Ухвала суду № 14890696, 09.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2011 р. м. Київк-30923/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Чалого С.Я.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Симонова А.А.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 04.07.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року

у справі № АС-03/267-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «СінталД»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «СінталД»звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172303/1 від 18.05.2006 року.

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено Акт №779/23-3/14073681 від 30.03.2006 року (далі Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки встановлені порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, пункту 22.2 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України від 28.12.1994 року №334/94 ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 року у розмірі 404500,00 грн.

На підставі Акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000172303/0 від 12.04.2006 року та № 0000172303/1 від 16.05.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 550460,00 грн., у тому числі 404500,00 грн. основного платежу та 145960,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що у період з серпня 2005 року по грудень 2005 року позивач здійснював операції з придбання та переробки цукрового буряка, кінцевим продуктом виробництва є готова продукція - цукор, реалізація якого здійснюється підприємством протягом року.

Транспортування цукрового буряка здійснювалось частково за рахунок покупця - НВФ «СінталД»відповідно до договорів із сторонніми підприємствами та субєктами підприємницької діяльності - фізичними особами. На підставі актів виконаних робіт за перевіряємий період сума транспортно-заготівельних витрат віднесена підприємством до складу валових витрат у розмірі 4080,9 тис. грн.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку в підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підпункті 5.3.-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР не міститься ніяких обмежень, що стосуються віднесення до складу валових витрат підприємства транспортних витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порушень вказаної норми матеріального права у ході перевірки податковим органом встановлено не було та відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено не було.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат транспортно-заготівельних витрат, оскільки вони повязані з підготовкою, організацією і веденням господарської діяльності підприємства.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення підприємству суми податковогозобов'язання з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням став встановлений перевіркою факт заниження загальної суми валових витрат за 2005 рік у розмірі 802,6 тис. грн. у звязку з порушення приписів підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР.

02.07.2005 року позивачем (замовник) було укладено договір підряду на капітальне будівництво № 3202/05-КБ, генпідрядником виступала фірма «Т.М.М.». Відповідно до умов вказаного договору генеральний підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва галереї, жомосушильного відділення на складу сухого жому на Конфесівському цукровому заводі, що знаходиться за адресою: Харківська область, Золочівський район, с.Олександрівка, вул. Набережна, 1.

На виконання умов вказаного договорі генпідрядником було здійснено роботи з будівництва галереї, жомосушильного відділення на складі сухого жому на Конгресівському цукровому на загальну суму 1972298,47 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 328716,41 грн. Позивачем вказана сума була включена до складу валових витрат у повному обсязі. За даними бухгалтерського обліку дана операція відображена на рахунку бухгалтерського обліку 15 «Капітальні інвестиції»у тому числі субрахунок 151 «Капітальне будівництво» без введення в дію та прийняття в експлуатацію.

До підписання договору № 3202/05-КБ на капітальне будівництво позивачем 28.02.2005 року було укладено попередній договір з ТОВ «Агроком», за умовами якого позивач є продавцем майна, а ТОВ «Агроком»є його покупцем. Під майном, яке придбає у власність ТОВ «Агроком»розуміється єдиний комплекс сушки та грануляції жому, який складається з жомосушильного відділення, галереї прийому жому та складу сухого та гранульованого жому, розташований за адресою Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка. Уданому договорі визначено строк укладення основного договору - 01.10.2006 року, а у статті 6 договору визначені штрафні санкції за відмову сторін від укладання основного договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що про відсутність у позивача наміру використовувати споруду для переробки жому для власних потреб, про що свідчить попередній договір від 28.02.2005 року, зі змісту якого вбачається мета будівництва - продаж об'єкту.

У зв'язку з тим, що витрати на капітальне будівництво у 2005 році відбувалися за рахунок коштів позивача без попереднього фінансування замовника за попереднім договором - ТОВ «Агроком», позивач витрати на будівництво, в тому числі, авансові платежі для фінансування будівництва та вартість устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва обліковував на субрахунку 151 «Капітальне будівництво»рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР основними фондами платника податків є матеріальні цінності, що призначаються ним для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку щодо неправомірного виключення зі складу валових витрат позивача суми 1643582,06 грн., оскільки фактично уклавши з генпідрядником договір підряду на капітальне будівництво об'єкту та попередній договір від 28.02.2005 року позивачем здійснювалася діяльність по виготовленню товару з метою його продажу, а всі витрати по виготовленню повністю узгоджуються з поняттям «валові витрати»в розумінні пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР.

На думку податкового органу, позивачем порушено підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 та пункт 22.2 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР, що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік в сумі 721231,74 грн. у зв'язку з тим, що у 3-4 кварталі підприємство на підставі договорів, укладених із сторонніми підприємствами та субєктами підприємницької діяльності - фізичними особами, здійснювало поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних фондів 2-4 групи, а сума, пов'язана із здійсненням таких робіт була включена підприємством до складу валових витрат у повному обсязі у розмірі 936787,75 грн. За даними підприємства балансова вартість основних фондів 2-4 групи станом на 01.01.2005 року складає 2155560,11 грн., 10 відсотків сукупної балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на 01.01.2005 року дорівнює 215556,01 грн.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судами встановлено, що підприємством було виконано без зупинки виробництва цукру та без виводу із експлуатації основних виробничих фондів аварійний ремонт. Технологічний процес виробництва цукру є безперервним і позивач не мав можливості вивести із експлуатації основні виробничі фонди, так як такі дії призвели б до зупинення всього виробничого обладнання. Вказаний ремонт було зроблено з метою підтримання обладнання у робочому стані, а не з метою поліпшення або модернізації основних фондів, про що свідчать договір підряду №66 від 20.04.2005 року на послуги по ремонту обладнання цукрових заводів та акти виконаних робіт за вересень 2005 року та за жовтень 2005 року на суму 277625,00 грн., договір підряду №039-2005 від 04.01.2005 року - аварійний ремонт виробничого комплексу цукрового заводу та актів виконаних робіт за січень 2005 року на суму 485977,52 грн., на загальну суму 763602,52 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що аварійний ремонт не може впливати на підвищення балансової вартості основних виробничих фондів, віднесення витрат на проведення аварійного ремонту повинно враховуватися у складі валових витрат платника податку.

Також відповідачем під час перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР, що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік у сумі 1063109,67 грн., у зв'язку з не обґрунтованим віднесенням до складу валових витрат передплати, перерахованої СВК ім. Фрунзе на закупку цукрового буряка, відповідно до договору №157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2005 року між СВК ім.Фрунзе (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року, відповідно до якого продавець мав намір продати покупцю цукровий буряк врожаю 2005 року в кількості 7000 тон на загальну суму 1295 000,00 грн. За умовами даного договору порядок розрахунків повинен був виконаний трьома платежами, перший платіж 323700,00 грн. у строк до 01.06.2005 року, другий платіж складає 40% від фактично переданого продавцем у власність покупця товару, третій платіж (кінцевий розрахунок) покупець повинен здійснити у строк до 01.06.2006 року. Умови даного договору позивач виконав.

Після проведення посівних робіт продавець запропонував покупцю переглянути умови договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року та збільшити обсяг продажу цукрового буряку та переглянути умови розрахунків. Сторони дійшли згоди, про що склали додаткову угоду від 26.05.2005 року, відповідно до якої було збільшено кількість продажу цукрового буряку до 14600 тон вартістю 2701000,00 грн., відповідно було змінено порядок розрахунків: другий платіж складав 2300000,00 грн., який відповідно до платіжного доручення № 144 було здійснено 31.08.2005 року. Також було змінено порядок розрахунку за третім платежем. Проте, після обстеження продавцем біологічної врожайності цукрового буряку на своїх полях, було виявлено неможливість виконання зобов'язань по кількості продажу цукрового буряку у повному обсязі та запропоновано покупцю переглянути умови договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року та зменшити обсяг продажу цукрового буряку і переглянути умови розрахунків. Сторони дійшли до взаємної згоди, про що склали додаткову угоду від 01.09.2005 року, відповідно до умов якої кількість цукрового буряку склала 7 300 тон вартістю 1350500,00 грн., сума другого платежу, що здійснений 31.08.2005 року підлягала поверненню покупцю. Сума другого платежу була зменшена до 1014000,00 грн., залишок перерахованих покупцем коштів у сумі 1286000,00 грн. повинен бути повернутий на рахунок покупця згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2005 року. Продавцем було виконано своє зобов'язання за додатковою угодою від 01.09.2005 року, але при проведенні перерахування у платіжному дорученні № 656 від 01.09.2005 року ним помилково не було зазначено у тексті призначення платежу на суму 1286000,00 грн. - повернення кредиторської заборгованості за цукровий буряк за договором № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року. Після надходження коштів на поточний рахунок покупця, останній звернувся до продавця про негайне виправлення помилки. Для виправлення помилки продавець листом № 159 від 01.09.2005 року надіслав на адресу покупця та ХФКБ «Приват-банк»змінений текст призначення платежу по платіжному дорученню №656 від 01.09.2005 року.

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про безпідставне неврахування податковим органом при проведенні перевірки взаємовідносин позивача з СВК їм. Фрунзе за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року листа директора СВК їм. Фрунзе №159 від 01.09.2005 року щодо помилкового не зазначення призначення платежу (повернення кредиторської заборгованості за цукровий буряк за договором №157/2005-КСЗ від 25.05.2005 року) у платіжному дорученню № 656 від 01.09.2005 року та виключення зі складу валових витрат суми повернутих коштів.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 04.07.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.