Ухвала суду № 14892871, 23.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 року м. КиївК-16915/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2006

у справі № А38/306

за позовом Державного підприємства «Конверсенерго» в особі Другої філії Державного підприємства «Конверсенерго»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2005, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2006, позов ДП «Конверсенерго»в особі Другої філії Державного підприємства «Конверсенерго»задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області №0001712301/0 від 14.10.2005 на суму в частині порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і нарахованих на даний вид платежу штрафних санкцій у сумі 3281 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, у звязку з неправильним застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем валютного законодавства України по контракту № 02-УК/20 від 20.08.2004 за період з жовтня 2004 року по вересень 2005 року, за результатами якої складений акт № 32/239/26509238 від 14.09.2005.

Перевіркою встановлено, що позивачем був укладений контракт № 02-УК/20 від 20.08.2004 на експорт пшениці продовольчої 3 класу з ТОВ «Торговий дім АСБ», Росія.

За умовами контракту позивачем експортовано нерезиденту товар (пшеницю) код товару 1001909900 по ВМД № 119376 від 27.10.2004 на суму 634835,10 грн. (3441960 руб. РФ).

Отримано валютної виручки від нерезидентів на загальну суму 3441600 руб. РФ.

Таким чином, з 26.01.2005 на дату складання акту перевірки у позивача рахується дебіторська заборгованість у розмірі 360 руб РФ, яка є простроченою. Станом на 12.09.2005 прострочена дебіторська заборгованість не погашена.

Крім того, при перевірці питання щодо достовірності здійснення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться за межами України згідно Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»встановлено порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»внаслідок неподання декларації про валютні цінності станом на 01.04.2005 та станом на 01.07.2005.

На підставі акту перевірки від 14.09.2005 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001712301/0 від 14.10.2005 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3306,80 грн., з яких 25,80 грн. - пеня за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та 3281 грн. - штрафні санкції за порушення п.1 ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» декларування суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Пунктом 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Абз.8 пункту 2 статті 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.11.2004 між позивачем та ТОВ «Торговий дім «АСБ» укладено додаткову угоду №4 до договору №02-УК/20 від 20.08.2004, яка є його невідємною частиною, якою зменшено на 360 руб. РФ суму до оплати за рахунком фактурою №1, таким чином оплаті підлягала сума 3441600 руб.РФ. Дана додаткова угода є дійсною, невідповідність її закону не встановлена.

З огляду на викладене, зважаючи на не підтвердження факту наявності у позивача валютних коштів за кордоном, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача правових підстав для застосування штрафних санкцій в цій частині, є правильними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко