Ухвала суду № 14880301, 05.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року справа №2а/0570/738/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів

Малашкевича С.А., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі № 2а-0570/738/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 грудня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 січня 2011 року позивач звернувся з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 грудня 2010 року № 0000852340/0, яким донарахований податок на додану вартість у загальній сумі 42819 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 28546 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14273 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 1 грудня 2010 року № 0000852340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42819 грн., у тому числі за основним платежем 28546 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14273 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням Добропільська обєднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, встановила наступне.

Податковим органом з 10 по 12 листопада 2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Текфорум» за період з 1 березня по 30 квітня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 листопада 2010 року № 1286/23-1/32184934 (далі - акт перевірки).

За наслідками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 1 грудня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852340/0, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42819 грн., у тому числі за основним платежем 28546 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14273 грн.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

З висновку акту вбачається, що перевіркою встановлені порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також порушення підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168, в результаті включення у березні-квітні 2008 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 28546 грн. по нікчемному правочину, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текфорум», а саме, у березні 2008 року в сумі 21621 грн., у квітні 2008 року в сумі 6925 грн. занижено суму податку на додану вартість у розмірі 28546 грн.

14 березня 2008 року між відокремленим підрозділом «Управління матеріально-технічного постачання» Державного підприємства «Добропіллявугілля» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текфорум» як постачальником був укладений договір № 106, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити продукцію виробничо-технічного призначення згідно зі специфікаціями, які є невідємною частиною договору. Загальна сума договору складає 49999 грн. Додатковою угодою від 28 березня 2008 року сума договору була збільшена та склала 99999 грн. 27 лютого 2008 року між тими ж сторонами був укладений договір № 9/10-119 на постачання продукції виробничо-технічного призначення згідно зі специфікаціями, які є невідємною частиною договору. Загальна сума договору складає 148530 грн. На виконання зазначених договорів ТОВ «Текфорум» видані видаткові накладні та податкові накладні від 14 березня 2008 року № 140307 на суму 48917 грн., в тому числі податок на додану вартість 8152 грн. 83 коп., від 17 березня 2008 року № 170302 на суму 18995 грн., в тому числі податок на додану вартість 3165 грн. 83 грн., від 20 березня 2008 року № 200301 на суму 5394 грн., в тому числі податок на додану вартість 899 грн., від 27 березня 2008 року № 270301 на суму 56422 грн., в тому числі податок на додану вартість 9403 грн. 67 коп., від 9 квітня 2008 року № 090401 на суму 14000 грн., в тому числі податок на додану вартість 2333 грн. 33 коп., від 9 квітня 2008 року № 090402 на суму 27550 грн., в тому числі податок на додану вартість 4591 грн. 67 коп. Прийняття товару позивачем підтверджується складськими картками, оплата товару здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень від 7 липня 2008 року на суму 11666 грн. 67 коп., від 10 липня 2008 року на суму 35800 грн. 16 коп., від 12 травня 2008 року на суму 13995 грн. 33 коп., від 7 липня 2008 року на суму 2333 грн. 33 коп., від 12 травня 2008 року на суму 69976 грн. 67 коп., від 21 березня 2008 року на суму 73306 грн. За даними господарськими операціями позивачем до складу податкового кредиту була включена сума податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 21621 грн., у квітні 2008 року у розмірі 6925 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року в адміністративній справі № 2а-10363/09/0570 було задоволено позов Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, внаслідок чого визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, який не можна усунути з моменту реєстрації, тобто з 15 травня 2007 року, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість, видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Текфорум» ДПІ в Калінінському районі м. Донецька з 22 травня 2007 року. Вказана постанова суду набрала законної сили. Актом від 13 липня 2009 року № 25/29-014-10 ДПІ в Калінінському районі м. Донецька була анульована реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум» як платника податку на додану вартість з 22 травня 2007 року. Як вбачається з акту перевірки, саме зазначені обставини стали підставою для висновків відповідача про відсутність реальних правових наслідків та відповідно нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Текфорум».

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до статті 3 Закону № 996, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегією суддів встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Колегія суддів зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Колегія суддів зазначає, що відповідач в акті перевірки не зазначає про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 при формуванні податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Таким чином, лише відсутність документів первинного обліку - податкових накладних, розрахункових, платіжних документів, тощо позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Щодо посилання відповідача про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Текфорум» з моменту реєстрації, колегія суддів зазначає, що дані обставини не можуть бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарських операцій. Крім того, Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагент позивача ТОВ «Текфорум» зареєстрований 15 травня 2007 року як юридична особа та був включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 35150958, знаходився на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька, 22 травня 2007 року йому видане свідоцтво платника податку на додану вартість № 100042020. Згідно з актом від 13 липня 2009 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100042020, видане ТОВ «Текфорум». За даним актом платника виключено з реєстру 22 травня 2007 року.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168 визначено, що свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. Згідно з вимогами пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Отже, на момент здійснення господарських операцій в березні-квітні 2008 року ТОВ «Текфорум» було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість та знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Приписам цієї статті кореспондують правила, які закріплені в частині 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Тобто позивач не знав і не міг знати на час здійснення спірних господарських операцій, що державна реєстрація його контрагента буде в майбутньому скасована з моменту реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що має місце у спірних правовідносинах, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206,211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі № 2а-0570/738/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий : О.О. Чебанов

Судді: С.А. Малашкевич

В.П. Юрченко