Ухвала суду № 14890176, 30.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р.Справа № 2-а-4122/10/1570 Категорія:2.3Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Радовинчик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання діяльності неправомірною, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

15.04.2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ( надалі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо його права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру; зобовязати відповідача виключити ідентифікаційний номер ОСОБА_1 з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і інших обовязкових платежів; здійснювати облік ОСОБА_1 як платника податків та інших обовязкових платежів, за раніше встановленими формами обліку: по прізвищу, імені, по-батькові, без застосування ідентифікаційного номеру; поставити в паспорті позивача на одній зі сторінок, передбачених для особливих відміток, відмітку наступного змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру», завірити її підписом начальника податкової інспекції і круглою гербовою печаткою/арк.14-16/.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2010р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та постановите нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, якому присвоєний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /арк.11,12/. Позивач через свої релігійні переконання висловив бажання відмовитись від ідентифікаційного номеру, у звязку з чим 05.02.2009р. звернувся із заявою форми № В2 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

Згідно листа-відповіді від 06.03.2009р. № 8341/9/29/203 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси залишила заяву позивача без задоволення, посилаючись на необхідність дотримання процедури, визначеної Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обовязкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004р. № 602/1226, а саме: перевіркою була встановлена невідповідність даних, наданих ОСОБА_1 у поданій заяві форми № В2, оскільки було встановлено, що ОСОБА_1 є засновником юридичної особи ТОВ «Баскор-1». На підставі викладеного відповідач відмовив позивачу у наданні довідки по формі № В3/арк.10/.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, мають право сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що робиться відповідна відмітка в паспорті такої особи.

Механізм реалізації вказаної норми Закону та уповноважений на це орган визначено «Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за N 1345/9944 (який був чинним на момент вирішення справи судом).

Внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру, заборонено ч.2 ст.5 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів". А у випадку, коли ідентифікаційний номер громадянину вже присвоєний і відповідна інформація про таку особу вже внесена до Державного реєстру - то він підлягає негайному анулюванню, а інформація - безумовному виключенню.

Відповідно до пп 1.4 та 1.5 Порядку особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі відсутності у неї ідентифікаційного номера, а також особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі наявності у неї ідентифікаційного номера, повідомляє у виді заяви за формою № В2 податковий орган за місцем своєї реєстрації.

До зазначеної заяви також додається визначений пунктом 2 Порядку перелік документів, що подає фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, до органу державної податкової служби. Особа пред'являє: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).

Згідно з п. 1.3 орган державної податкової служби у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви надає заявнику довідку по формі № В3 для подальшого надання її до органів внутрішніх справ або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови.

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою N В3 щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку наступного змісту "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера".

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою по формі № В2, в якій зазначив, що не є засновником юридичних осіб.

Однак проведеною перевіркою ДПІ у Суворовському район м. Одеси було встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Баскор-1»(код 32039730), внаслідок чого відповідач дійшов до вірного висновку про невідповідність даних викладених у заяві ОСОБА_1 про анулювання його ідентифікаційного номеру фактичним обставинам. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення позивачем передбаченого порядку подання заяви до державної податкової служби.

Крім цього, суд першої інстанції вірно звернув увагу позивача, що вимоги щодо зобовязання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси зробити відмітку на одній із сторінок паспорту ОСОБА_1 про наявність у нього права проводити будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, протирічять положенням вказаного Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

Чинним законодавством визначено державний орган, який має вчинити відмітку в паспорті особи про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, це органи внутрішніх справ. На органи державної податкової служби такого обов'язку не покладено.

Як видно з матеріалів справи, позивач порушив процедуру звернення до державних органів з вимогою про анулювання ідентифікаційного номеру через релігійні або інші переконання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: