Рішення № 14882401, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/220-32/349-20/8212.04.11 За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до 1. Центрального територіального управління капітального будівництва

Міністерства оборони України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугове»

про визнання недійсним договору №7/23-04 про пайову участь у будівництві

житла від 12.05.2004р.

Суддя В.В. Палій

Представники сторін:

Від позивача Порайко А.М.- предст. (дов. від 05.01.2011р.)

Від відповідачів 1. Коваль О.Б.- предст. (дов. від 25.01.2011р.)

2. Пономаренко О.П.- предст. (дов. від 25.08.2010р.)

Від прокуратури Кривоклуб Т.В.- посвідчення від 20.11.2006р. № 630

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугове»про визнання недійсним договору №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004р., який укладений між відповідачами. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами при укладенні договору не було погоджено всіх істотних умов договору, а саме, предмет та строк дії договору.

Відповідач-2 у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір укладено з дотриманням вимог закону, всі істотні умови були викладені сторонами та узгоджені ними. При укладенні договору правовий статус, приналежність земельної ділянки, підстави надання такої землі та її цільове призначення визначені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2009р. у справі №6/220, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2010р., у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2010р. у справі №6/220 касаційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2010р. у справі №6/220 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2009р. у справі №6/220 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15.06.2010р. матеріали справи №6/220 передано на новий розгляд судді Хрипуну О.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. справі №6/220 присвоєно номер 6/220-32/349, розгляд справи призначено на 09.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010р. у справі №6/220-32/349 позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. у справі №6/220-32/349 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2010р. у справі №6/220-32/349 скасовано, матеріали справи направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2011р. у справі №6/220-32/349 касаційну скаргу ТОВ «Лугове»залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. у справі №6/220-32/349 залишено без змін.

25.03.2011р. матеріали справи №6/220-32/349 повернуто до Господарського суду міста Києва.

25.03.2011р. справу №6/220-32/349 призначено до розгляду судді Палію В.В.

У звязку з наведеним, ухвалою від 29.03.2011р. справа прийнята до розгляду суддею Палієм В.В., справі присвоєно номер №6/220-32/349-20/82, розгляд справи призначено на 12.04.2011р.

У судовому засіданні 12.04.2011р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2004р. між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України, як Замовником, та ТОВ «Лугове», як Пайовиком, укладено договір №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла.

Згідно з п. 2.1 договору, предметом договору є:

-будівництво групи житлових будинків з обєктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально - побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці загальною площею 7, 0838 по вул. Лугова, 6 у м. Сімферополі (обєкт);

-забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей в порядку пайової участі за рахунок будівництва «Обєкту»;

-з метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, Пайовик відповідно до звернень Замовника, має право надати Замовнику в межах належної останньому, відповідно до результатів будівництва обєкту, з розрахунку частки загальної площі квартир відповідно до п. 3.2.1 договору, квартири в закінчених будівництвом будинках в інших ніж місто регіонах України та в інших районах міста у порядку та на умовах, що визначені абзацом другим п.п. 3.2.1 договору.

Як вбачається із п. 1.1 договору, земельна ділянка це ділянка загальною площею 7, 0838 га, що надана у безстрокове і безоплатне користування на підставі рішення Сімферопольської міської ради №17 від 08.06.1949., №28 від 12.09.1950, №11 від 27.04.1951р., Ради Міністрів СРСР №20495 Б-РС від 11.08.1952р., №26 від 18.07.1956р. і розташована за адресою: вул. Лугова, 6 у м. Сімферополь, АРК в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєкту.

Згідно з п. 2.2 договору Замовник делегує Пайовику право на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі у будівництві обєкту, на умовах, які визначить Пайовик, згідно чинного законодавства України.

Як передбачено п. 3.1 договору, передача земельної ділянки Замовником Генпідряднику під будівництво обєкту здійснюється після оформлення Замовником землевпорядної документації.

Сторони встановили, що створене або придбане в процесі реалізації цього договору майно належить учасникам цього договору на праві часткової власності (п. 3.2).

Після введення обєкту в експлуатацію:

-замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 12% від загальної площі кватир в обєкті.

З метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом відповідно до п. 2.1.4 договору, сторони узгодили і встановили, що квартири загальною площею, визначеною цим підпунктом, отримуються Замовником, починаючи з третього кварталу 2004року, відповідно до пропозицій Замовника в м. Сімферополі та інших регіонах України (п. 3.2.1).

- Пайовик отримує квартири та нежитлові приміщення соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, загальна площа яких становить різницю між фактичною площею обєкту та загальною площею квартир, що згідно з п. 3.2.1 передаються замовнику (п. 3.2.2).

Відповідно до п. 3.3 договору, розподіл обєкту здійснюється відповідно до вимог п. 3.2 договору після здачі обєкту в експлуатацію. З метою надання Пайовику можливості на залучення інвестицій від третіх осіб (згідно пункту 2.2 договору) сторони, до введення обєкту в експлуатацію, шляхом укладення відповідного протоколу визначають орієнтовний перелік квартир і приміщень, або квартир загальною площею згідно з п. 3.2.1, що будуть закріплені між сторонами по результатам будівництва обєкту. Остаточні показники кількості квартир та загальної житлової площі обєкту буде визначено на підставі довідки бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 3.5 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили і встановили, що для досягнення мети цього договору, Замовник передає, а Пайовик приймає повноваження на виконання функцій замовника по будівництву обєкту, зокрема: оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво обєкту.

Згідно з п. 3.6 договору (в редакції додаткової угоди) за Замовником залишаються наступні функції замовника будівництва обєкту, зокрема:

передача в установленому законодавством порядку під будівництво земельної ділянки в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєкту. Після введення в експлуатацію передача Сімферопольській міській Раді земельної ділянки, для наступного надання Пайовику.

Як вбачається із пп. 4.1 п. 4 договору (в редакції додаткової угоди) Замовник прийняв на себе зобовязання, зокрема, передати Пайовику для подальшого передання Генпідряднику в установленому законодавством порядку під будівництво земельну ділянку в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєкту. Після введення обєкта в експлуатацію передає Сімферопольській міській Раді, для наступного надання Пайовику в установленому законодавством порядку, земельну ділянку.

06.06.2009р. між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України, Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та ТОВ «Лугове» підписано Додаткову угоду до договору, відповідно до якої, у звязку з реорганізацією системи замовника капітального будівництва у Міністерстві оборони України на підставі Наказу Міністра оборони України від 28.04.2009р. №202 сторони домовились про заміну замовника будівництва групи житлових будинків з обєктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці загальною площею 7,0838 га по вул. Лугова, 6 у м. Сімферополі згідно договору від 12.05.2004р.№7/23-04 з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на Центральне територіальне управління капітального будівництва.

З моменту набуття чинності цієї додаткової угоди права та обовязки Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, як сторони договору припинились, а права та обовязки Замовника за договором належать і виконуються Центральним територіальним управлінням капітального будівництва.

Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами.

У позовній заяві Заступник військового прокурора Центрального регіону України просить суд визнати недійсним договір №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004р., який укладений між відповідачами, на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами при укладенні договору не було погоджено всіх істотних умов договору, а саме, предмет та строк дії договору. Також, у касаційній скарзі Заступник військового прокурора Центрального регіону України додатково зазначив про те, що в пп. 3.2.1 п. 3.2 спірного договору сторони погодили, що Замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 12% від загальної площі обєкту, тобто, Пайовик (інвестор) отримує 88% від загальної площі обєкту, що суперечить ч. 3 Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, яке затверджено Указом Президента України №240/3 від 07.07.1993р. «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей».

Відповідач -1 в усних поясненнях проти позовних вимог заперечив.

Відповідач-2 у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір укладено з дотриманням вимог закону, всі істотні умови були викладені сторонами та узгоджені ними. При укладенні договору правовий статус, приналежність земельної ділянки, підстави надання такої землі та її цільове призначення визначені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині, відповідно, задовольняє позов частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004р. за своєю правовою природою є змішаним і містить у собі елементи договору про сумісну діяльність та інвестиційного договору.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як вбачається із ст.. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За умовами договору про пайову участь від 12.05.2004р. Замовник передає Пайовику для подальшого передання Генпідряднику в установленому законодавством порядку під будівництво земельну ділянку в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєкту. Після введення обєкта в експлуатацію передає Сімферопольській міській Раді, для наступного надання Пайовику в установленому законодавством порядку, земельну ділянку.

При цьому, згідно ст. 1.1 договору, земельна ділянка це ділянка загальною площею 7, 0838 га, що надана у безстрокове і безоплатне користування на підставі рішення Сімферопольської міської ради №17 від 08.06.1949., №28 від 12.09.1950, №11 від 27.04.1951р., Ради Міністрів СРСР №20495 Б-РС від 11.08.1952р., №26 від 18.07.1956р. і розташована за адресою: вул. Лугова, 6 у м. Сімферополь, АРК в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєкту.

Як вбачається із Договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005р., який укладений між Сімферопольською міською радою, як орендодавцем та Замовником, як орендарем, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва групи індивідуальних житлових будинків з обєктами соціально-побутового призначення, яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, АРК, по вул. Луговій, 6.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005р., на підставі Законів України «Про оренду землі»та «Про місцеве самоврядування в Україні»та на виконання рішення 25-ї сесії Сімферопольської міської ради IV скликання №378 від 18.02.2005р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,9632 га, з метою несільськогосподарського використання відповідно до ст. 19 п. б Земельного кодексу України: для будівництва групи індивідуальних житлових будинків з обєктами соціально-побутового призначення.

Самовільна зміна цільового використання орендованої земельної ділянки орендарем в період цього договору не допускається.

Згідно з п. 5.1 вказаного договору, вищевказана земельна ділянка передається з метою несільськогосподарського використання згідно ст. 19 п. б Земельного кодексу України: для будівництва групи індивідуальних житлових будинків з обєктами соціально-побутового призначення.

Самовільна зміна цільового використання орендованої земельної ділянки орендарем в період цього договору не допускається.

Як вбачається із п. 8.4 вказаного договору, здача указаної земельної ділянки в суборенду не допускається.

Цільове використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Лугова, 6 у м. Сімферополь, АРК та надана для несільськогосподарського використання згідно ст. 19 п. б Земельного кодексу України, а саме: для будівництва групи індивідуальних житлових будинків з обєктами соціально-побутового призначення відповідачами не змінювалось.

Крім того, умовами вказаного договору, які згідно ст. 628 ЦК України становлять його зміст, не передбачено внесення вказаної земельної ділянки у спільну діяльність.

Земельна ділянка не є вкладом Замовника у спільну діяльність сторін та продовжує знаходиться у користуванні Замовника з визначеним цільовим призначенням, так як у спірному договорі іде мова про відмову від користування нею Замовником після введення обєкту в експлуатацію та передачу Сімферопольській міській Раді, для подальшої передачі її Пайовику, а не про продаж чи передачу Замовником земельної ділянки у користування (суборенду) Пайовику або Генпідряднику.

У свою чергу, згідно умов договору, ТОВ «Лугове», як Пайовик, у повному обсязі фінансує проектування та будівництво обєкту, а також всі інші витрати, повязані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею обєкту на баланс експлуатаційним організаціям. Також, забезпечує оформлення за власний рахунок землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування обєкту, а також оформлення (отримання) необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та іншої необхідної у звязку з винесенням інженерних мереж з території забудови.

Як вбачається із позовної заяви, Заступник військового прокурора вважає, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме, предмет і строк дії договору. У звязку з чим, Заступник військового прокурора просить суд визнати недійсним договір №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004р.

Щодо предмету договору та строків виконання зобовязань, то, як вбачається із позовної заяви, сторонами не було визначено адресного переліку квартир, які отримує Замовник із зазначенням поверху, номера квартири, квадратури, підїзду; не досягнуто згоди в яких саме районах міста Сімферополя Замовнику будуть передані квартири із зазначенням поверху, номера квартири, квадратури, підїзду;; не складено графіку фактичного терміну будівництва обєкту.

Проте, суд не погоджується із зазначеними твердженнями Заступника військового прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши умови договору про пайову участь у будівництві житла, які становлять його зміст, суд прийшов до висновку, що предмет договору (п. 2.1), строк договору (п. 1.1), ціна договору (п. 5.1) сторонами погоджено.

Законом не передбачено, що до істотних умов договору про пайову участь у будівництві житла відносяться погодження адресного переліку квартир, які отримує Замовник, орієнтовного переліку квартир та приміщень, що будуть закріплені між сторонами та графіку фактичного терміну будівництва.

Як вбачається із матеріалів справи, на час розгляду справи відбулось фактичне виконання умов договору, шляхом передачі квартир Замовнику.

Інших доказів на підтвердження того, що відповідачі не досягли згоди щодо істотних умов договору на пайову участь у будівництві житла позивачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 17 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає необґрунтованою позовну вимогу про визнання недійсним договору, у звязку з тим, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

У той же час, щодо посилання Заступника військового прокурора на те, що в частині 1 пп. 3.2.1 п. 3.2 спірного договору сторони погодили, що Замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 12% від загальної площі обєкту, тобто, Пайовик (інвестор) отримує 88% від загальної площі обєкту, що суперечить ч. 3 Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, яке затверджено Указом Президента України №240/3 від 07.07.1993р. «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Указом Президента України №240/93 від 07.07.1993р. «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей»затверджено Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України, з метою залучення коштів на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України «Про поширення чинності та продовження строку дії Указу Президента України від 01.07.1993р. №240», строк дії Указу продовжено до 31.12.2005р.

Згідно з п.3 Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 01.07.93р. №240/93, погашення інвестицій інвесторам, зазначеним у підпункті 1 пункту I цього Положення, виконується шляхом набуття ними у власність до З5 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення.

У разі передачі інвестором у власність місцевих Рад народних депутатів безкоштовно споруд освітніх, дитячих та медичних закладів частка житла, яку він набуває у власність, може бути підвищена до 40 відсотків.

Порядок погашення інвестицій іншим інвесторам обумовлюється угодою (контрактом). Дозволити замовникам будівництва - міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, які мають військові формування, в окремих випадках збільшувати частку житла, яка передається у власність інвестора, до 50 відсотків.

Отже, даною нормою Указу Президента України встановлена гранична частка житла, яка може бути передана інвестору в рахунок погашення інвестицій до 50 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення.

Разом з цим, як встановлено судом, у частині 1 пп. 3.2.1 п. 3.2 спірного договору про пайову участь від 12.05.2004р. (який укладено під час дії Указу Президента України від 01.07.1993р. №240) погоджено, що після введення обєкту в експлуатацію замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 12% від загальної площі кватир в обєкті. Тобто, Пайовик (інвестор) отримує 88% від загальної площі обєкту, що прямо суперечить наведеному Положенню.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки частина 1 пп.3.2.1 пункту 3.2 договору суперечить Указу Президента України від 01.07.1993р. №240 та можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього зазначеної частини, яка суперечить акту цивільного законодавства, суд визнає недійсною частину 1 пп.3.2.1 пункту 3.2 договору №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004р.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсною частину 1 пп.3.2.1 пункту 3.2 договору №7/23-04 про пайову участь у будівництві житла від 12.05.2004р., який укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугове».

3.Стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28-А, код 34578571) в доход Державного бюджету України 42,50грн. державного мита, 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугове»(95001, АРК, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, код ЄДРПОУ 32903145) в доход Державного бюджету України 42,50грн. державного мита, 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6.В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій