Рішення № 14885625, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/7004.04.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Євротранслізинг»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний»в особі Філії Акціонерного банку «Південний»

Простягнення 2859300,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Горовий В.О. –дов. № б/н від 01.03.2011 року;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: Левицька О.Т. –дов. № 120 від 14.05.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранслізинг»про стягнення 2724300,00 грн. –заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 135000,00 грн. –штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства відмовляється сплатити на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 2700000,00 грн., які були списані банком з депозитного рахунку позивача у відповідності до умов укладеного Договору застави № 72-З/09 від 25.06.2009 року.

Ухвалою від 15.02.2011 року було порушено провадження по справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний»в особі Філії Акціонерного банку «Південний»та призначено її розгляд на 11.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 11.03.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.03.2011 року подав письмові пояснення по справі та надав додаткові документи по справі.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 11.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 04.04.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 04.04.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні 04.04.2011 року надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2009 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний», іменоване надалі «Банк»(третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранслізинг», іменоване надалі «Позичальник»(відповідач) був укладений кредитний Договір № 112-К/09 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит частинами у сумі 2700000,00 грн., а позичальник зобов’язався повернути кредит в такій же сумі 18 березня 2010 року та сплатити проценти у розмірі 23% процентів річних.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору цілі, на які надається кредит: розрахунки з контрагентами. Забезпеченням зобов’язань за даним договором є : майнові права на депозитний вклад.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кредит надається шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються в період користування кредитом щомісячно на щоденний фактичний залишок позичкового рахунку за календарне число днів користування кредитом за ставкою, встановленою в п.1.1 даного Договору. Проценти нараховуються:

-          20 числа місяця (якщо 20 число припадає на неробочий день, проценти нараховуються у попередній робочий день) –по попередній календарний день;

-          в день повного або часткового повернення кредиту –по попередній календарний місяць;

-          в передостанній робочий день місяця –по день нарахування процентів включно, а за грудень по 31 грудня включно.

В розрахунку кількості днів користування кредитом враховується день надання кредиту та не враховується день його повернення. Для розрахунку суми процентів застосовується умовна кількість днів у році –360. Нарахування процентів за кредитом припиняється, якщо настав термін повернення, вказаний в п.1.1 даного Договору, і заборгованість за кредитом винесена банком на рахунки сумнівної заборгованості.

Відповідно до пункту 2.3 Договору при поверненні кредиту, в тому числі частковому, позичальник сплачує заборгованість в день повернення в такому порядку:

-          сумнівна заборгованість за процентами;

-          прострочені проценти;

-          нараховані проценти;

-          кредит;

-          пеня, штраф.

Згідно з пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 та 3.2.4 Договору позичальник зобов’язаний використовувати отриманий кредит відповідно до цілей, вказаних в пункті 1.2 даного Договору та надавати банку актуальні і дійсні документи, що підтверджують виконання даного обов’язку; повернути банку отриманий кредит відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.3 даного Договору; сплатити банку проценти за кредитом відповідно до п.п 1.1, 2.2, 2.3 даного Договору, а також плату за розрахункове обслуговування відповідно до п.2.4 даного Договору; сплатити банку неустойку відповідно до розділу 4 даного Договору.

Додатковими угодами до Договору сторони неодноразово змінювали розмір відсотків по кредиту та кінцевий термін його сплати.

Останньою Додатковою угодою від 18.06.2010 року до кредитного договору № 112-К/09 від 25.05.2009 року сторони погодили, що банк зобов’язався надати позичальнику кредит частинами у сумі 2700000,00 грн., а позичальник зобов’язався повернути кредит в такій же сумі 18 грудня 2010 року та сплатити проценти у розмірі 27% процентів річних.

20 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний», іменоване надалі «Банк»(третя особа) та Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах», іменоване надалі «Вкладник»(позивач) був укладений Договір банківського строкового депозиту № 156/ю (далі –Договір 1), пунктом 1.1 якого погодили, що вкладник передає банку грошові кошти в сумі 1900000,00 грн. на строк з 20 червня 2007 року по 23 червня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.3 Договору 1 нарахування процентів здійснюється щомісячно згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 11% процентів річних.

Також, сторони неодноразово укладали Додаткові угоди до Договору 1, відповідно до яких змінювали суму банківського вкладу та відсотки за його використання.

25 червня 2009 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах», іменоване надалі «Заставодавець»(позивач) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСЛІЗИНГ»(Позичальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний», іменоване надалі «Заставодержатель»(третя особа) та був укладений Договір застави № 72-З/09 (майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського депозиту) (далі –Договір 2), пунктом 1.1 якого узгодили, що предметом цього Договору є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів, що належать йому на момент укладення цього Договору та майнових прав, що можуть виникнути в майбутньому, які витікають з договору банківського депозиту № 156/Ю від 20.06.2007 року та всіх додаткових угод до нього, укладеному між заставодавцем та застовадержателем в забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пункту 1.2 Договору 2 за цим Договором заставою забезпечується виконання зобов’язань позичальника, що випливають з Кредитного договору від 25.06.2009 року № 112-К/09 та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким заставодержатель зобов’язується надати позичальнику кредит на суму 2700000,00 грн. з 25 червня 2009 року і терміном виконання 18 березня 2010 року, а позичальник зобов’язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в Кредитному договорі, повернути заставодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами Кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.5 Договору 2 заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування:

-          витрат, пов’язаних з пред’явленням вимогами за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави;

-          збитків завданих порушенням заставодавцем умов цього Договору;

-          збитків, завданих порушенням позичальником зобов’язань за кредитним договором.

Пунктом 1.6 Договору 2 сторони визначили, що вартість предмету застави складає 2700000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору заставодавець солідарно з позичальником несуть відповідальність перед заставодержателем. Заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем в межах вартості предмету застави. У випадку звернення стягнення на предмет застави заставодавець зобов’язується повідомити про це позичальника.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Зі статті573 ЦК України вбачається, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Частиною 1 статті 576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 2 статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжувач має право на власний розсуд здійснити переказ відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Згідно з частиною 1 статті 27 вищезазначеного закону обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог вищенаведених статтей банк 28.12.2010 року надіслав на адреси заставодавця (позивача) та позичальника (відповідача) вимоги про усунення порушень забезпеченого обтяженням зобов’язання, які були вручені 10.01.2011 року та 03.01.2011 року відповідно, однак ні заставодавець, ні позичальник належним чином на вимоги не відреагували.

31.01.2011 року банк у зв’язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між ними Кредитного договору та у відповідності до умов укладеного Договору застави здійснив списання з депозитного рахунку позивача грошові кошти в сумі 2700000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та меморіальним ордером на списання коштів.

01.02.2011 року банк надіслав на адресу відповідача повідомлення, згідно якого повідомив, що станом на 01.02.2011 року прострочена заборгованість останнього за Кредитним договором № 122-К/09 від 26.05.2009 року, а саме по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків відсутня.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Тобто, після списання банком з депозитного рахунку позивача суми заставлених грошових коштів у відповідача виник обов’язок по поверненню, а у позивача виникло право вимагати суму списаних коштів, а Кредитний договір № 112-К/09 від 25.06.2009 року, укладений між відповідачем та банком припинив свою дію.

02.02.2011 року позивач направив на адресу банку лист, згідно якого просив останнього, у зв’язку з переходом до позивача права вимоги по відношенню до відповідача, передати оригінали на належним чином завірені копії документів, що засвідчують заміну кредитора у зобов’язанні.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

В свою чергу, банк здійснив передачу всіх необхідних документів, на доказ чого надано акт приймання –передачі документів від 08.02.2011 року.

08.02.2011 року позивач повідомленням № 351 повідомив відповідача про перехід права вимоги до позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1124 від 09.02.2011 року, однак відповідач на отримане повідомлення належним чином не відреагував та грошові кошти в сумі 2700000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача не перерахував.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2700000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 2700000,00 грн.

Позивач керуючись пунктом 4.2 Кредитного договору та статтями 610, 612, 625 та 514 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 135000,00 грн. –штрафу та 24300,00 грн. –інфляційних втрат, які розрахував у зв’язку з несвоєчасним поверненням кредиту відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.2 Кредитного договору при невиконанні чи неналежному виконанні зобов’язань передбачених п.п. 3.2.2, 3.2.3, 3.2.11 даного Договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 5 (п’ять) процентів від суми простроченого зобов’язання, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого зобов’язання за кожний день прострочки виконання такого зобов’язання до повного його виконання, включаючи день платежу.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, письмової угоди щодо переуступки права вимоги до відповідача, банк та позивач не укладали, в договорі застави сторони також не передбачили переуступку, а Кредитний договір припинив свою дію з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку позивача.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи наявний лист № 0169-1-15/3БТ від 01.02.2011 року, з якого вбачається, що станом на 01.02.2011 року прострочена заборгованість відповідача за Кредитним договором № 122-К/09 від 26.05.2009 року, а саме по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків відсутня.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище факти, також враховуючи те, що в письмовій формі договір переуступки укладено не було, позивач виконав свої зобов’язання лише в сумі 2700000,00 грн. та зважаючи на те, що станом на 01.02.2011 року прострочена заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків була відсутня, господарський суд приходить до висновку, що підстави для стягнення штрафу та інфляційних втрат у відповідності до умов Кредитного договору у позивача відсутні, що унеможливлює задоволення позовних вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранслізинг»(місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 35571137) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Нафтагазстрах»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Глибочицька, буд. 40, поверх 3, код ЄДРПОУ 21004953) 2700 000 (два мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 85 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

11.04.2010 року