Рішення № 14881824, 08.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 квітня 2011 р. Справа 7/50/2011/5003

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", м.Житомир

до: Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім", м.Калинівка, Вінницька область

про стягнення 6 011,99 грн. інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з простроченої суми

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Шиманський В.М. - представник, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 17.03.2003 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" до Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" про стягнення 4 705,20 інфляційних втрат за період з 01.01.2009 року по 18.01.2011 року та 1 306,79 грн. 3% річних за період з 03.02.2009 року по 18.01.2011 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання за договором від 04.01.2007 року № 4/01. При цьому заборгованість за вказаним договором встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 24.03.2009 року в справі № 4/33-09. За посиланням позивача фактично вказану заборгованість погашено відповідачем 19.01.2011 року.

Ухвалою від 17.03.2011 року порушено провадження у справі № 7/50/2011/5003 та призначено до розгляду на 08.04.2011 року.

07.04.2011 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване перебуванням у відрядженні керівника та представника підприємства.

З урахуванням того, що відповідач у клопотанні від 07.04.2011 року посилався на відрядження керівника та представника підприємства, як на підставу для відкладення розгляду справи суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

До того ж посилаючись на відрядження представника підприємства відповідач не навів доводів, які б перешкоджали йому забезпечити в судове засідання явку іншого представника підприємства.

Відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 4/33-09, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.03.2009 року господарським судом Вінницької області в справі № 4/33-09 було винесено рішення, яким було стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" 22 320,00 грн. основного боргу, 1 063,37 грн. 3 % річних за період з 02.07.2007 року по 02.02.2009 року, 7 231,68 грн. інфляційних нарахувань за період з липня 2007 року по грудень 2008 року, 306,15 відшкодування витрат на держмито, 111,43 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 31032,63 грн. (а.с.11-12).

На виконання вказаного вище рішення 10.04.2009 року господарським судом Вінницької області видано відповідний наказ (а.с.13).

Слід вказати, що наявність боргу в розмірі 31 032,63 грн. вбачається із Акту № 3 звіряння розрахунків станом на 15.11.2010 року.

17.01.2011 року між ТОВ "Сінтезпродсервіс" (Поручитель) ПВКП "Ятрань" (Кредитор) та ПрАТ "Калинівський агрохім" (Боржник) укладено договір поруки згідно якого, Поручитель, окрім іншого, 19.01.2011 року погасив заборгованість Боржника перед Кредитором в розмірі 31032,63 грн. (а.с.14-15, т.1).

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано, що грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз.7 ст.1 цього Закону).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зауважує, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також судом взято до уваги наступні приписи законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Слід зауважити, що наведена вище правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 року № 10/25.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом встановлено наступне.

Так, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період з 01.01.2009 року по 18.01.2011 року в розмірі 4705,20 грн..

Провівши перерахунок інфляційних втрат за період вказаний позивачем суд отримав більше значення інфляційних втрат ніж вказав позивач (5312,16 грн.) з огляду на що задовольняє вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат в заявленому ним розмірі, оскільки визначення розміру позовних вимог, методики розрахунку та періодів нарахування є прерогативою позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1306,79 грн. 3 % річних за період з 03.02.2009 року по 18.01.2011 року включно.

Провівши перерахунок 3 % річних судом також отримано більше значення ніж заявив позивач (13098,87 грн.) в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню, як заявлена обґрунтовано.

При цьому слід зазначити, що в розрахунку 3 % річних позивачем допущено помилки у визначенні кількості днів прострочення позаяк в періоді з 03.02.2009 року по 18.01.2011 року кількість днів становить 715 в той час як позивач вказав 714.

Також судом взято до уваги, що періоди за які позивач нараховував інфляційні втрати та 3 % річних знаходяться за межами періодів нарахувань, які проводив позивач при розгляді справи № 4/33-09.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

08.04.201 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.33, 34, ч.2 ст. 35, ст.ст. 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49 ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" вул. Чкалова, 1а, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 05487478) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", вул. Кибальчича, 2/4Б, кв. 10, м. Житомир, 10009 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 20423949) 4 705 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 1 306 грн. 79 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. відшкодування витрати на держмито та 236 грн. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 квітня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ПАТ "Калинівський Агрохім" - вул. Чкалова, 1а, м. Калинівка, Вінницька область, 22400