Рішення № 14883132, 28.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р. Справа № 5023/262/11

вх. № 262/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Карчевського Ю.М. (дов. № 1-07 від 05.01.2011р.);

відповідача - Ващенко Т.Д. (дов. № 38/4055/391 від 27.10.2010р.),

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" , м. Харків

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 11 764 637,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Теплоенергоцентраль-3", звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", заборгованості в сумі 11764637, 02 грн., з яких -11415774,83 грн.- сума основного боргу, 17346,58 грн. - інфляційні витрати, 30137, 78 грн. - 3% річних та 301377, 83 - пеня у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань по сплаті за теплову енергію згідно договору № 241 від 15.10.2009 р. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2011 р. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 07 лютого 2011р. об 11:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2011 р. розгляд справи відкладався на 01 березня 2011р. об 11:20 год.

В судовому засіданні 01 березня 2011 р. сторони звернулись з клопотанням про продовження строку вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України.

Враховуючи те, що відповідно до ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може подовжити строк розгляду спору, але не більш як на п*ятнадцять днів, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання та продовжити строк вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 01 березня 2011 р. була оголошена перерва до 28 березня 2011 р. об 11:45 год.

28 лютого 2011р. до господарського суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 5228), в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12165384,05 грн., з яких: 11415774,83 грн. - сума основного боргу; 222830, 51 грн. - інфляційні витрати; 85367, 29 грн. - 3% річних та 441411, 42 грн. - пеня. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Судом прийнято дану заяву до розгляду та залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, продовженому після перерви, представник позивача підтримав свою позовну заяву, а також заяву про збільшення позовних вимог від 28 лютого 2011 р., просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12165384,05 грн., з яких: 11415774,83 грн. - сума основного боргу; 222830, 51 грн. - інфляційні витрати; 85367, 29 грн. - 3% річних та 441411, 42 грн. - пеня, з покладенням на відповідача судових витрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Відповідач в судовому засіданні позов визнає повністю. У відзиві на позов (вх.№ 6996) зазначає, що на даний час господарська діяльність підприємства є збитковою, заборгованість споживачів перед підприємством за спожиту енергію на 25 березня 2011 р. складає 826, 4 млн. грн., де заборгованість населення - 611,1 млн. грн., тощо. Борги підприємства не дозволяють своєчасно розраховуватися з постачальниками енергоресурсів. Окрім того, зазначив, що Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до п’яти років.

До того ж, Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово- комунальні послуги" було заборонено стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. На підставі викладеного, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення заявленої позивачем пені на 87,4 %, стягнувши її в розмірі 55617, 83 грн.

Представник позивача проти клопотання відповідача не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін , судом встановлено наступне.

15 жовтня 2009 р. між ЗАТ "Теплоелектроцентраль - 3" та КП "Харківські теплові мережі" укладено договір № 241 (надалі - договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу готову продукцію через приєднану теплову мережу. Дана готова продукція призначена для потреб централізованого теплопостачання.

У відповідності до п. 2.3. договору оплата за готову продукцію проводиться грошовими коштами або, за угодою сторін, іншою формою розрахунків, що не суперечить чинному законодавству у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів готової продукції проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів готової продукції до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично поставлені обсяги готової продукції здійснюється на підставі акта приймання-передачі готової продукції до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки готової продукції.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору протягом жовтня - листопада 2010 р. поставив відповідачеві готову продукцію на загальну суму 11415774,83 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 31 жовтня 2010 р. та від 30 листопада 2010 р. відповідно. Але відповідач не виконав свої договірні зобов’язання, заборгованість за отриману продукцію не сплатив.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вимогами пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за поставку позивачем готової продукції через приєднану теплову мережу за договором в сумі основного боргу, що складає 11415774,83 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.6 договору сторони передбачили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за готову продукцію відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав до заяви про збільшення позовних вимог розрахунок пені, який не зовсім відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, оскільки в ньому невірно розрахована сума та невірно зазначена кількість днів прострочення.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість по пені нарахована за період з 11.11.10 р. по 24.02.11 р. та складає: 432 400, 38 грн.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення заявленої позивачем пені на 87,4 % та просить стягнути її в розмірі 55617, 83 грн.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що теплова енергія, яку поставлено за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, використовувалася відповідачем виключно для надання населенню послуг із забезпечення централізованого теплопостачання. Однак, станом на 25.03.2011 р. загальний борг споживачів перед КП "Харківські теплові мережі" складає 826,4 млн. грн., з яких 611,1 млн.грн.- заборгованість саме населення.

До того ж, відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.03 р. надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.

Судом встановлено, що застосування позивачем санкцій, у розмірах нарахованих позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. З статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини, з урахуванням майнового стану сторін та того, що теплова енергія, постачання якої було здійснене, призначена для забезпечення потреб населення, яке має значну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, а розмір пені надмірно перевищує розмір збитків кредитора, тим більше що позивачем не надано доказів настання негативних наслідків від прострочення виконання відповідачем зобов'язання, що свідчить про невідповідність розміру пені наслідкам порушення, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України і п. З статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та стягнути з відповідача 55 617,83 грн. пені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 85367, 29 грн. трьох відсотків річних та 222830,51 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85367, 29 грн. трьох відсотків річних та 222830,51 грн. інфляційних витрат підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 24691,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 228,52 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України 232, 233, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, р/р 26003301968 у першій ХФ ПАТ АКБ "Базис", код ЄДРПОУ 31557119, МФО 351599) на користь Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" ( 61036, м. Харків, вул. Енергетична, 3, п/р 2600602314663 в ПАТ АКБ "Базис" м. Харкова, МФО 351760, код ЄДРПОУ 30657701) суму основного боргу 11415774, 83 грн., 222830,51 грн. інфляційних витрат, 85367, 29 грн. - 3% річних, 55617,83 грн. пені, 24691,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 228,52 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 04 квітня 2011 року