Рішення № 14883155, 12.04.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2011 Справа № 5024/394/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси", м. Херсон,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 4595 грн. 88 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Лебєдєва Т.О., представник, дов. № 05/10-АР від 01.03.2011 р.;

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 2700 грн. заборгованості, 180грн. 90 коп. інфляційних втрат, 57 грн. 92 коп. 3% річних, 307 грн. 06коп. пені та 1350 грн. штрафу у розмірі 50% від суми неоплаченого товару за порушення строків оплати поставки товарів, відповідно до умов договору поставки № 16-ВП від 01.10.2009 року.

Позивач свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, обгрунтовуючи їх порушенням відповідачем договірних зобовязань з оплати поставленого товару на суму 4081 грн. 03 коп., за який відповідачем здійснено розрахунки лише частково в сумі 1381 грн. 03 коп. Заборгованість відповідача на дату подачі позову складає 2700 грн.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, клопотання про розгляд справи без його участі не заявив. Ухвала про порушення провадження по справі направлена на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, яка відповідає місцезнаходженню відповідача згідно із довідкою з ЄДРПОУ. Поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення ухвали суду від 29.03.2011р. відповідачу знаходиться в матеріалах справи.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2011р. розгляд справи відкладався в звязку із неявкою представника відповідача, ненадання ним витребуваних судом документів та необхідністю витребування додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд -

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 16-ВП, згідно з яким постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Згідно п. 2.3 договору право власності та ризики випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною.

Розділом 3 договору передбачено, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається (п. 6.2). Сума договору складається з сум накладних, по яким було поставлено постачальником товар на протязі строку дії цього договору (п.6.3).

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за товар здійснюється не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником. В разі прострочення оплати товару поставка наступних партій товару призупиняється постачальником і не здійснюється до повного погашення заборгованості покупця по поставлених партіях товару (п. 7.3).

Відповідальність покупця за необґрунтовану відмову від розрахунку за поставлений товар, а також у випадку порушення строків оплати встановлена в п.8.2 договору як сплата постачальнику штрафу у розмірі 50% від суми несплаченого товару, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання до повного виконання зобов'язань.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє строком на три роки (п.10.1).

Відповідно до п.1.1 Договору щодо прийому-передачі товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши відповідачу товар на загальну суму 4081 грн. 03 коп., що підтверджується видатковими накладними № NАРС-Р19663 від 20.03.2010 р., № NАРС-Р21902 від 27.03.2010 р., № NАРС-Р24148 від 03.04.2010 р., №АРС-Р24178 від 03.04.2010 р., №АРС-Р41981 від 01.06.2010 р., № NАРС-Р43719 від 05.06.2010 р., № NАРС-Р43922 від 08.06.2010 р. (а.с. 11-17, 37).

За умовами договору (п.6.2) сума поставленої продукції визначається у видаткових накладних. Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних та, відповідно, зобовязаний був розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем поставлений товар оплачено частково, що підтверджується довідкою позивача про часткову оплату заборгованості відповідачем (а.с. 29), актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2010 р. (а.с. 30).

Позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2700 грн. заборгованості з оплати поставленого товару, 180 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 57 грн. 92 коп. 3% річних, 307 грн. 06 коп. пені та 1350 грн. штрафу у розмірі 50% від суми неоплаченого товару за порушення строків оплати стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем договірні зобовязання щодо оплати поставленого товару виконані лише частково в сумі 1381 грн. 03 коп. На момент подання позову сума простроченої заборгованості за договором поставки № 16-ВП від 01.10.2009 р. складає 2700 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2700 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 307 грн. 06 коп. пені та 1350 грн. штрафу у розмірі 50% від суми неоплаченого товару за порушення строків оплати поставленого товару, 180 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 57 грн. 92 коп. 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалося вище, умовами укладеного між сторонами договору (пунктом 8.2.) передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за поставлений товар, а також у випадку порушення строків оплати більше ніж на 14 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення до повного виконання зобов'язань. За таких обставин пеню слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє ці вимоги у сумі 207 грн. 53 коп. Пеня в сумі 99 грн. 53коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

Також, позивачем на підставі п. 8.2 договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% від суми несплаченого товару - 1350 грн. за прострочення оплати поставленого товару на 14 календарних днів.

Суд не знаходить достатніх підстав для стягнення заявленого штрафу, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині - в сумі 1350 грн. враховуючи наступне.

Договірне зобовязання відповідача з оплати поставленого товару має грошовий характер. Цивільним законодавством за несвоєчасне виконання грошового зобовязання передбачена передача кредиторові неустойки - пені. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", яким врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлена відповідальність, яка в ст. 1 обмежена пенею у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивачем відповідачу нараховано і пеню та штраф (п. 8.2 Договору) за одне й те ж порушення - несвоєчасне виконання обовязку з оплати поставленого товару. Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Штраф є повторною відповідальністю поряд з пенею за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст. 61 Конституції України.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів в сумі 2700грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобовязання є правомірними та обґрунтованими. Інфляційні витрати задовольняються судом в сумі, заявленій позивачем - 180 грн. 90 коп. Перевіривши розрахунок суми 3% річних, наведений позивачем, суд задовольняє ці вимоги в сумі 57грн. 70 коп. 3% річних в сумі 00 грн. 22 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 2700грн. основного боргу, 207 грн. 53 коп. пені, 57грн. 70 коп. 3% річних та 180грн. 90 коп. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/рахунок - не відомий на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси", ідентифікаційний код - 24121487, адреса: буд. 1, вул. 1 Текстильна, м. Херсон, р/рахунок - № 26005001326263 в ЗАТ ОТП Банк м. Києва, МФО - 300528, 2700 грн. основного боргу, 207грн. 53 коп. пені, 57 грн. 70 коп. 3% річних, 180 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 69 грн. 77 коп. витрат по сплаті державного мита та 161 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1350 грн. штрафу, 99грн. 53 коп. пені та 00 грн. 22 коп. 3 % річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 15.04.2011 р.