Рішення № 14925034, 13.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 квітня 2011 р.

Справа 13/45/2011/5003

за позовом:Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" (вул.Леніна, 42 А, с.Савинці, Тростянецький район,Вінницька область, 24335, код ЄДРПОУ 33559260)

до:Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Вінницької філії (пл.Гагаріна,2, м.Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 24899821)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 22400)

про визнання виконавчого напису нотаріуса № 520 таким, що не підлягає виконанню

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Усатюк Д.А. - за дорученням

відповідача : Верещак В.М. - за дорученням

третя особа : не з'явився

присутні: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 15.03.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" до Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Вінницької філії за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса № 520 таким, що не підлягає виконанню, з призначенням до слухання на 29.03.2011 р., однак в зв'язку з неявкою третьої особи та ненадання ним витребуваних ухвалою суду доказів судове засідання було відкладено на 13.04.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явились представники позивача відповідача.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 правом участі у судовому засіданні не скористався, попередньо через канцелярію господарського суду ним були подані документи витребувані ухвалою суду та заява про слухання справи у його відсутність.

Відсутність третьої особи в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

Позивач в своїх вимогах зазначає, що в лютому 2011 р. йому стало відомо, що приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис за договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_2 12.07.2006 р. за реєстровим № 2181 про стягнення із позивача грошових коштів загальною сумою 193 260, 98 грн. та 2 300, 00 грн. -витрат за вчинення виконавчого напису на користь відповідача. Виконавчий напис зареєстровано у реєстрі за № 520.

Вище вказаним виконавчим написом нотаріус запропонував банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, що належить позивачу на праві власності.

Банк пред'явив до виконання виконавчі написи до ВДВС Тростянецького РУЮ районного управління юстиції при Головному управлінні юстиції у Вінницькій області, про що стало відомо позивачу безпосередньо у ВДВС під час вчинення виконавчих дій по іншій справі.

Позивач вважає дії відповідача незаконними та необґрунтованими з наступних причин:

Відповідач вважає, що вчиняючи виконавчі написи, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 88 Закону № 3425 про безспірність заборгованості. Розрахунок заборгованості у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції боржника - ПСГП «Савинецьке» - та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Позивач зазначає, що сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не може складати 193 260, 98 грн. оскільки, у зв'язку з частковим погашенням боргу перед відповідачем, є істотно меншою. Крім того, відповідач мав поінформувати позивача про розмір заборгованості останнього до моменту вчинення виконавчого напису, і лише в разі відсутності заперечень з боку ПСГП «Савинецьке» стосовно розміру заборгованості, зазначена сума набула б статусу безспірної.

Позивач, посилаючись на норми ст. 88 Закону України "Про нотаріат", де зазначено що виконавчий напис нотаріуса можливий за умови виникнення права вимоги, та вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та п. 287 Інструкції яка визначає, що виконавчий напис має містити в тому числі перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, вказує, що нотаріусом не вказано жодного документа, підтверджуючого суму безспірної заборгованості, а також, що нотаріус допустив вчинення виконавчого напису за наявності спору у позивача (боржника) з кредитором (відповідача) стосовно суми боргу.

Згідно ч. 9 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту № 20/5 від 03.03.2004 р. (далі за текстом - Інструкція), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Позивач жодних вимог про усунення порушення ні від кого не отримував. Більше того, представники Позивача вели щоденний діалог із представниками Відповідача (копії листів додаються). Виконавчий напис було зроблено таємно і з порушенням вимог законодавства України.

Також позивач у своїх твердженнях керується ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України, де зазначено що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, а оскільки іншого порядку звернення стягнення на предмет застави, договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу 12.07.2006 р. за реєстровим № 2181, та додатками до нього між Позивачем та Відповідачем не було визначено, то стягнення на предмет застави може бути здійснено тільки за рішенням суду.

Позивач одночасно зазначає, що оскільки предметом договору застави є рухоме майно, то до правовідносин застави рухомого майна застосовуються вимоги Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 р. Так, у ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватись на підставі рішення суду та в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Статтею 26 Закону № 1255 визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але серед зазначених способів відсутній такий спосіб, як вчинення виконавчого напису.

Керуючись викладеним, позивач вважає необґрунтованими дії нотаріуса стосовно задоволення вимоги ВАТ «ВТБ Банк», щодо стягнення з ПСГП «Савинецьке» суми витрат за вчинення виконавчого напису, що складає 2 300, 00 гривень і що зазначена сума значно перевищує розмір гранично встановленої .

Відповідач проти позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи наступним.

Щодо твердження Позивача, що вчинений виконавчий напис не підлягає виконанню:

12 липня 2006 р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») та Приватним сільського господарським підприємством «Савинецьке» було укладено Кредитний договір № 598

В забезпечення укладеного кредитного договору ПСП «Савинецьке» згідно договору застави, посвідченого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області 14.07.2006 року за реєстровим № 2181 передало в заставу банку: комбайн зернозбиральний марки Масей Фергюсон МФ 38, 1999 року випуску, реєстраційний номер 27688ВЕ та зернову жатку, серійний номер 933959 в комплекті з транспортним візком.

Умовами договору застави п.1.1. сторонами було погоджено, що заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 598 від 12.07.2006 року та можливих додаткових угод до нього, укладених між Заставодавцем та Заставодержателем.

Кредитним договором п.1.1 встановлено, що кошти в сумі 400 000,00 гривень ПСП «САВИНЕЦЬКЕ» отримує від установи Банку в користування до 09 липня 2009 року з платою за користування кредитом.

П.9.2 Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

П.2.1.5. Договору застави від 12 липня 2006 року визначено, що за рахунок заставленого майна задовольнити вимоги, зазначені у цьому Договорі в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги, витрати, що будуть понесені Заставодержателем при зверненні стягнення на заставлене майно та його реалізації.

Стаття 589 ЦК України передбачає, що за рахунок предмету застави, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Кореспондуючі положення містять статті 19, 20 Закону України «Про заставу», пункти 6.2 Кредитного договору та пункти 2.1.5 Договору застави.

Банком на адресу позивача направлялась претензія № 448/700-08-2 від 16.04.2009 року, яка була отримана останнім 23.04.2009 року . Заперечень, щодо заявленої претензії до установи Банку не надходило, таким чином позивач визнав дану претензію і факт безспірності вимог, щодо нарахування грошових коштів за невиконані зобов'язання за кредитним договором.

Позивач не оскаржує суму стягнення за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Посилання на спірність на підставі листів, які направлені до Банку після 17 листопада 2010 року після виконання виконавчого напису. Позивач частково добровільно виконав виконавчий напис, сплативши добровільно 163 016,35 грн.

Позивач в своїй заяві обґрунтовує позов і посилається, що нотаріус без правових підстав вчинив виконавчий напис.

Відповідач зазначає, що заявивши позов до Банку ПСП «САВИНЕЦЬКЕ» не наводить жодних фактів порушення банком прав та інтересів підприємства, а позовна заява є по суті оскарженням дій нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2006 р. № 01-8/908 вказується: «Господарським судам необхідно врахувати, що їм підвідомчі справи у зазначених спорах, але не скарги на нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, про які йдеться у частинах першій - п'ятій статті 50 Закону України «Про нотаріат» і які розглядаються загальними судами або в порядку, встановленому Консульським статутом України.

Здійснення виконавчого напису повністю відповідало діючому законодавству України, а саме: ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1171.

Пунктом 1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У зв'язку із невиконанням позивачем умов Кредитного договору - несплатою кредиту, несплатою відсотків та штрафних санкцій Відповідач змушений був звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису для звернення стягнення на заставлене майно.

16 лютого 2010 року ОСОБА_1, приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу було вчинено виконавчий напис за реєстровим №520. Виконавчий напис було передано до органів державної виконавчої служби для звернення стягнення на заставлене майно.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Аналогічна норма міститься в ст. 20 Закону України «Про заставу» відповідно до якої, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2. Договору застави сторони визначили, що звернення стягнення на Предмет застави або на відповідну його частину здійснюється будь-яким способом, якого зажадає Заставодержатель, в тому числі направлення Заставодержателем Заставодавцю письмового повідомлення про звернення стягнення, або будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, а також за виконавчим написом нотаріуса.

Частиною 5 ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи із приписів ст.ст. 526 та 610 ЦК України у Банка виникає право на захист своїх прав у разі порушення умов виконання Боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Так, відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ДК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання позивача на те, що Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису є необґрунтованим.

Таким чином, відповідачем правомірно вчинено виконавчий напис на нотаріально посвідченому договорі застави, який посвідчений нотаріально, за яким стягнення заборгованості проводиться на підставі виконавчого напису нотаріуса за погодженням сторін і вимоги Банку за яким частково сплачені в сумі 163 016,35 грн.

Також у судовому засіданні бухгалтер позивача ОСОБА_3 надала пояснення, що дійсно станом на час вчинення виконавчого напису за договором застави, прострочена заборгованість за кредитом позивача перед відповідачем склала 155558,00 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 29.03.2011 р.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись вищевикладеним, суд приходить до висновку, що в даному випадку право позивача відповідачами не порушено, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з покладанням судових витрат на позивача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи