Рішення № 14885695, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/6106.04.11 За позовом Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвест»

про стягнення 152 119, 50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Момот М.В. –пред. за довір. від 01.03.2011 р.

від відповідача: Крупавічюс Р.А.

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 08-09/10 від 04.10.2010 р. у розмірі 130020,00 грн., 11051,70 грн. –пені, 1040,16 грн. – інфляційних витрат, 9101,40 грн. –штрафу та 906,24 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань відповідно до умов вищевказаного договору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

          18.03.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 11051,70 грн. –пені, 1040,16 грн. –інфляційних втрат, 9101,40 грн. –штрафу та 906,24 грн. –3% річних.

          Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою у судові засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 р. провадження у справі №51/61 в частині позовних вимог Державної організації Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвест»про стягнення основного боргу у розмірі 130 020, 00 грн. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.                    Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

          У судовому засіданні 06.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          04.10.2010 р. між Державною організацією Донецьким державним науково-дослідним та проектним інститутом кольорових металів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоінвест»укладено договір купівлі-продажу №08-09/10, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач –оплатити і прийняти інтерметалічний сплав.

          Згідно з п.4.1. договору купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. результати прийому оформляються актом прийому-передачі, який є невід’ємною складовою частиною договору.                    

          Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. загальна ціна цієї поставки складає 430 000,00 грн.           

          Згідно з 5.2 договору купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. розрахунок з позивачем здійснюється шляхом попередньої оплати у сумі 225000,00 грн. впродовж 5-ти банківських днів відповідно рахунку. Остаточний рахунок в сумі 205000,00 грн. здійснюється впродовж 30 днів з моменту отримання сплаву.

          Пунктом 5.3. договору купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. сторони узгодили, що передача сплаву покупцю здійснюється протягом 2-ох днів з моменту отримання попередньої оплати.

          Згідно з п. 10.1. договору купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. останній набирає сили після підписання його обома сторонами і діє до закінчення виконання зобов’язань кожною зі сторін відповідно до умов даного договору.

          Відповідно до п. 3.2 договору відповідач не має права передавати свої права та обов’язки, за цим договором, третім особам.

          Згідно з п. 7.4 договору зміни до даного договору вносяться за взаємною згодою сторін з обов’язковим укладанням письмового документа.

          Позивач виконав свої зобов’язання щодо поставки інтерметалічного сплаву на загальну суму 430000,00 грн., що підтверджується накладною №151 від 11.10.2010 р.

          Відповідачем на рахунок позивача було перераховано 225000, 00 грн. та 30000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.10.2010 р. та №103 від 29.11.2010 р.

06.12.2010 р. позивач надіслав відповідачу претензію №01-8/03-1546 про необхідність сплати боргу у розмірі 175000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував на рахунок позивача 44980,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №120 від 21.12.2010 та №128 від 27.12.2010 р.

У процесі провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 130 020, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 21.02.2011 р.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконанням своїх зобов’язань щодо сплати за договором купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. позивач просить стягнути з відповідача 11051,70 грн. –пені, 1040,16 грн. –інфляційних втрат, 9101,40 грн. –штрафу та 906,24 грн. – 3% річних.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому в силу вимог ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до нього застосовуються положення законодавства ст. 655 Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Положенням ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього кодексу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо сплати за договором купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. за період з 12.11.2010 р. по 04.02.2011 р.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 11051,70 грн. за період з 12.11.10 р. до 04.02.11 р. та штраф в розмірі 9101,40 грн. –7% від суми простроченої оплати.

Положенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу №08-09/10 від 04.02.2010 р. передбачено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених даним договором продавець має право пред’явити покупцю вимогу про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. А за порушення строків оплати більш 30 днів додатково виплачується штраф у розмірі 7 % від суми простроченої оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання суперечить положенням Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 9101,40 грн., а в частині стягнення з відповідача пені суд відмовляє.

Окрім того, у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 906,24 грн.. та інфляційних нарахувань у розмірі 1040,16 грн. за період з 12.11.2010 р. до 04.02.2011 р

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань становить 1040,16 грн. та 906,24 грн. –3% річних.

Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, а також рекомендації Верховного Суду України, викладені у листі № 62-97-р від 03.04.97р., приймаючи до уваги те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі: 9 101,40 грн. –штрафу, 1 040,16 грн. –інфляційних нарахувань та 906,24 грн. –3 % річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвест»(01054, м. Київ, пров. Чеховський, буд. 10, код –37025460) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної організації Донецької державної науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів(83086, м. Донецьк, прос. Лагутенка, буд. 14, код –00201514) 9 101 (девять тисяч сто одна) грн. 40 коп. –штрафу, 906 (дев’ятсот шість) грн. 24 коп. –3 % річних, 1 040 (одна тисяча сорок) грн. 16 коп. –інфляційних нарахувань, 110 (сто десять) грн. 45 коп. - державного мита, 17 (сімнадцять) грн. 07 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 12.04.2011 р.