Рішення № 14882057, 12.04.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р. Справа № 5010/489/2011-15/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46008,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

про стягнення коштів в сумі 6381 грн. 21 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Вербицький О.Р. - юрист, довіреність № 14 від 01.03.2011 року,

від відповідача представники не з"явилися,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" звернулося в суд з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 6381 грн. 21 коп., в тому числі: 4901 грн. 36 коп. основного боргу, 510 грн. 03 коп. пені, 336 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 143 грн. 10 коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами

договору купівлі-продажу № 39 від 26.03.2010 року, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4901 грн. 36 коп., а відповідачем не оплачено кошти за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.03.2011 року.

Ухвалою суду від 29.03.2011 року відкладено розгляд справи на 12.04.2011 року.

В порядку ст. 22 ГПК України, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 257 від 06.04.2011 року (вх. № 3074/2011 с-вх від 11.04.2011 року), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 4901 грн. 36 коп. основного боргу, 383 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за серпень 2010 року - лютий 2011 року та 154 грн. 78 коп. 3 % річних, за період з 15.06.2010 року по 12.04.2011 року.

З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив заяву і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2011 року позовні вимоги підтвердив, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 39 від 26.03.2010 року, щодо оплати коштів за отримані товари, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 4901 грн. 36 коп., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 383 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за серпень 2010 року - лютий 2011 року та 154 грн. 78 коп. 3 % річних, за період з 15.06.2010 року по 12.04.2011 року. та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 12.04.2011 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 14.03.2011 року та від 29.03.2011 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 18917081 вручено 17.03.2011 року та № 19113920 вручено 31.03.2011 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

22.03.2011 року з виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області на адресу суду (вх. № 2443/2011с-вх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідно до даних якого станом на 17.03.2011 року місцем проживання Відповідача є: АДРЕСА_1.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідачем письмових заяв або повідомлень щодо причин невиконання вимог вищевказаних ухвал суду не подано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 39 від 26.03.2010 року, укладеного між ТзОВ "Аскор-Україна" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець), згідно видаткових накладних № КАС00573 від 30.03.2010 року, № КАС00605 від 02.04.2010 року, № КАС00607 від 03.04.2010 року, № КАС00630 від 09.04.2010 року, позивачем поставлено відповідачу товари на загальну суму 4901 грн. 36 коп. (а.с. 16-19).

Згідно п. 4.1. Договору оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 14 календарних днів від дати одержання товару.

Кошти за отримані товари в сумі 4901 грн. 36 коп. відповідачем не оплачено, що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків, станом на 25.06.2010 року, який підписано представниками сторін.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу-претензію про сплату заборгованості № 470 від 09.11.2010 року (отримана відповідачем 12.11.2010 року), яку останнім залишена без розгляду (а.с. 20-22).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 383 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за серпень 2010 року - лютий 2011 року та 154 грн. 78 коп. 3 % річних, за період з 15.06.2010 року по 12.04.2011 року.

На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 4901 грн. 36 коп. основного боргу, 383 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за серпень 2010 року - лютий 2011 року та 154 грн. 78 коп. 3 % річних, за період з 15.06.2010 року по 12.04.2011 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів сплати заборгованості в сумі 5439 грн. 86 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів за отримані товари в сумі 4901 грн. 36 коп. основного боргу, 383 грн. 72 коп. інфляційних втрат, за серпень 2010 року - лютий 2011 року та 154 грн. 78 коп. 3 % річних, за період з 15.06.2010 року по 12.04.2011 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, про стягнення коштів в сумі 5439 грн. 86 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46008, (ідентифікаційний код 24627614), 4901 (чотири тисячі дев"ятсот одну) грн. 36 коп. основного боргу, 383 (триста вісімдесят три) грн. 72 коп. інфляційних втрат, за серпень 2010 року - лютий 2011 року, 154 (сто п"ятдесят чотири) грн. 78 коп. 3 % річних, за період з 15.06.2010 року по 12.04.2011 року, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 14.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Козло П. М. 14.04.11