Ухвала суду № 14879442, 08.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року справа №2а-5995/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-5995/10/1270 за позовом 19-тої самостійної державної пожежної частини Головного управління МНС України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправним та скасуванням окремих положень вимоги, визнання відсутності компетенції,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправним та скасуванням окремих положень вимоги, визнання відсутності компетенції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-5995/10/1270 позовні вимоги 19-тої самостійної державної пожежної частини Головного управління МНС України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправним та скасування окремих положень вимоги, визнання відсутності компетенції задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано частково пункт 2 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Перевальському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 05.05.2010 року № 290-14/443

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

19-та самостійна державна пожежна частина Головного управління МНС України в Луганській області (далі - Позивач) зареєстрований в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 23315440.

Відповідно до Тимчасового положення про 19-ту самостійну державну пожежну частину Головного управління МНС України в Луганській області від 27.05.2005 року (далі - тимчасове положення), позивач є підпорядкованим підрозділом Головного управління МНС України в Луганській області, який здійснює організацію та безпосереднє керівництво, координацію і методичне забезпечення функціонування системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру на території відповідного Перевальського району.

Відповідно до п.6 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Враховуючи, що згідно із пунктами 5, 9 Тимчасового положення позивач має право надавати платні послуги та утримується як за рахунок бюджетних коштів так з інших джерел не заборонених діючим законодавством, позивач не є бюджетною установою в розумінні п. 6 ст. 2 Бюджетного Кодексу України.

Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-12 (далі - Закон № 2939), наказом Контрольно-ревізійного управління N 111 від 09.01.2001р., яким затверджено положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року затверджений Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою (далі Постанова № 550).

Відповідно до п. 2.9 плану роботи Головного Контрольно-ревізійного управління України на І квартал 2010 року, у період з 22.02.2010 року по 06.04.2010 року відповідачем було проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту в СДПЧ-19 ГУ МНС України в Луганській області за період з 01.01.2008 року по 01.03.2010 року.

За результатами ревізії було складено акт № 290-21X004 від 06.04.2010р., яким були встановлені певні порушення, а сааме: «...в порушення вимог п. 1 постанови КМУ від 31.05.2006 № 774 "Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи" та наказу МНС України, Мінфіну України, Мінекономіки від 25.07.2006р. № 476/724/251 «Про затвердження Тарифів на виконання платних послуг, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України, і Порядку внесення суб'єктами господарювання та фізичними особами плати за надання платних послуг підрозділами Державної пожежної охорони МНС України» установою при наданні платних послуг суб'єктам господарювання проводилось зменшення тарифу на суму ПДВ (СДПЧ-19 не зареєстрована платником ПДВ), що - призвело до недоотримання власних надходжень бюджетною установою на загальну суму 27 996,60 грн., у зв'язку з чим:

- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за виконані роботи (надані послуги) в сумі 27996,60 грн.;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України...».

Згідно з пунктами 7, 8 статті 10 Закону № 2939, посадові особи Відповідача, у тому числі, мають право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань "збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

05.05.2010 року за № 290-14\443 Контрольно-ревізійним відділом у Перевальському районі КРУ в Луганській області було винесено вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень з боку позивача. Згідно із п. 2 вимоги відповідач вимагає провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за виконані роботи (надані послуги) в сумі 27 996,60 грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у неотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Перелік платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 798 від 15.05.2000 р. (далі постанова № 798).

Відповідно до п.1 Постанови № 798 послуги надаються на добровільній основі, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, надання платних послуг не є обов'язковим для позивача та не має постійного характеру.

Постановою Кабінету Міністрів № 659 від 17.05.2002 року затверджений Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання (далі - Постанова № 659).

Постановою Кабінету міністрів України № 774 від 31.05.2006 року затверджені тарифи на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи (далі - постанова № 774).

Згідно з додатком № 1 до Постанови № 774, зазначені тарифи затверджені з урахуванням податку на додану вартість.

Стаття 112 Бюджетного кодексу України визначає повноваження Державного казначейства України, відповідно до якої ДКУ здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкцій з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

Згідно ст. 113 Бюджетного кодексу України органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України; порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Закон України «Про податок на додану вартість» в п. 1.3 ст. 1 зазначає, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (далі закон № 168).

За приписами ст. 2 Закону України № 168 платником податку на додану вартість може буди лише зареєстрований у відповідних податкових органах суб'єкт, умови реєстрації визначаються як обов'язкові так і добровільні в залежності від встановлених законодавство критеріїв.

Сторонами визнано, що позивач відноситься до суб'єктів, реєстрація якого в якості платника податку на додану вартість є добровільною.

Суд погоджується з твердженням позивача відносно того, що відповідно до вимог законодавства його реєстрація в якості платника податку на додану вартість є необов'язковою.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач не є платником податку, то й права на нарахування податку на додану вартість, а також на складання податкових накладних він не має.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, - здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Незастосування податку на додану вартість для не платника не може вважатись в даному випадку заниженням вартості тарифів, не може бути складовою частиною доходу.

Згідно до п. 1 частини 3 п. 2 Додатку 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002р. № 659 до першої групи входить підгрупа «плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це » кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ». Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті. Тобто, законодавець зазначив, якщо функції по наданню платних послуг мають постійний характер та пов'язані з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, то вони обов'язково плануються у бюджеті.

В даному випадку, відповідно до Законів України «Про пожежну безпеку» та «Про правові засади цивільного захисту», Указу Президента України «Питання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської - катастрофи» та інших, функції щодо надання платних послуг не відносяться до основних та не мають постійного характеру.

Більш того, позивач надає платні послуги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 року № 798 «Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи». Таким чином, згідно вказаної постанови, надання платних послуг не є обов'язковим для позивача та не має постійного характеру.

Отже, в даному випадку зазначена в акті ревізії та у вимозі відповідача Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2002р. № 659 не розповсюджується на дії позивача щодо спрямування коштів спеціального фонду кошторису.

Згідно із ст. 92 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків.

Закон України № 168 визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Суд дійшов правильного висновку про часткову протиправність п. 2 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Перевальському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 05.05.2010 року № 290-14/443

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-5995/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-5995/10/1270 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через 5 днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська