Рішення № 14925310, 31.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" березня 2011 р.

Справа № 8/5007/14/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Бурий В.В. - дов. від 08.02.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Державного підприємства "Фастівське лісове господарство" (м.Фастів Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудсервіс" (с.Романівка Брусилівського району Житомирської області)

про стягнення 28663,23 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 28663,23 грн. заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) згідно договору поставки №1/12 від 12.01.10р., з яких 27861,33 грн. - сума основного боргу та 801,90 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

24.03.11р. на адресу суду згідно запиту надійшов витяг з ЄДРПОУ, з якого вбачається, що станом на 22.03.11р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікобудсервіс" за адресою, вказаною в позовній заяві.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №1/12 від 12.01.10р., товарно-транспортні накладні, довіреності, прибуткові касові ордери, банківські виписки, рахунок-фактуру, претензію, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.10р. між сторонами був укладений договір поставки №1/12 від 12.01.10р. (а.с.9-10), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити відповідачеві (покупцю) лісопродукцію, а відповідач зобов'язаний прийняти дану продукцію та оплатити її вартість на умовах даного договору (п.1 договору).

Згідно з п.3 договору, ціна договірна. Протокол погодження ціни додається до цього договору (а.с.11).

Відповідно до п.4 даного договору, покупець здійснює оплату за товар в розмірі 100% предоплати згідно специфікації та виставленого рахунку. Доставка товару здійснюється автотранпортом покупця.

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв лісопродукцію на загальну суму 61507,56 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.19-38).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 33646,23 грн., про що свідчать прибуткові касові ордери та банківська виписка (а.с.13-17).

На оплату вартості решти товару позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-КН00823 від 22.02.10р. (а.с.12), а також 29.09.10р. направив відповідачеві письмову вимогу (претензію) №451 з вимогою сплатити суму боргу (а.с.39-41), які відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Тому, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 27861,33 грн. (61507,56 грн. - 33646,23 грн.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 27861,33 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь 801,90 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що 3% річних нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в засідання суду не з'явився.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудсервіс", 12623, Житомирська область, Брусилівський район, с. Романівка, вул. Шкільна, 5, код ЄДРПОУ 35584806

на користь Державного підприємства "Фастівське лісове господарство", 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Комарова, 45, код ЄДРПОУ 00992059

- 27861,33 грн. - заборгованості за поставлену продукцію;

- 801,90 грн. - 3% річних;

- 286,63 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Давидюк В.К.

Дата підписання:

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід. про вручення)