Ухвала суду № 14892840, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-21257/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: Кульбачного Б.М.

відповідача: Бартюка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2007

у справі № 10/160нА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КТК «Транс»

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2007, позовні вимоги ТОВ КТК «Транс»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №0003002301/0/2280 від 12.07.2006, №0003002301/1/4073 від 20.09.2006, №0003002301/2/4951 від 14.11.2006, №0003002301/3/504 від 24.01.2007 про визначення позивачу 43059 грн. податкових зобовязань, №0003012301/0/2279 від 12.07.2006, №0003012301/1/4074 від 20.09.2006, №0003012301/2/4950 від 14.11.2006, №0003012301/3/503 від 24.01.2007 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нарахування 10307,50 грн. штрафних санкцій.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права, зокрема, п.4.1 ст.4, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №3120/23-4/32813303 від 04.07.2006.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 28706 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у сумі 16914 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0003002301/0/2280 від 12.07.2006, яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 43059 грн., у т.ч. основний платіж 28706 грн. та 14353 грн. штрафних санкцій, та №0003012301/0/2279 від 12.07.2006, яким зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 10307,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобовязань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся надавались замовникам транспортні послуги з перевезення вантажів на митній території України та за межами митного кордону України, відповідно до укладених договорів, умовами яких передбачалось, що ціна є договірною, при цьому вартість послуг визначалась та узгоджувалась сторонами договору в заявці на перевезення в кожному конкретному випадку, про що зазначалось в актах приймання-передачі виконаних робіт, додатками до договорів визначалась вартість перевезення із розрахунку за 1 км., на кожну поїздку виписувалась податкова накладна.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить, згідно пп. 6.1.1 цієї статті, 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), відповідно до п. 4.1 ст.4 цього Закону, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

З огляду на те, що податковим органом на надано належних доказів на підтвердження визначених ним цін на транспортні послуги, які б відповідали рівню звичайних цін у відповідності з вимогами чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були надані транспортні послуги по звичайних цінах які відповідають рівню справедливих ринкових цін, у звязку з чим у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2007 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров