Ухвала суду № 1488878, 18.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2007№К-27512/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представника відповідача: ШрамкоІ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від27.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№А37/156

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аланта-Трейд”

до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Криворізької МДПІ від10.06.2004 №0000472301/0, яким нараховано податок на прибуток в сумі 225195,50грн. та штрафні санкції в сумі 160431,26грн., винесеного на підставі Акту документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від08.06.2004 №437/23-24611518 позивача за період з 01.01.2001 по31.12.2003.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від27.02.2006 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№А37/156 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від10.06.2004 №0000472301/0 в частині сумі податку на прибуток в розмірі 224216,50грн. та штрафних санкцій в розмірі 159941,76грн. В решті позову відмовлено.

При цьому судами досліджено та встановлено, що нарахування податкового зобовязання здійснено за Іквартал2002року в сумі 357грн., за ІІІквартал 2002року в сумі 307грн., за IVквартал2002року на суму 315грн. за 2003рік в сумі 224216,50грн., внаслідок встановлення перевіркою фактів заниження валового доходу протягом 2001-2002 років на суму 1242грн., завищення валових витрат 2003році на суму 730935,75грн. та завищення амортизаційних відрахувань у 2001-2003 роках на суму 2319грн.

Завищення валових витрат у 2003році, як свідчить Акт перевірки, повязується із безпідставним включенням до цих витрат:

вартості придбаної валюти у жовтні 2003року на суму 358061,41грн.; збільшення вартості автогрейдерів на суму 6251,11грн., яка не підтверджується первинними документами; вартість придбаної у грудні2003року валюти в якості передплати для нерезидента на суму 297256,46грн.; убутку балансової вартості товарів за ІІІквартал2003року на суму 8546,26грн.; завищення позивачем в порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валових витрат на суму 60820,51грн., а саме не підтверджено первинними документами.

Не погодившись із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від27.02.2006 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№А37/156 відповідач (даліДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також пославшись на ст.86 КАС України скаржник зазначив, що судом не було здійснено всебічного, повного та обєктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того, зазначивши фактичні обставини справи, які були перелічені ДПІ в Акті перевірки, скаржник наголосив, що Акт перевірки складено на підставі детального вивчення первісної бухгалтерської та податкової документації, і було зроблено певні висновки щодо порушень позивачем норм діючого податкового законодавства, що саме й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від22.05.1997 №283) - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому відповідно до ст.81 Кодексу адміністративного судочинства України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу. А висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч.5 ст.82 КАС України).

І як обґрунтовано встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень наведеної норми ст.81 Кодексу адміністративного судочинства України та висновку судово-економічної експертизи, - документально не підтверджуються висновки Акту перевірки в частині заниження ТОВ податку на прибуток в Ікварталі2003року на суму 50грн. за І півріччя2003року на суму 11161,33грн. за IIIквартал2003року на суму 11440,82грн. та за 2003рік на суму 224216,50грн.

Таким чином правомірним є обґрунтування судового рішення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки висновки ДПІ в Акті перевірки фактичними матеріалами справи частково непідтверджені. А посилання відповідача на те, що документи з витрат підприємства з маркетингових та інформаційних послуг надані позивачем після перевірки, суд вважає необґрунтованим, оскільки висновки ДПІ не підтверджуються в результаті судової експертизи також і без врахування спірних витрат.

Відповідно Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із обґрунтованим висновком про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині податкового зобовязання з податку на прибуток з основного платежу в сумі 224216,50грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 159941,76грн. Також у звязку з тим, що ТОВ не доведені обставини, та не надані докази стосовно спростування виявлених ДПІ порушень за 2001-2002роки, які також підтверджені експертизою, необхідно погодитись з відмовою господарським судом в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

З огляду на встановлене судами та враховуючи вищезазначене, постанова Господарського суду Дніпропетровської області від27.02.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№А37/156 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від27.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від20.07.2006 посправі№А37/156залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров