Рішення № 14882421, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/3611.04.11 За позовом Закритого акціонерного товариства "Юрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд"

про стягнення 381 525,47 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

від позивача Старіков М.Г., довіреність № 447 від 18.03.2011 р.

від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Закрите акціонерне товариство "Юрія" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 381525,47 грн. за Договором поставки № ПР-40399 від 01.06.2009 р., з яких: 336087,20 грн. основного боргу, 16120,86 грн. інфляційних нарахувань, 6251,28 грн. 3% річних та 23066,13 грн. пені. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/36 та призначено справу до розгляду на 21.03.2011 р. о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2011 р. звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 03.03.2011 р. не виконав, письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 21.03.2011 р. суду не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/36 від 03.03.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АЕ № 604480) станом на 17.03.2011 р.

Наведене поштове відправлення отримане відповідачем 10.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1294962 0 (наявне в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р., у зв»язку із неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання останнім витребуваних доказів, розгляд справи був відкладений на 11.04.2011 р. о 12:10 год.

Представник позивача в судове засідання 11.04.2011 р. з»явивися, подав наступні документи для залучення до матеріалів справи: заява про внесення змін до позовної заяви від 11.04.2011 р., відповідно до якої зазначив, що правильним слід вважати посилання у тексті позовної заяви на Договір № ПР-40399 від 01.07.2009 р.; копія претензії від 30.04.2010 р. № 559 та фіскальний чек № 1565 з описом вкладення у цінний лист; копія вимоги про стягнення суми боргу 336087,20 грн. від 04.02.2011 р. № 171 та фіскальний чек № 9604 від 05.02.2011 р.; супровідний лист від 30.03.2011 р. № 514 про направлення відповідачу на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2011 р. актів звірки за період 2010 р., за 1 квартал 2011 р. по розрахункам за Договором № ПР-40399 від 01.07.2009 р. станом на 07.04.2011 р. та докази направлення вказаних актів відповідачу (фіскальний чек № 7866 від 30.03.2011 р. з описом вкладення у цінний лист; довідка ПАТ «Ерсте Банк»№ К5.31-16/687 від 06.04.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2011 р. повторно не з"явився, вимоги ухвали суду від 21.03.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/36 від 21.03.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, та отримане останнім 23.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1294962 0 (наявне в матеріалах справи).

Письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 11.04.2011 р. відповідач суду не подав.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.04.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.04.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 року між Закритим акціонерним товариством "Юрія", визначеним як Постачальник (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", визначеним як Покупець (відповідач), був укладений Договір поставки № ПР-40399 (надалі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити Товар в строки, обумовлені даним Договором, згідно Замовлення Покупця, яке є невід»ємною частиною Договору (Додаток № 3 "Замовлення Товару"), а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах, обумовлених у Додатку № 4 "Додаткові умови" до даного Договору, який є невід»ємною частиною Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони узгодили, що Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, встановлений сторонами у пункті 6 Додатку № 4 "Додаткові умови" до даного Договору, а саме: протягом 32 календарних днів з моменту поставки Товару.

Днем здійснення платежу являється той день, коли сума, яка підлягає оплаті, списується з розрахункового рахунку Покупця (п. 7.6 Договору).

Відповідно до пункту 12.1 Договору встановлюється строк дії даного Договору з моменту його фактичного підписання та до 31 грудня 2009 р. Строк дії Договору автоматично продовжується на один рік у випадку, коли ні одна з сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи призупинити дію Договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору (пункт 12.2 Договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору в період з 04.03.2010 р. по 23.10.2010 р. поставив відповідачу Товар на загальну суму 336087,20 грн. на підставі товарно-транспортних накладних, перелік яких наведено у тексті позовної заяви та додатку № 7 до останньої, копії вказаних накладних знаходяться в матеріалах справи.

Натомність, відповідач за поставлений товар згідно спірних товарно-транспортних накладних не розрахувався в строк, передбачений п. 6 Додатку № 4 "Додаткові умови" до даного Договору.

30.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка виникла у останнього за поставлений Товар на підставі Договору № ПР-40399 від 01.07.2009 р. Направлення наведеної претензії відповідачу позивач підтверджує наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку № 1565 з описом вкладення у цінний лист. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість позивачу не оплатив.

04.02.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення суми боргу 336087,20 грн. від 04.02.2011 р. № 171, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку № 9604 від 05.02.2011 р. Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість у визначений позивачем строк (до 28.02.2011 р.) не оплатив.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість за Договором № ПР-40399 від 01.07.2009 р. у розмірі 336087,20 грн. (основний борг).

