Рішення № 14882181, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/3202.03.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство “Геолог”про стягнення 538 964, 74 грн., за участю представників позивача –Півень Д.О., довіреність № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011 року, відповідача –не з'явився, ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 446921, 48 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 57526, 45 грн. інфляційної складової боргу, 16600, 80 грн. 3% річних, 17916, 01 грн. пені, а загалом 538 964, 74 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором № 520247 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.02.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2011р. надав розрахунок основного боргу за теплову енергію по договору № 520247.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство “Геолог”(абонент) укладено договір № 520247 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно умов договору відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п. 2.3.1., 2.3.2. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до додатку № 4 до договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 5 за адресою: вул. Товарна, буд. № 1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа місяця.

Поясненнями позивача та копіями облікових карток за спірний період підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду теплової енергії, а також факт користування відповідачем цією енергією та наявність заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 01.12.2010 року у розмірі 446921, 48 грн.

Проте, з розрахунку позивача та матеріалів справи вбачається, що вартість поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, з січня 2009 - квітень 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25 грудня 2008р. та № 230 від 02 березня 2009р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем плати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин, суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом січня 2009 - квітня 2009 років відповідно заборгованість відповідача за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Таким чином, вартість поставленої, але не оплаченої відповідачем теплової енергії, на підставі чинних на час передачі тарифів на виробництво теплової енергії, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р., становить 443128, 86 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 443128, 86 грн. основного боргу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню, а в іншій частині в позові слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, вимоги позивача про стягнення інфляційних сум та 3 % річних є обґрунтованими, в зв’язку з чим, підлягають стягненню з відповідача 16600, 80 грн. 3% річних та 57526, 45 грн. інфляційних сум за розрахунком позивача та в межах заявлених ним сум.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 3.5. додатку 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 17916, 01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача та в межах заявлених позивачем вимог.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи, що позивач при поданні позову надмірно сплатив державне мито у розмірі 5 804, 92 грн., зазначена сума підлягає поверненню йому з державного бюджету у відповідності до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Поверненню також підлягають надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194, 50 грн. згідно з п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів».

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство “Геолог” (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36, код 32960711) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 443128 (чотириста сорок три тисячі сто двадцять вісім) грн. 86 коп. основного боргу, 57526 (п’ятдесят сім тисяч п’ятсот двадцять шість) грн. 45 коп. інфляційної складової боргу, 16600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 80 коп. трьох відсотків річних, 17916 (сімнадцять тисяч дев’ятсот шістнадцять) грн. 01 коп. пені, 5351 (п’ять тисяч триста п’ятдесят одна) грн. 72 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) надмірно сплачене державне мито у розмірі 5804 (п’ять тисяч вісімсот чотири) грн. 92 коп., перераховане платіжними дорученнями № 11693 від 15.12.2010р. (в повному обсязі) та № 2895 від 09.06.2009р. (на суму 283, 41 грн.) Платіжні доручення № 11693 від 15.12.2010р. та № 2895 від 09.06.2009р. залишити в матеріалах справи.

Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп., перераховані платіжним дорученням № 2896 від 09.06.2009р. Платіжне доручення № 2896 від 09.06.2009р. залишити в матеріалах справи.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна