Ухвала суду № 14889053, 24.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10149/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Троян Н.М., Бужак Н.П.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Газпромкомплект»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року позивач - Відкрите акціонерне товариство «Газпромкомплект»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0013461502/0 від 03.08.2009 року, в якій просило:

- прийняти постанову, якою податкове повідомлення-рішення № 0013461502/0 від 03.08.2009 року скасувати;

- постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення № 0013461502/0 від 03.08.2009 року до ухвалення рішення по адміністративній справі (а.с. 4-10).

В подальшому позивач доповнив позовну заяву вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень № 0013461502/0 від 03.08.2009 року та № 0013461502/1 від 24.09.2009 року (а.с. 65).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Газпромкомплект»повністю задоволено, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення № 00134461502/0 від 03.08.2009 р. та № 00134461502/1 від 24.09.2009 р., прийняті Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва (а.с. 104-107).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача по справі Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 108) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2010 року по справі № 2а-10149/09/2670 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (а.с. 112-115).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку, повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

А отже, п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

25.12.2008 р. Київською міською Радою прийнято рішення № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

30.07.2009 р. за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) ВАТ «Газпромкомплект»ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було складено Акт № 9177/15-3-01332135, яким встановлено порушення п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», та, як наслідок, заниження розміру податкового зобов'язання з земельного податку, визначеного відповідним податковим розрахунком (а.с. 12).

03.08.2009 р. на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було винесено податкове повідомлення-рішення № 0013461502/0, яким у зв'язку з порушенням п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»позивачу визначено суму податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 42252,34 грн., в тому числі штрафні санкцій 2012,02 грн. (а.с. 11).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (норма статті чинна на момент прийняття рішення КМР № 944/944).

Крім цього, повноваження Київської міської ради в галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, в ст. 9 якого передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Виходячи із змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Таким чином, виходячи з системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належать до виключної компетенції Верховної Ради України та які можуть реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Конституції України, прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України - Верховної Ради.

Натомість, слід відмітити, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Крім того, судова колегія зазначає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч. 4 ст. 9 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, задовольнивши повністю позов Відкритого акціонерного товариства «Газпромкомплект».

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 30 березня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.М. Троян

Н.П. Бужак

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 30.03.11.