Ухвала суду № 14890300, 17.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. КиївК-34600/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду від 30.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 2а-8967/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лісенергомонтаж»(далі ТОВ «Лісенергомонтаж»)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача - Островського В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 №0000362308/0, від 31.03.2010 №0000362308/1 та від 31.05.2010 №0000362308/3 з мотивів обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту оспорюваної суми ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність у позивача первинних документів (у тому числі і податкових накладних) на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у перевірений період, тоді як з огляду на невжиття ТОВ«Лісенергомонтаж»передбачених законодавством заходів у разі втрати первинних облікових документів посилання платника на їх викрадення не може бути взято до уваги під час формування обєкта оподаткування.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що за наслідками проведення ДПІ планової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ«Лісенергомонтаж»за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, оформленої актом від 16.10.2009 №1818/23-08/24937421, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2009 №0006912308/0 про донарахування позивачеві податкового зобовязання з ПДВ у сумі 155000 грн. (у тому числі 103333 грн. за основним платежем та 51667грн. за штрафними санкціями). Вказане зобовязання, визначене контролюючим органом, було погашено позивачем в установленому порядку. В подальшому податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лісенергомонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства за той самий період, результати якої було зафіксовано в акті від 30.12.2009 №2332/23-08/24937421. На підставі висновків про відсутність у позивача необхідних первинних документів на підтвердження обґрунтованості включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 9558219 грн. та з огляду на визнання банкрутами контрагентів позивача за відповідними рішеннями судів, а також наявність ознак фіктивного підприємництва у їх діяльності, ДПІ було визначено ТОВ«Лісенергомонтаж»податкове зобовязання з ПДВ у сумі 3017190грн. (у тому числі 2011460грн. за основним платежем та 1005730грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судами також було зясовано, що на момент проведення первісної перевірки позивача у справі (яку було оформлено актом від 16.10.2009 №1818/23-08/24937421) податковим органом не було зафіксовано відсутність у платника необхідних первинних документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій, за якими в подальшому ДПІ визнала необґрунтованим включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас відсутність цих документів під час повторного проведення перевірки позивача за той самий період була обумовлена їх викраденням, у звязку з чим позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою, розмістив відповідні оголошення у засобах масової інформації та направив контрагентам листи з проханням відновити вказані документи.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача права на формування спірного податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В даному разі слід погодитися з наданими судовими інстанціями обставинами справи про відсутність правових підстав для висновку про непідтвердженість права ТОВ «Лісенергомонтаж»на оспорюваний податковий кредит. Адже факт наявності необхідних первинних документів, як зясовано судами, було встановлено під час проведення первісної планової перевірки позивача за той самий спірний період та підтверджується даними акта 16.10.2009 №1818/23-08/24937421.

З огляду ж на принцип персональної відповідальності платника власне наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності контрагентів позивача, а також подальше визнання їх банкрутами не тягне за собою негативних наслідків для позивача у справі. Відповідачем, в свою чергу, не доведено факту обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його постачальників (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності), а також не подано доказів щодо фіктивності господарських операцій, за результатами виконання яких було сформовано спірний податковий кредит.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних у справі рішень.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 у справі № 2а-8967/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко