Ухвала суду № 14880042, 31.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року справа №2а-8746/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі № 2а-8746/10/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області, третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень № 000869 від 20 вересня 2010року,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 жовтня Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області (далі управління або відповідач), у якому послався, що цілою низкою постанов начальника Управління на позивача накладено штрафні санкції за невиконання ряду приписів начальника про усунення порушення прав споживачів. Позивач вважає вказані постанови такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки в самих актах перевірки, на підставі яких видано приписи, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду, крім того начальник управління не має права підписувати приписи, також позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві. Тому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення стягнень, згідно зазначеному переліку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» - задоволені в повному обсязі: визнано протиправною та скасовано винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області постанову № 000869 від 20.09.2010 року про накладення на позивача Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. за невиконання припису № 327 від 11.06.2010 року (арк. справи 9).

Відповідач не погодився з таким судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заявленого позову в повному обсязі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що обставини, які мають істотне значення для справи, зясовані неповністю, а висновки, викладені у постанові суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що обставини судом зясовані не повністю, оскільки у п. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що права споживача вважаються в будь якому разі порушеними якщо: 1.при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції. Тобто, дії позивача по нарахуванню коштів за ненадані послуги та відмова від реєстрації відключення споживача розцінюється управлінням, як тиск на громадянина з метою позбавлення його права на свободу вибору продукції. Стосовно винесення спірної постанови № 000847 від 20.09.2010 року про накладення на позивача штрафу у сумі 340 грн., то у разі порушення законодавства про захист прав споживачів субєкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено що позивач субєкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” (далі Луганське МКП “Теплокомуненерго”) є комунальним унітарним комерційним підприємством, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996 року, реєстраційний номер №99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту, затвердженого рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 року №30/19, згідно Статуту МКП “Теплокомуненерго” предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) (арк. справи 6-8).

До Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського МКП “Теплокомуненерго” та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернулись група громадян, у тому числі ОСОБА_3, який мешкає у АДРЕСА_1

На підставі звернення зазначеного громадянина працівниками відповідача було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у Луганському МКП “Теплокомуненерго”. За результатами перевірки складено акт № 000881 від 08 червня 2010 року, на підставі якого начальник Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області Лукашик М.Ф. дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються та проведення перерахунків з моменту звернення зазначених заявників до Луганського МКП “Теплокомуненерго”. За висновками вказаного акту начальником видано припис № 327 від 11 червня 2010 року про усунення порушень з боку Луганського МКП “Теплокомуненерго” прав споживачів з вимогами:

- припинити порушення прав громадянина ОСОБА_3, який мешкає АДРЕСА_1, в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги,

- припинити нарахування виплати за ненадані послуги громадянину ОСОБА_3,

- провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення гр. ОСОБА_3. за вказаною адресою,

- про вжиті заходи інформувати Управління до 11 липня 2010 року.

За невиконання зазначеного припису Управлінням у справах захисту прав споживачів у Луганській області у відповідності до ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” до позивача Луганського МКП “Теплокомуненерго” застосовані стягнення у вигляді штрафів постановою № 000869 від 20 вересня 2010 року у розмірі 340 грн.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи за апеляційними скаргами і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 3.6 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Порядку проведення перевірок у субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» № 311 від 25.10.2006 року, (надалі - Наказ № 311) припис- обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання.

Відповідно до п. 4.3 Наказу № 311 у разі, якщо субєкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу у справах захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки. За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

Застосовані до позивача санкції є адміністративно-господарськими, накладення яких у даних правовідносинах не передбачене законодавством. В цьому випадку відповідач не мав права застосовувати до позивача санкції за невиконання припису, оскільки п. 4.3. Наказу 311 передбачено проведення повторної перевірки виконання припису у разі ненадання письмового підтвердження про його виконання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно матеріалів справи відповідачем в порушення п. 4.3.Наказу№311 прийнято оскаржувану постанова про накладення на позивача штрафу у розмірі 340,00 грн., оскільки повторної перевірки виконання позивачем припису від 11.06.2010 року № 327 відповідачем проведено не було.

Щодо пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ), передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що 20.09.2010 року відповідачем винесено 58 постанов щодо застосування до позивача штрафів.

21.09.2010 року позивач отримав оскаржувану постанову та у звязку з великою кількістю постанов, які позивач оскаржував, подав адміністративний позов до суду 26 жовтня 2010 року. Вказану причину колегія суддів розцінює як поважну, у звязку з чим пропуск позивачем строку звернення до суду не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо необгрунтованості застосування відповідачем штрафу до позивача за невиконання припису.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області, третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень № 000869 від 20 червня 2010року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В. Карпушова