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору поставки № ПР-40399 від 01.06.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Фактично сторонами не надано належних доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки Товару здійснювались за Договором поставки № ПР-40399 від 01.07.2009 р., який був продовжений, з огляду на відсутність письмових повідомлень про його зміну чи припинення. Крім того, з матеріалів справи не вбачається наявність інших, укладених між позивачем та відповідачем, договорів про поставку Товару, а рівно і наявність позадоговірних відносин сторін.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач в період з 04.03.2010 р. по 23.10.2010 р. поставив відповідачу Товар, передбачений умовами Договору, на загальну суму 336087,20 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними згідно переліку, наведеному у тексті позовної заяви та додатку № 7 до останньої.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, спірні товарно-транспортні накладні, які містять підписи уповноважених осіб відповідача та штампи відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, які підтверджують факт поставки позивачем Товару на загальну суму 336087,20 грн. на підставі Договору поставки № ПР-40399 від 01.07.2009 р. та прийняття цього Товару відповідачем.

Додатково факт поставки позивачем відповідачу Товару на загальну суму 336087,20 грн. на підставі Договору поставки № ПР-40399 від 01.07.2009 р. підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків ЗАТ «Юрія»з ТОВ «Рейнфорд»станом на 01.11.2010 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони узгодили, що Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, встановлений сторонами у пункті 6 Додатку № 4 "Додаткові умови" до даного Договору, а саме: протягом 32 календарних днів з моменту поставки Товару.

Виходячи з цього, поставлений за спірними товарно-транспортними накладними Товар повинен був бути оплачений відповідачем до дат, що зазначені у таблиці «Розрахунок суми позову»(додаток № 6 до позовної заяви) відповідно до кожної товарно-транспортної накладної окремо.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як встановлено судом, відповідач в порушення пунктів 1.1, 7.2 Договору зобов»язання по оплаті поставленого Товару належним чином та в строк, передбачений п. 6 Додатку № 4 "Додаткові умови" до Договору, не виконав. А тому, заборгованість відповідача за спірний Товар становить 336087,20 грн.

При цьому, заборгованість відповідача у вищенаведеній сумі додатково підтверджується наявними в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків ЗАТ «Юрія»з ТОВ «Рейнфорд»станом на 01.11.2010 р. на суму 416087,20 грн. та даними довідки ПАТ «Ерсте Банк»№ К5.31-16/687 від 06.04.2011 р., відповідно до якої вбачається, що 01.11.2010 р., 12.11.2010 р. та 22.11.2010 р. (тобто після підписання вищевказаного акту звірки взаєморозрахунків) відповідач перерахував позивачу кошти у загальній сумі 80000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за молочні продукти згідно дог. № ПР-40399 від 01.07.09»(416087,20 грн. –80000,00 грн. = 336087,20 грн.).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 336087,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідач в судові засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу та його розміру не надав.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 16120,86 грн. інфляційних нарахувань, 6251,28 грн. 3% річних та 23066,13 грн. пені, при цьому початок періоду прострочення виконання зобов»язання по оплаті Товару та загальну кількість днів прострочення позивач вказує у таблиці «Розрахунок суми позову»(додаток № 6 до позовної заяви) відповідно до кожної товарно-транспортної накладної окремо.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 8.9 Договору, в разі прострочення оплати Товару Постачальник стягує з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми несплаченого в строк Товару за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищенаведене, позивачем визначена до стягнення пеня у розмірі 23066,13 грн. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов‘язання за Договором вірно здійснено позивачем з урахуванням норм п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»та п. 8.9 Договору.

За наведених обставин та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23066,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6251,28 грн. 3% річних та 16120,86 грн. інфляційних нарахувань обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 3815,25 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 154 А, ідентифікаційний код 35250305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Закритого акціонерного товариства "Юрія" (18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108, ідентифікаційний код 00447853; р/р 26006209 в ВАТ АКБ «Ерсте Банк», МФО 380009) 336087,20 грн. (триста тридцять шість тисяч вісімдесят сім гривень 20 коп.) основного боргу, 23066,13 грн. (двадцять три тисячі шістдесят шість гривень 13 коп.) пені, 6251,28 грн. (шість тисяч двісті п»ятдесят одну гривню 28 коп.) 3% річних, 16120,86 грн. (шістнадцять тисяч сто двадцять гривень 86 коп.) інфляційних нарахувань, 3815,25 грн. (три тисячі вісімсот п»ятнадцять гривень 25 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 12.04.2011 р.