Постанова № 14887662, 14.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/2437/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Троценко О.О.

за участю представників сторін:

Від позивача: Жаворонков С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКП-ДНЕПР 1» про стягнення 57 836 грн. 22 коп., -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2011 року Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКП-ДНЕПР 1»та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2011р., просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача на користь місцевого бюджету суму боргу по орендній платі з юридичних осіб за період жовтень-грудень 2010р. в сумі 57 836 грн. 22 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у відповідача виникли самостійно задекларовані зобовязання відповідно до декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік на загальну суму 57837 грн. 84 коп., а саме: за жовтень-листопад 2010р. у розмірі 19279 грн.26 коп. за кожний період та за грудень 2010р. у розмірі 19279 грн. 32 коп. Враховуючи наявність переплати із зазначеного податку, яка рахується по особовому рахунку відповідача, сума податкового боргу становить 57836 грн. 22 коп. Представник позивача вказує на те, що зазначена вище сума є податковим боргом, оскільки відповідно до ст.ст. 14,17 Закону України «Про плату за землю»саме на відповідача покладено обовязок щодо своєчасного обчислення суми орендної плати, подання декларації та сплати сум орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Крім того, позивач посилається і на пп.5.1.1 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000р. ( чинного на момент виникнення правовідносин та податкового боргу) яким передбачено, що податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (розрахунку).

Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився двічі 21.03.2011р. та 11.04.2011р., витребуваних судом документів не надав, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.14,22).

Отже, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце слухання судової справи за його участі та реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є субєктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, враховуючи строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами, з урахуванням ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі частини податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб, який виник до набрання чинності, а частина податкового боргу, яка виникла після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи слід застосовувати норми раніше діючого законодавства та норми Податкового кодексу України, виходячи з того, що строк сплати боргу по орендній платі за грудень 2010р. настав з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

Спеціальними законами, які визначають статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обовязки платників податків щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», чинного як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи, Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, пунктом 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКП-ДНЕПР 1»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 14.12.1994р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Столярова, буд.1 як субєкт підприємницької діяльності юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та обовязкових платежів у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру станом на 01.02.2011р. (а.с.4-5).

Відповідачем 01.02.2010р. подано до податкової інспекції податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010р., в якій самостійно визначив до сплати відповідно до умов договору оренди загальну суму орендної плати на 2010 рік - 115 675 грн. 62 коп. із встановленою щомісячною платою з липня по листопад 2010р. щомісячно по 19 279 грн. 26 коп., за грудень 2010р. 19279 грн. 32 коп. ( а.с. 6).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш (чинного на момент виникнення правовідносин та податкового боргу) передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону України № 2181-Ш, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 1 Закону України № 2181-Ш визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкційза їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКП-ДНЕПР 1»в порушення вимог Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш, які були чинними на момент виникнення податкового боргу, має податковий борг по орендній платі, з урахуванням переплати цього податку по особовому рахунку перед місцевим бюджетом в розмірі 57 836 грн. 22 коп. за період з жовтня по грудень 2010р, строк сплати по якому настав відповідно за жовтень до 30.11.2010р., за листопад до 31.12.2010р., за грудень до 31.01.2011р., що підтверджується довідкою про суму податкового боргу станом на 14.02.2011р. (а.с.9).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податковим органом на виконання вищенаведеної статті 6 Закону України № 2181-Ш була сформована перша податкова вимога 01.12.2010р. № 1/1774 на суму 19277 грн. 64 коп., яка була 29.12.2010р. розміщена на дошці податкових оголошень 29.12.2010р. у звязку з неможливістю її вручення згідно з актом від 29.12.2010р.( а.с.7).

Зазначена податкова вимога залишилася не сплаченою відповідачем.

Відповідно до норм Закону України № 2181-Ш у разі несплати попередніх податкових вимог, на новостворений податковий борг податкові вимоги не формуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення податкового боргу, платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій ( стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Законом України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що земельний податок є обовязковим платежем, а платниками податків та зборів (обовязкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі) у встановлені законом строки.

У відповідності до п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів сплати податкового боргу самостійно визначеного в податковій декларації по орендній платі за земельну ділянку по договору оренди за 2010р. суду не надав.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», чинних на момент виникнення податкового боргу, Податкового кодексу України щодо своєчасності та сплати платежів до бюджету з орендної плати та земельного податку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються. При цьому, враховується те, що позивачем, при предявленні цього позову до суду, судові витрати не понесені.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 94,122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКП-ДНЕПР 1» про стягнення 57 836 грн. 22 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКП-ДНЕПР 1» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 1, код ЄДРПОУ 33324804) на користь місцевого бюджету (р/р № 33212812700007 одержувач: відділення держказначейства у Кіровському районі м. Дніпропетровська в установі банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ОКПО 24232360, код платежу 13050200) - суму боргу по орендній платі з юридичних осіб за період жовтень-грудень 2010р. в сумі 57836 грн. 22 коп. (пятдесят сім тисяч вісімсот тридцять шість грн. 22 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.04.2011р.

Суддя С.О. Конєва