Рішення № 14882513, 01.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/4201.04.11 За позовом

До

проПриватного підприємства «Текстиль-Контакт»

Приватного підприємства «Фірма «ВИК»

стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Альошина Ю.А. –предст.

Від Відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Текстиль-Контакт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Фірма «ВИК»та просить стягнути з Відповідача 89614,57 грн. заборгованості, 7760,45 грн. пені, 12405,62 грн. –інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договором купівлі-продажу № 401 від 09.02.2009, укладеного між сторонами, в частині оплати Приватним підприємством «Фірма «ВИК»поставленого Позивачем товару.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009 між Приватним підприємством «Текстиль-Контакт»(далі –Позивач, Продавець) та Приватним підприємством «Фірма «ВИК»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 401 (далі –Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує товари згідно з замовленням на умовах EXW (склад Продавця в м. Києві).

За своєю правовою природою укладений між сторонам Договір № 401 від 09.02.2009 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

10.07.2009 Сторонами укладено Додаткову угоду, яка оформлена Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № 401 від 9.07.2009.

Досліджуючи вказану Додаткову угоду судом встановлено, що її умовами внесено зміни до п. 1.2 та п. 3.1 Договору купівлі-продажу № 401 від 9.07.2009, хоча помилково в самому тексті угоди є посилання на договір купівлі –продажу № 125 від 22 січня 2009 року, пороте, зважаючи що Додаткова угода стосується саме Договору купівлі-продажу № 401 від 09.07.2009, суд погоджується з твердженням представника Позивача, що при укладенні останньої сторони допустили описку, а зазначені зміни внесені саме до Договору купівлі-продажу № 401 від 09.07.2009.

Відповідно до п. 1.2 Договору, викладеного в новій редакції, повний обсяг купівлі продажу по цьому договору (ціна договору) становить: вартість товару 106814,57 грн., враховуючи ПДВ, що еквівалентно сумі 14223,00 долара США.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 401 від 09.02.2009 Позивачем було здійснено поставку товару, обумовленого Договором, по накладній № 11131 від 10.07.2009 на суму 106814,57 грн.

Таким чином, Позивач взяті на себе зобов’язання за Договором купівлі-продажу № 401 від 09.07.2009 виконав в повному обсязі, без зазначення будь –яких претензій зі сторони Відповідача стосовно строків поставки, кількості та якості товару.

Як вбачається з п. 3.1 Договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 10.07.2009, оплата поставленої партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу рівними частинами відповідно до наступного графіку оплати товару:

-          до 31 серпня 2009 року Покупець зобов’язаний здійснити перший платіж Продавцю в сумі 35604,86 грн., що еквівалентно сумі 4741,00 долара США;

-          до 30 вересня 2009 року Покупець зобов’язаний здійснити другий платіж Продавцю в сумі 35604,86 грн., що еквівалентно сумі 4741,00 долара США;

-          до 31 жовтня 2009 року Покупець зобов’язаний здійснити третій платіж Продавцю в сумі 35604,86 грн., що еквівалентно сумі 4741,00 долара США.

Як визнається Позивачем, Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 17200,00 грн.

Таким чином, з урахуванням проведених Відповідачем оплат, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 89614,57 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 89614,57 грн. не здійснена.

Доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Крім того ч.2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе Приватним підприємством «Фірма «ВИК»зобов’язань по оплаті поставленого товару у Відповідача перед Позивачем рахується заборгованість в розмірі 89614,57 грн.

В ході досудового врегулювання спору Приватне підприємство «Текстиль-Контакт»направило на адресу Приватного підприємства «Фірма «ВИК» претензію № 401 від 12.11.2009 з вимогою оплати суму заборгованості по Договору купівлі-продажу № 401 від 09.07.2009 та нараховані штрафні санкції, проте Відповідач повної оплати заборгованості не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, у зв’язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 89614,57 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що в разі отримання товару на умовах відстрочення платежу за несвоєчасну оплату товару у відповідності з п. 3.1 цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на кожний день прострочення) від простроченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 5.1 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати поставленого товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Приватного підприємства «Фірма «ВИК»в сумі 7760,45 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції наданим Позивачем і вважає його обґрунтованим.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «ВИК»(01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3, код 24922879) на користь Приватного підприємства «Текстиль-Контакт»(02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2 код 30606568) 89614,57 грн. заборгованості, 7760,45 грн. пені, 12405,62 грн. інфляційних втрат, 1097,81 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 08.04.2011