Рішення № 14886989, 07.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

07.04.11 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" квітня 2011р.Справа № 10/45

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс", вул. Шевченко, 109/1, м. Ніжин,Чернігівська область,16600

Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області, проспект Миру 49а, м. Чернігів,14005

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 128605,00 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Позивач: Корнієнко О.В., довіреність № 53 від 16.03.2011р., представник

Відповідач: Нінько Ю.М., довіреність № б/н від 23.03.2011р., пров. спеціаліст-юрист

Рішення оголошується після оголошеної 17.03.11р. перерви на підставі ст.77 Господарсько процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.04.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс" подано позов до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області про стягнення основного боргу в сумі 82800,00грн., інфляційних в сумі 25171,20грн., 3% річних в сумі 6293,52грн., пені в сумі 14340,28грн., а всього на загальну суму 128605,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 804/048 від 27.06.08р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості, але заперечував проти стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, подавши до суду письмове клопотання про зменшення розміру 3% річних та штрафних санкцій до 1 грн., у зв"язку з тим, що заборгованість виникла через відсутність фінансування з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 05.04.11р. представником відповідача подано до суду заяву про застосування спеціального строку позовної давності 1 рік до вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Судом заява прийнята до розгляду по суті .

Розглянувши подані документи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

27 червня 2008р. між сторонами був укладений договір № 804/048, відповідно до якого позивач(постачальник) зобов»язується виготовити, поставити, встановити і передати для експлуатації у власність відповідача(покупця) металодетектори стаціонарні імпульсні МДС-1, а відповідач(покупець) прийняти товар і оплатити його згідно з умовами договору.

Згідно із п. 3.1 Договору, ціна за одиницю товару складає 13625,00грн., ПДВ 2725,00грн., всього 16350,00грн. Загальна сума поставки становить 81750,00грн., ПДВ 16350,00грн., всього 98100,00грн.(п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, товар виготовляється, постачається, встановлюється і передається в експлуатацію позивачем в районних судах Чернігівської області за адресами, вказаними відповідачем до 31.12.08р.. Передача товару здійснюється по накладній з отриманням довіреності від відповідача, за результатами встановлення товару та передачі його в експлуатацію складається акт виконаних робіт, який затверджується сторонами.

Згідно п. 4.2 Договору, відповідач(покупець) перераховує позивачу(постачальнику) оплату за товар в розмірі загальної суми поставки протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт згідно з п. 4.1 Договору та отримання рахунку від позивача. Фінансування здійснюється за видатками бюджетної програми КПКВ 501040.

Позивачем було поставлено відповідачу металодетектори стаціонарні імпульсні МДС-1 в кількості 6 штук на загальну суму 98100,00грн., що підтверджується копією видаткової накладної № ІЦ -000107 від 05.08.08р. на суму 98100грн., довіреністю на отримання товару відповідачем № 713864 від 05.08.08р., підписаним та скріпленим печатками сторін актом № 1/804/048 здачі приймання виконаних робіт та актом звіряння взаємних розрахунків в матеріалах справи(а.с. 11-15).

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 19 від 22.02.10р. про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 98100грн.

Відповідач у листі відповіді на претензію від 10.06.10р. повідомив, що кошторисом видатків на 2010рік відповідачу на оплату даних послуг передбачено 15300,00грн., однак, згідно річного розпису асигнувань Державного бюджету України на 2010рік часткове погашення заборгованості буде здійснене в період з жовтня по грудень місяць поточного року, а решта суми боргу буде погашена після додаткового надходження коштів з Державного бюджету.

Відповідач до початку подання позову до суду розрахувався із позивачем частково, в сумі 15300,00грн., що підтверджується випискою з банку в матеріалах справи( а.с. 21). Крім того в матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння взаємних розрахунків станом на 07.02.11р. на загальну суму 82800,00грн.

На момент розгляду справи в суді, відповідачем сума заборгованості не сплачена.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар, визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 82800,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, з посиланням на п.6.2 Договору, просить стягнути з відповідача 14340,28грн. штрафних санкцій відповідно до розрахунку в матеріалах справи.

Відповідач проти стягнення 14340,28грн. заперечує з підстав відсутності його вини у невиконанні зобов»язань за договором, про що надав копію затвердженого кошторису на 2008р., в якому не виділено коштів на придбання обладнань предметів довгострокового використання взагалі, довідку про зміни до річного розпису бюджету на 2008рік, в якій передбачено кошти в сумі 98100грн. придбання основного капіталу. Однак належних доказів неотримання зазначених коштів відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з п. 6. 2 Договору, за порушення термінів оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з документів в матеріалах справи, виходячи з умов договору, строк виконання зобов»язання сплив 12.08.08р.(5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт), тобто початок нарахування штрафних санкцій починається з 13.08.08р.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. В даному випадку , оскільки п.6.2 Договору містить лише порядок нарахування штрафних санкцій, не змінюючи період такого нарахування, суд доходить висновку , що нарахування штрафних санкцій в силу вимог ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України припиняється 13.02.09р.

Відповідач надав письмову заяву про застосування спеціального строку позовної давності 1 рік до вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст..261 Кодексу, п еребіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 267 Кодексу встановлені наслідки спливу позовної давності, зокрема: заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності ( ч.2), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.( ч.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ч.4,5).

Згідно ч.4 ст..267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивачем пропущений спеціальний строк позовної давності 1 рік щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, будь-яких заяв про поновлення строку позовної давності чи доказів поважності пропуску такого строку позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій до суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 14340,28грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з вересня 2008року по січень 2011 року в сумі 25171,20грн. та 3 % річних за період з 13.08.08р. по 21.02.11р. включно, в сумі 6293,52грн., згідно розрахунку в матеріалах справи(а.с. 25-27).

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобовязань щодо оплати отриманого товару, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі: інфляційні втрати в сумі 25171,20грн., 3% річних в сумі 6278,85грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області( проспект Миру 49а, м. Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 26295412, р/р 35213003001170 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Імпульс"( вул. Шевченко, 109/1, м. Ніжин,Чернігівська область,16600, інд. код 14219908, р/р 26009300686 в Ніжинському відділенні № 204 ВАТ «Держощадбанк», МФО 343121) основного боргу в сумі 82800,00грн., 3 % річних в сумі 6278,85грн., інфляційних втрат в сумі 25171,20грн., державного мита 1142,50грн., 209,66грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.04.2011р.

Суддя І.Г. Мурашко