сторони погодили, що всі розрахунки по цьому договору проводяться через банківські установи до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником (позивачем).

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору, Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" у період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року було надано відповідачу передбачені договором послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 4259,46грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними вимогами-дорученнями (а.с. 15-21).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином та у повному обсязі не виконав. Так, відповідачем проведено лише часткову оплату наданих позивачем послуг на суму 872,59грн., що підтверджується меморіальним ордером №174 від 06.02.2009р. (а.с. 33) та поясненнями позивача від 09.03.2011р. (а.с. 32) щодо проведення заліку на суму 8,73грн.

В порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 3386,87грн.

Відповідач факт наявності заборгованості в сумі 3386,87грн. визнав, про що свідчить підписаний представниками сторін акт звірки розрахунків (а.с. 22).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3386,87грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись з позовом у даній справі, позивач за прострочення оплати, нарахував відповідачу пеню в сумі 364,19грн. на підставі п. 26 договору за постачання теплової енергії від 02.06.2008р., а також 643,18грн. інфляційних, 152,55грн. - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, вимога про стягнення яких заявлена позивачем згідно із заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 56).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить зміст розділу договору "Відповідальність сторін" (п. 26 договору № 1629 від 02.06.2008р.) сторони передбачили, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадку неоплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з представленого позивачем розрахунку пені (а.с. 5), позивачем нараховано пеню на залишок заборгованості в сумі 3386,87грн. за період з 21.05.2009р. по 20.11.2009р.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 248,84грн., зокрема нарахованої:

- в сумі 26,69грн. за період з 21.05.2009р. по 20.07.2009р. на суму заборгованості в розмірі 699,80грн., що виникла по оплаті послуг за постачання теплової енергії за грудень 2008р.;

- в сумі 39,51грн., за період з 21.05.2009р. по 20.08.2009р. на суму заборгованості в розмірі 699,80грн., що виникла по оплаті послуг за постачання теплової енергії за січень 2009р.;

- в сумі 33,71грн., за період з 21.05.2009р. по 20.09.2009р. на суму заборгованості в розмірі 456,41грн., що виникла по оплаті послуг за постачання теплової енергії за лютий 2009р.;

- в сумі 86,43грн., за період з 21.05.2009р. по 20.10.2009р. на суму заборгованості в розмірі 952,81грн., що виникла по оплаті послуг за постачання теплової енергії за березень 2009р.;

- в сумі 62,50грн., за період з 21.05.2009р. по 20.11.2009р. на суму заборгованості в розмірі 578,05грн., що виникла по оплаті послуг за постачання теплової енергії за квітень 2009р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 248,84грн. У задоволенні позову в частині стягнення 115,35грн. пені слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 643,81грн. (а.с. 7), проте згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 29.03.2011р. позивач просить стягнути інфляційні в сумі 643,18грн. (а.с. 56).

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 545,33грн., а саме:

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 178,99 грн. за період з грудня 2008р. по січень 2009р., становить 9,06грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 693,60 грн. за січень 2009р., становить 20,11 грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 699,80 грн. за період з лютого 2009р. по листопад 2010р., становить 126,85 грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 699,80 грн. за період з березня 2009р. по листопад 2010р., становить 114,64 грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 456,41 грн. за період з квітня 2009р. по листопад 2010р., становить 67,43 грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 952,81 грн. за період з травня 2009р. по листопад 2010р., становить 131,02 грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 578,05 грн. за період з червня 2009р. по листопад 2010р., становить 76,22 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 545,33грн. У задоволенні позову в частині стягнення 97,85 грн. інфляційних слід відмовити.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 152,55грн. за період з 21.05.2009р. по 20.11.2010р. на суму заборгованості в розмірі 3386,87грн. (а.с. 6) відповідає вимогам чинного законодавства. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 152,55грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 28.01.2011р., 17.02.2011р., 10.03.2011р., 28.03.2011р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі 3386,87грн., пені в сумі 248,84грн., 3% річних в сумі 152,55грн. та інфляційних в сумі 545,33грн. В решті позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 509, 525, 526, 549, 610, 611 ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (10014, м.Житомир, вул. Жукова, 23-а, ідентифікаційний код 05478806):

- 3386,87грн. основного боргу,

- 248,84грн. пені,

- 152,55грн. - 3% річних,

- 545,33грн. інфляційних,

- 97,22грн. - витрат по сплаті державного мита,

- 224,93грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повне рішення складено: "13" квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з пов.) на адресу: