Рішення № 14925285, 05.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2011 р. Справа № 21/5007/23/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіна Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність б/н від 13.04.10р.;

від відповідача Пелех Ю.В. - довіреність №2 від 05.04.11р.

розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Рівне Рівненська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (м.Житомир)

про стягнення 18467,69 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 05.04.11р. була оголошена перерва до 12 год. 00 хв. 05.04.11р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 18467,69грн. заборгованості, з яких: 9695,50грн. - основний борг, 8096,16грн. - пеня, 133,08грн. - 3% річних та 542,95грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог в частині основного боргу не заперечив.

У судовому засіданні подано, підписаний сторонами, акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.03.11р.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.10р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (відповідач) укладено договір-заявку №1-10 (а.с. 9), за п.1.1 якогопозивач зобов'язався від імені і за рахунок відповідача здійснити наступні юридичні послуги: заключити договори з третіми особами (виконавцями) для організації перевезення вантажів, а також проводити повний розрахунок з виконавцями з коштів, отриманих від відповідача.

За п.2.2 договору-заявки, позивач мав забезпечити предоставлення автомобіля під завантаження 19.08.10р. у м. Нове Місто над Варта (Польща) для здійснення перевезення вантажу у м. Житомир (Україна).

Відповідно до п. 4.1 договору, вартість транспортних послуг становить 7495,50 грн.

Пунктом 5.1 договору-заявки встановлено, що нормативний простій автомобіля (у тому числі під завантаженням/розвантаженням, замитненням/розмитненням) складає 24+48 годин, включаючи вихідні і святкові дні.

Понаднормовий простій автомобіля сплачується відповідачем з розрахунку 800,00грн. за кожний початий день простою (п. 5.2 договору-заявки).

За п. 4.2 договору-заявки відповідач сплачує позивачу вартість транспортних послуг протягом 5-7 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля.

На виконання п.1.1 договору-заявки, 17.08.10р. позивач уклав договір-заявку №17/08/10-Ю10 з третьою особою - СП ТзОВ "АлвіТранс" про здійснення останньою автомобільного перевезення вантажу по маршруту: м. Нове Місто над Варта (Польща) - м. Житомир (Україна) (а.с. 10).

За даними позивача, автомобіль завантажився 19.08.10р. у м.Нове Місто над Варта (Польща) та прибув на митницю 20.08.10р.

Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 2.8 договору-заявки, згідно якого на останнього покладається обов'язок забезпечити позивача необхідними документами, було допущено простій автомобіля на митниці - 7 днів (з 20.08.10р. по 26.08.10р. при погранпереході в м. Ягодин).

Врезультаті вказаного, автомобіль перетнув кордон 26.08.10р. та 27.08.10р. прибув на розмитнення у м. Житомир (Україна) на територію Житомирської митниці. Автомобіль розмитнили та розвантажили 31.08.10р. - простій на території України склав 2 дні.

Таким чином, з вини відповідача було допущено понаднормативний простій автомобіля в 9 днів, що в грошовому виразі складає 7200,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажів за обумовленим у заявці маршрутом та факту простою автомобіля, надано, зокрема, міжнародну товарно-транспортну накладну №310365, з відповідними відмітками у ній (а.с. 11), карту простою (а.с. 31) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 12-13).

Натомість, відповідач лише частково розрахувався за надані згідно договору-заявки №1-10 від 17.08.10р. послуги в сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.10.10р. (а.с. 44), заборгувавши позивачу 9695,50грн.

У зв'язку з зазначеним, позивач 16.11.10р. на адресу відповідача направив претензійний лист з вимогою провести розрахунки за договором-заявкою №1-10 від 17.08.10р. Вказану претензію відповідач залишив без розгляду.

Відповідно до п. 4.3. договору-заявки №1-10 від 17.08.10р. позивач нарахував відповідачу пеню на суму заборгованості за період з 10.09.10р. по 24.02.11р. в сумі 8096,16 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 16).

Виходячи з приписів ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідачу нараховано інфляційні за період з вересня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 542,95 грн. та 3% річних в сумі 133,08 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості не заперечив, доказів її оплати не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами грунтуються на укладеному між ними договорі-заявці №1-10 від 17.08.10р., в процесі виконання якого і виник спір.

Слід зазначити, що позивач умови договору-заявки №1-10 від 17.08.10р. виконав у повному обсязі та належним чином, надавши відповідачу послуги по маршруту Польща-Україна автомобільним транспортом на загальну суму 14695,50 грн. (7495,50 грн. + 7200,00 грн.), які відповідачем, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) були прийняті без зауважень та заперечень.

Однак, відповідач всупереч умов договору свої зобовязання по повній оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів в сумі 14695,50 грн. не виконав, розрахунки у строк, який передбачений умовами вищенаведеного договору, не здійснив, а лише частково 21.10.10р. сплатив позивачу кошти за здійснені перевезення в сумі 5000,00 грн. Доказів додатково проведених розрахунків до матеріалів справи не надано.

При цьому, згідно наявних у справі документів та наданих у судовому засіданні усних пояснень представника відповідача, ТОВ "Уніпром ЛТД" не заперечує наявність основної заборгованості перед позивачем у вказаній останнім сумі.

Зокрема, підтвердженням факту існування заборгованості у розмірі 9695,50грн. є, підписані сторонами, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури (а.с. 12,13), банківська виписка від 21.10.10р. (а.с. 44) та, підписаний сторонами, акт звірки розрахунків від 22.03.11р. (а.с.45).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 9695,50грн. основної заборгованості є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевказане, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню за прострочення виконання зобовязання по оплаті виконаних перевезень вантажів, однак судом встановлено, що сам розрахунок пені здійснено не вірно.

Так, згідно з п. 4.3 договору у випадку затримки оплат, вказаних у п.п. 4.1, 5.3 даної заявки, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Натомість ст.ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, згідно здійсненого судом перерахунку штрафної санкції, обгрунтовано заявленою до стягнення з відповідача за вказаний позивачем період є пеня у розмірі 687,58 грн. (за 167 днів). В стягненні 7408,58грн. пені слід відмовити, оскільки позовна вимога в цій частині є безпідставною.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість, позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав здійснити остаточний розрахунок.

Виходячи з періоду, визначеного позивачем для нарахування інфляційних до простроченої заборгованості за договром-заявкою №1-10 від 17.08.10р., середній індекс інфляції становить 102,62399112, що розраховується з жовтня 2010 року по січень 2011 року.

Таким чином, інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року становлять 254,41 грн.

Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення 288,54 грн. інфляційних (542,95 грн. - 254,41 грн.), в задоволенні яких слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 133,08 грн. суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, копії яких є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в сумі 10770,57 грн., з яких 9695,50 грн. - основний борг, 687,58 грн. - пеня, 133,08 грн. - 3% річних та 254,41грн. - інфляційних.

В частині стягнення 7408,58грн. пені та 288,54грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ч.1 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача послуг адвоката в сумі 1800,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на підставі Договору про надання послуг адвоката №1/02-2011 від 17.02.2011 року, то ст. 44 ГПК України дійсно передбачено, що оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання послуг адвоката №1/02-2011 від 17.02.2011 року, укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 (а.с. 19), згідно п. 1.2 якого адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво інтересів позивача у господарському суді Житомирської області по справі про стягнення заборгованості з ТОВ "Уніпром ЛТД"; за п. 2.2. вказаного договору сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату за підготовку процесуальних документів та представництво його інтересів у господарському суді Житомирської області по справі про стягнення боргу з ТОВ "Уніпром ЛТД" - 1800,00грн.

Також надано Свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 34), квитанцію до прибуткового касового ордеру №11 від 17.02.11р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_4 коштів в сумі 1800,00грн., згідно договору №1/02-2011 (копії яких долучено до матеріалів справи), акт здачі-приймання виконаних послуг (робіт) від 24.02.11р. (а.с.21), довіреність від 13.04.10р. (а.с.24), видану ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 на представництво інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката по даній справі є правомірно заявленими, однак їх розмір, що підлягає стягненню з відповідача, слід визначати, виходячи з положень ч.5 ст. 49 ГПК України, згідно якої, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром ЛТД" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Південна, 16, ідентифікаційний код 31469405)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (33010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 9695,50 грн. основного боргу;

- 687,58 грн. пені;

- 133,08 грн. 3% річних;

- 254,41грн. інфляційних;

- 1049,78грн. витрат по оплаті послуг адвоката;

- 107,71грн. державного мита;

- 137,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 08 квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу