Постанова № 14879357, 07.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року справа № 2а-7037/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача Журавльова О. В. за дов. № 14-273д від 13.09.2010 р.,

відповідача Носуліч Р. А. за дов. № 3255 від 6 квітня 2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Свердловантрацит»,

Контрольно-ревізійного управління в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 21 січня 2011 року (повний текст 26.01.2011 р.)

по адміністративній справі № 2а-7037/10/1270 (суддя Островська О. П.)

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області

про скасування вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Свердловантрацит» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 3-12) до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про скасування вимог КРУ № 12-05-14-14/7729 від 13 серпня 2010 року, № 12-25-14-14/8141 від 30 серпня 2010 року та розпорядження № 25-14/207 від 27 серпня 2010 року. В обґрунтування позову позивач послався на те, що визначені в акті ревізії порушення, які стали підставою для прийняття спірних вимог та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, спростовуються наявними у позивача документами та їх визначення не відповідає вимогам законодавства.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги (т. 2 арк. спр. 175, 188-189) та додатково просив суд визнати протиправними дії заступника начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг КРУ в Луганській області Галяпіної А. В., які полягають у наданні безпідставних та протиправних висновків стосовно встановлених порушень в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Свердловантрацит» за період 2008-2009 роки та 1 квартал 2010 року від 2 липня 2010 року за № 05-21/20, на підставі яких було прийнято вимогу від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729, вимогу від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141 та розпорядження від 27 серпня 2010 року № 25-14/207.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року (т. 2 арк. спр. 198) позовну заяву ДП «Свердловантрацит» до КРУ в Луганській області в частині вимог щодо скасування пунктів 1, 7, 13, 15 вимоги КРУ в Луганській області від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729, а також позовні вимоги щодо визнання протиправними дій заступника начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг КРУ в Луганській області Галяпіної А.В., що полягають у наданні безпідставних та протиправних висновків стосовно встановлених порушень в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Свердловантрацит» за період 2008-2009 роки та 1 квартал 2010 року від 2 липня 2010 року за № 05-21/20, на підставі яких було прийнято вимогу від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729, вимогу від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141 залишено без розгляду. Ухвалою суду першої інстанції від 8 грудня 2010 року також було залишено без розгляду позовні вимоги ДП «Свердловантрацит» про скасування розпорядження від 27 серпня 2010 року № 25-14/207. Зазначені ухвали суду першої інстанції позивачем оскаржені не були.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року (т. 4 арк. спр. 184-194) позовні вимоги ДП «Свердловантрацит» до КРУ в Луганській області були задоволені частково, а саме: скасовані пункти 2, 3, 4, 5, 6, 8, 12 вимоги КРУ в Луганській області від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729 та вимогу КРУ в Луганській області від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 198-204) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі з урахуванням заяви про її уточнення (т. 4 арк. спр. 237-239, т. 5 арк. спр. 26-27) позивач ДП «Свердловантрацит» просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити уточнені позовні вимоги в частині скасування пункти 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 12 вимоги КРУ в Луганській області від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729 та вимоги КРУ в Луганській області від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141.

У судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та заперечували проти апеляційних скарг протилежної сторони.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Державне підприємство «Свердловантрацит» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 32355669, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію, статут та довідка статистики (арк. спр. 4).

З 15 квітня 2010 року по 2 липня 2010 року (з перервами в роботі 16 та 30 квітня 2010 року, з 5 по 7 травня 2010 року, з 8 по 10 червня 2010 року) у відповідності до пункту 2.31 Плану роботи ГоловКРУ України на 2 квартал 2010 року на підставі направлення № 471 від 14 квітня 2010 року посадовою особою КРУ в Луганській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Свердловантрацит» за період з 1 квітня 2009 року по 31 березня 2009 року. За наслідками ревізії був складений акт № 05-21/20 від 2 липня 2010 року (т. 1 арк. спр. 53-141), який був підписаний з запереченнями від 21 липня 2010 року № 1-16/189. Відповідач надав позивачу 13 серпня 2010 року свої висновки про неприйняття заперечень.

На підставі акту ревізії № 05-21/20 від 2 липня 2010 року КРУ в Луганській області були винесені на адресу ДП «Свердловантрацит» вимоги № 12-05-14-14/7729 від 13 серпня 2010 року (т. 1 арк. спр. 19-22) про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії, № 12-25-14-14/8141 від 30 серпня 2010 року (т. 1 арк. спр. 23) про повернення коштів та розпорядження № 25-14/207 від 27 серпня 2010 року (т. 1 арк. спр. 24) про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах державного казначейства.

Позивач не був згоден з пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 14 вимоги від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729 та вимогою від 30 серпня 2010 № 12-25-14-14/8141.

Колегія суддів за наслідками аналізу матеріалів справи зазначає про наявність підстав для відхилення апеляційної скарги відповідача та часткового задоволення апеляційної скарги позивача з наступних підстав.

Суд першої інстанції зазначив, що органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні, на відміну від субєктів, зазначених у статті 35 Закону України «Про оплату праці», відповідно до покладених на них завдань та компетенції, позбавлені права перевірки субєкта господарювання з питань, повязаних з виконанням умов колективного договору та галузевих угод, тому за висновком суду першої інстанції КРУ в Луганській області, перевіряючи питання щодо дотримання умов оплати праці позивачем, діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що встановлені законодавством.

КРУ в Луганській області в апеляційній скарзі стосовно такого висновку суду першої інстанції зазначило, що стаття 35 Закону України «Про оплату праці» містить в переліку контролюючих органів, які здійснюють контроль за додержанням законодавства про оплату праці, фінансові органи, до яких за пунктом 36 статті 2, статтею 113 Бюджетного кодексу України відносяться органи державної контрольно-ревізійної служби. За статтею 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» органи ДКРС мають право здійснювати фінансовий контроль на підприємствах, які отримують або отримували у перевіряємий період, кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно. Ревізією було встановлено, що у 2009 році ДП «Свердловантрацит» було отримано коштів з Державного бюджету України у сумі 110894,3 тис. грн., в тому числі по КПКВ 1301090 «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття затрат із собівартості продукції» 10000 тис. грн. Однією зі складових даного КПКВ є нарахування та виплата заробітної плати працівникам. За пунктом 4.5 Програми ревізії перевірка здійснювалася лише з питань дотримання позивачем вимог законодавства при нарахуванні та виплаті заробітної плати, тому посилання суду першої інстанції на відсутність повноважень КРУ в Луганській області з цих питань є безпідставним.

Колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині та приймає посилання відповідача на те, що позивач є підконтрольним КРУ підприємством, оскільки отримує бюджетне фінансування, що підтверджено документально та не спростовується позивачем (т. 5 арк. спр. 42-45) та є державним підприємством, яке використовує державне майно. Отже, відповідач мав встановлені законом повноваження щодо проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, в тому числі з питань законності нарахування та виплати за рахунок бюджетних коштів заробітної плати.

Вимога № 12-05-14-14/7729 від 13 серпня 2010 року.

Пункт 2

Відповідач зазначає про те, що порушення вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (в редакції станом на час вчинення спірних правопорушень), підпунктів 9.4.1, 9.4.2 пункту 9.4, пункту 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (обєднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 року (зі змінами та доповненнями), Колективного договору, нарахування заробітної плати за тарифними ставками та посадовими окладами з урахуванням коефіцієнту співвідношення мінімального посадового окладу здійснювалося позивачем в розмірі, який нижчий від встановленого Галузевою угодою рівня, що призвело до недоотримання працівниками підприємства доходів. Так, розрахункова різниця між фондом оплати праці за вимогами Галузевої угоди та фондом оплати праці за встановленими посадовими окладами, тарифними ставками працівників підприємства з урахуванням коефіцієнту співвідношення мінімального посадового окладу за вимогами Галузевої угоди та мінімального окладу робітників 1 розряду склала 44417,1 тис. грн., у звязку з чим зобовязано позивача провести донарахування та виплату працівникам ДП «Свердловантрацит» заробітної плати.

Позивач стосовно порушень визначених в пункті 2 в позові вказав, що ДП «Свердловантрацит» засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, тому самостійно не має права підвищувати тарифні ставки без визначення Мінвуглепромом джерел фінансування. За частиною 2 статті 14 Закону України «Про оплату праці» норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів терміном не більше як шість місяців. Позивач стверджує, що незважаючи на незадовільний фінансовий стан підприємства та економічну кризу в цілому в країні, розрахунковий розмір мінімальної заробітної плати на підприємстві відповідав чинному законодавству протягом усього перевіреного періоду та умови оплати праці не були погіршені. За галузевою угодою, сторона власників (роботодавців) зобовязується вживати необхідні заходи щодо забезпечення достатнім фінансуванням (зокрема бюджетним) підприємств галузі з метою своєчасного введення тарифних ставок та посадових окладів, розрахованих з рівня мінімальної тарифної ставки (окладу) робітника І розряду не нижче 120 % законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати і дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. На 2009 рік розрахунками було передбачено державну підтримку в розмірі 196957 тис. грн. на часткове покриття витрат по собівартості, але вказана сума державної підтримки позивачу надана не була.

Колегія суддів щодо пункту 2 вимоги зазначає, що вимагати здійснити перерахунок та виплату заробітної плати у розмірах визначених Галузевою угодою за приписами статей 19, 259 Кодексу законів України про працю, статей 2, 15 Закону України «Про колективні договори і угоди» мають право професійні спілки в порядку здійснення громадського контролю та спеціальні державні органи, які входять до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, під час здійснення державного контролю з цих питань. Відповідач в даній справі мав повноваження на проведення перевірки позивача з питань правильності використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати, але не мав повноважень вимагати від державного підприємства здійснити донарахування та виплату заробітної плати працівникам в сумі розрахованій ревізорами за відсутності бюджетного фінансування на таку виплату.

Пункти 3, 4.

Відповідач в пункті 3 зазначає, що порушення вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці», пункту 9.5 Галузевої угоди, в штатному розписі позивача за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2010 року були завищені посадові оклади працівникам шахт у сумі 64,48 тис. грн., у тому числі по ВП «Шахта Довжанська-Капітальна» - 61,19 тис. грн., ВП «Шахта «Червоний партизан» - 2,20 тис. грн., внаслідок чого на необґрунтовано нараховану та виплачену суму заробітної плати зайво нараховано та сплачено обовязкових платежів до фондів на загальну суму 31,5 тис. грн., що призвело до збитків на зазначену суму. Відповідач вимагає у позивача вжити заходи щодо стягнення зайво виплачених сум з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку і розмірах встановлених статтями 127, 136 КЗпП України та провести коригування в бік зменшення заборгованості перед фондами, а також позивач зобовязаний провести перерахунок та взаємозвірки щодо сум внесків до фонду та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів), в іншому випадку відшкодувати витрати за рахунок винної особи.

Позивач вказує, що посадові оклади головного геолога, головного маркшейдера, дільничних маркшейдерів та геологів, гідрогеолога, техніків відповідних служб ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна» були встановлені у відповідності до нормативних документів, тому немає підстав вважати нараховану та сплачену заробітну плату вказаним працівникам зайвою, а також зайво сплаченими внески до цільових фондів. Відповідно до листа ДП «Свердловантрацит» від 24 квітня 2008 року № 1-16/105, на підставі пункту 2 Умов оплати праці (додаток до розділу 9 Галузевої угоди) та пункту 6.22 Колективного договору начальнику дільниці з видобутку вугілля № 1 ОСОБА_6 та механіку цієї ж дільниці ОСОБА_7 ВП «Шахта «Червоний партизан» з 1 квітня 2008 року були встановлені (в додатку до колективного договору і у штатному розкладі) посадові оклади, підвищені на 35% до розмірів, наведених у Галузевій угоді. Нарахування вказаним особам заробітної плати в серпні 2009 року здійснено у відповідності до затвердженого штатного розкладу. Зменшення посадових окладів з метою коригування фонду оплати праці не можливе, оскільки є порушенням законодавства про працю, а саме вимог статті 103 КЗпП України.

Відповідачем в пункті 4 зазначає, що в порушення вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці», абзацу 3 розділу «Відрядна система оплати праці» Положення про оплату праці Колективного договору працівникам дільниці № 1 ВП «Шахта Червоний партизан» нараховано та зайво сплачено заробітної плати, що призвело до збитків у сумі 265,0 тис. грн. та обовязкових платежів до фондів на суму 131,7 тис. грн. У звязку з встановленням цього порушення, позивача зобовязано вжити заходів щодо стягнення зайво виплачених сум з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку і розмірах, встановлених статтями 127, 136 КЗпП України та провести коригування в бік зменшення заборгованості перед фондами соціального страхування на суму зайво нарахованих внесків, в іншому випадку відшкодувати порушення за рахунок винної особи, яка допустила зайві грошові виплати (стаття 133 КЗпП України).

Позивач вказує, що у липні 2009 року оплата праці по дільниці № 1 ВП «Шахта «Червоний партизан» була проведена по двох рапортах. В одному рапорті оплата була проведена за виконані обсяги з видобутку вугілля і проведенню вентиляційного штреку за лавою з відрядними розцінками, й за виконання і перевиконання плану нарахована премія. В другому рапорті частині працівників цієї дільниці, що були задіяні на підготовці нової лави, оплата праці була проведена за виконані обсяги робіт з доплатою до середнього заробітку впродовж двох місяців відповідно до частини 2 статті 114 КЗпП України. Підставою переміщення частини працівників дільниці № 1 для робіт не по основній роботі, а для робіт з швидкої підготовки нової лави № 77 західної був наказ по шахті № 728 від 1 липня 2009 року. Оплата праці частини бригади, зайнятої на інших (не з основної діяльності) роботах, була нижче, ніж на роботах по основній діяльності, і тому була проведена доплата до середнього заробітку, тому висновок про зайве нарахування та виплату заробітної плати є безпідставним.

Колегія суддів з приводу пунктів 3, 4 вимоги зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2923-ХІІ від 26 січня 1993 року станом на час існування спірних правовідносин (далі по тексту Закон «Про ДКРС») порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550 (далі Порядок), визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 46 Порядку, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 49 Порядку, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що завдано шкоду, управління ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, а не стягнення зайво виплаченої заробітної плати з працівників, які отримали цю заробітну плату або з винних осіб, які її виплатили.

КРУ в Луганській області посилається на приписи статті 127, 136 КЗпП України, як на порядок виконання вимоги в частині стягнення заробітної плати, проте частина перша статті 127 КЗпП України допускає можливість відрахування із заробітної плати тільки у випадках, передбачених законодавством. Власник не вправі робити відрахування, якщо для цього немає підстави, передбаченої законодавством. Підставою для відрахування не можуть бути положення генеральної, галузевої та регіональної угод, колективних і трудових договорів, інших угод між працівником і власником та, як вбачається з частини 2 цієї ж статті, підставою для стягнення (відрахування) заробітної плати не визначено вимогу КРУ.

Законодавство не дає визначення поняття "відрахування із заробітної плати". У законодавстві про працю і в Цивільному процесуальному кодексі України вживаються близькі за змістом поняття "утримання", "відрахування", "стягнення". Поняття "стягнення" характеризує виконавчо-процесуальні відносини на стадії виконання рішень, ухвал і постанов судів та інших виконавчих документів. Стягнення - це захід примусового виконання. Тобто, лише за рішенням суду можливо здійснити примусове стягнення з працівників виплаченої заробітної плати, так само, як за статтею 136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, тим більше, що наявність вини особи в зайвій виплаті заробітної плати встановлюється судом. До того ж в вимозі не визначені конкретні винні посадові особи та докази їх вини.

Стосовно повернення з загальнодержавних фондів внесків, сплачених з виплаченої заробітної плати, то щодо кожного виду податку або обовязкового платежу існує свій порядок повернення зайво сплачених платежів, але до вирішення питання в судовому порядку про наявність факту зайвої сплати заробітної плати та платежів, вони не підлягають поверненню з фондів лише на підставі вимоги КРУ.

Таким чином, пункти 3, 4 вимоги викладені з порушенням пункту 49 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою та не підлягають виконанню у встановлений в них спосіб.

Пункт 5.

Відповідачем вказано, що в порушення вимог пункту 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» (зі змінами та доповненнями), пунктів 8.1.2, 8.5.1, 8.5.2, 8.5.3, 8.5.4, 8.5.7.5 СОУ-Н10.1.25618095.001:2008, пункту 84 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 17 жовтня 2008 року № 921, частини 3 статті 321 Господарського кодексу України, пунктів 21, 23 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання умов договорів підряду в капітальному будівництві» від 1 серпня 2005 року № 668 посадовими особами ДП «Свердловантрацит» не проведено коригування проектно-кошторисної та тендерної документації на суму встановлених змін у твердості породи, внаслідок не звернення до ДВАТ «Інститут Луганськдіпрошахт», що призвело до збільшення вартості виконаних підрядних робіт та сплати коштів на суму 161,2 тис. грн. з отримання підприємством збитків на зазначену суму. У звязку з наведеним відповідач вказав позивачу на необхідність вжити заходи щодо звернення до ДВАТ «Інститут Луганськдіпрошахт» для коригування проектно-кошторисної та тендерної документації на суму встановлених змін у твердості породи; відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати; провести претензійно-позовну роботу з контрагентом-підрядником щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт.

Позивач посилається на те, що відповідно до СОУ-Н 10.1.25618095.001,2008 (пункт 8.1.2) кошторисна вартість, визначена у складі інвесторської кошторисної документації, є резервом засобів для фінансування робіт по спорудженню гірничих виробок. На стадії формування договірних цін обсяги робіт уточнюються по робочих кресленнях, а на стадії проведення розрахунків за виконані гірничі роботи враховуються зміни умов робіт, зафіксовані в процесі їх виконання двостороннім актом. Фактичні міцності порід відрізняються від передбаченої міцності порід в локальному кошторисному розрахунку та підтверджуються результатами фізико-механічних випробувань виконаних «Схід ГРП». Згідно листа інституту «Луганськдіпрошахт» від 23 червням 2010 року № 0919, даним СОУ-Н 10.1.25618095.001,2008 не потрібне узгодження з інститутом змін кошторисів у звязку зі зміною гірничо-геологічних умов, якщо кошторисна вартість не перевищує вартості по локальному кошторису в інвесторській документації. Кошторисний ліміт по проходженню західного відкаточного штреку пласті І3 гор. 790 м повністю не використаний і узгодження (перерахунок вартості) з інститутом «Луганськдіпрошахт» не потрібне. Роботи по проходженню західного штреку, що подає повітря, виконувалися ПГПП «ШМель» на підставі договору підряду від 30 травня 2009 року № 29-Т/1-09, укладеного на підставі відкритих тендерних торгів від 22 квітня 2009 року. Коригування ціни в односторонньому порядку лише у звязку зі зміною міцності порід не передбачено. Перерахунок виконаних обсягів проходження західного відкаточного штреку пласта І3 за період липень 2009 року березень 2010 року по кошторисній міцності порід і порівняння з фактичними обємами за формою КБ-2В доводить, що вартість робіт за період липень 2009 року березень 2010 року по фактичних міцностях порід і вугілля на 61995,77 грн. менше, ніж вартість тих же обємів робіт по кошторисних міцностях порід і вугілля, тому не має підстав для виконання вимог відповідача.

Суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні ревізії посадові особи органів державної контрольно-ревізійної служби перевіряють вартість виконаних робіт на відповідність їх зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва. Фактично відповідач в ході ревізії здійснив перевірку зведеного кошторисного розрахунку вартості, тобто здійснив перевірку визначення вартості будівництва, тобто питання контролю за визначенням вартості не належить до компетенції КРУ в Луганській області, а тому пункт 5 вимоги підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в за рахунок бюджетних коштів у 2009 році виконано будівельних робіт проходження виробіток по розкриттю та підготовці запасів пласта ІЗ горизонту 790 м ПКПП «ШМель» на суму 3618169 грн. 71 коп., тому саме використання бюджетних коштів надає КРУ право перевіряти питання відповідності обсягів виконаних робіт обсягам, визначеним проектно-кошторисною документацією на чергу будівництва, пусковий комплекс або обєкт.

Колегія суддів зазначає, що договір підряду від 30 травня 2009 року № 29-Т/1-09 з додатковими угодами (т. 1 арк. спр. 187-194), укладений позивачем з ПГПП «ШМель» є діючим. Питання щодо його недійсності або невідповідності вимогам закону відповідачем не ставилося, але при цьому вимагається від позивача відкоригувати проектно-кошторисну документацію підготовлену ДВАТ «Інститут Луганськдіпрошахт» й змінити умови договірних відносин з ПГПП «ШМель» з наступним утворенням дебіторської заборгованості. Таке формулювання вимоги відповідачем є прямим втручанням в господарську діяльність позивача за відсутності для цього законних підстав, що заборонено статтями 6, 8 Господарського кодексу України. Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» не передбачено право органів ДКРС втручатися в порядок укладання й виконання господарських договорів та надавати оцінку порядку визначення сторонами своїх взаємних договірних господарських зобовязань. Відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України не доведено документально порушення позивачем порядку використання бюджетних коштів та завищення будівельно-монтажних обсягів на 161278 грн. 50 коп., тому пункт 5 вимоги правомірно визнаний судом першої інстанції незаконним.

Пункт 6.

Відповідачем вказано, що в порушення пункту 6 Порядку використання у 2009 році коштів передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки вугледобувним підприємствам (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 69, Міністерством вугільної промисловості України не здійснювався щоквартально перерозподіл бюджетних коштів шляхом коригування їх обсягів виходячи із суми бюджетних коштів, визначених на 1 гривню прогнозованих збитків, і фактичного обсягу готової товарної вугільної продукції, внаслідок чого ДП «Свердловантрацит» зайво отримано державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості у сумі 15,68 тис. грн., у звязку з чим потрібно внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2010 рік та погодити з головним розпорядником бюджетних коштів Міністерством вугільної промисловості зменшення бюджетних асигнувань по КПКВ 1301090.

Позивач з приводу цього пункту вимоги вказав в позові, що у 2010 році ДП «Свердловантрацит» державна підтримка не передбачена та саме Мінвуглепром здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, а не позивач.

Суд першої інстанції визнав цей пункт вимоги незаконним, оскільки ця вимога стосується повноважень Міністерства вугільної промисловості України, а не ДП «Свердловантрацит».

Колегія суддів, зазначає, що за статутом ДП «Свердловантрацит» належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Указом Президента України від 5 жовтня 2005 року N 1417/2005 затверджено Положення про Міністерство вугільної промисловості України, за яким Мінвуглепром України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості. За підпунктом 20 пункту 3 вказаного Положення Мінвуглепром відповідно до покладених на нього завдань контролює в межах своєї компетенції ефективність використання бюджетних коштів, виділених підприємствам вугільної промисловості. За постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року N 69, на яку посилаються обидві сторони у даній справі, саме Мінвуглепром здійснює розподіл бюджетних коштів між вугледобувними підприємствами державної форми власності та Порядок, затверджений цією постановою, визначає механізм використання у 2009 році коштів, передбачених Мінвуглепрому в державному бюджеті за програмою "Державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції". Таким чином, пункт 6 вимоги КРУ адресований державному підприємству - позивачу замість його органу управління суперечить наведеним нормативним актам, що підтверджує висновок суду першої інстанції.

Пункт 8.

КРУ в Луганській області визначено, що в порушення вимог Указу Президента України від 25 травня 2004 року № 576/2004 «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати» встановлено збільшення дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок порушення законодавчо визначеного терміну отримання товарів протягом грудня 2009 року січня 2010 року, а саме: відвантаження без попередньої оплати вугілля на загальну суму 1156 тис. грн. та здійснено оплату за перевезення цього вугілля в сумі 43,72 грн., у звязку з чим в обовязковому порядку позивача зобовязано провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо повернення вищезазначеної суми та в подальшому дотримуватись вимог Указу Президента України від 25 травня 2004 року № 576/2004.

Позивач з приводу цієї вимоги зазначив, що відвантаження вугілля без попередньої оплати здійснювалося за вказівкою органу управління Мінвуглепрому, до того ж з ДП «Шахта Глибока» та ДП «Шахта Північна» була проведена претензійно-позовна робота та борг в сумі 1199716 грн. 18 коп. було стягнуто рішеннями господарського суду Донецької області від 21 липня 2010 року та 30 липня 2010 року (т. 2 арк. спр. 70-75), тобто до видання вимоги від 13 серпня 2010 року.

Суд першої інстанції, виходячи з того, що борг за відвантажене вугілля було стягнуто за рішеннями судів визначив про відсутність правопорушення та скасував пункт 8 вимоги. Апелянт КРУ не погоджується з таким рішенням посилаючись на те, що виконання позивачем вимоги підтверджує факт наявності порушення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 45 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Згідно пункту 46 цього ж Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Акт ревізії було складено 2 липня 2010 року, підписано позивачем з запереченнями від 21 липня 2010 року № 1-16/189, висновки на заперечення та спірна вимога були надані позивачу 13 серпня 2010 року. Тобто, на час отримання вимоги була проведена претензійно-позовна робота та стягнуто заборгованість з ДП «Шахта Глибока» та ДП «Шахта Північна».

Колегія суддів погоджується з посиланням позивача на те, що Указом Президента України від 25 травня 2004 року № 576/2004 «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати» була визнана незадовільною робота саме Міністерства палива та енергетики України, Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Вінницької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської обласних державних адміністрацій з питань погашення заборгованості із заробітної плати у першому кварталі 2004 року, у звязку з чим визначений ряд заходів для Кабінету Міністрів України, міністерств та обласних адміністрацій. Позивач до субєктів владних повноважень, яким був адресований даний Указ, не відноситься, тому фіксування КРУ порушення позивачем приписів даного Указу в пункті 8 вимоги є протиправним, що підтверджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування цього пункту.

Пункт 9.

Відповідач визначив, що в порушення вимог пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, на ВП «Свердловвуглезбут» станом на 1 квітня 2010 року завищено в обліку вартість активів внаслідок несвоєчасного списання дебіторської заборгованості ліквідованим підприємством на суму 24116,60 тис. грн., у звязку з чим позивача зобовязано вжити заходів щодо списання в обліку безнадійної дебіторської заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства і обліковувати не менше, як три роки на позабалансовому рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість».

Позивач не погодився з цим пунктом вимоги, оскільки рішення господарського суду Луганської області від 19 березня 2010 року № 22/56б про ліквідацію банкрута ТОВ «Комунсервіс України» набрало чинності з 29 березня 2010 року, 8 липня 2010 року ДПІ у місті Свердловську було прийнято рішення № 12/24 (т. 2 арк. спр. 76) про звільнення дебіторської заборгованості з податкової застави активів та 30 червня 2010 року протоколом комісії, утвореної позивачем, ця заборгованість була списана (т. 2 арк. спр. 77-83).

Суд першої інстанції не задовольнив позов в частині скасування пункту 9 вимоги, посилаючись на те, що на дату закінчення ревізії заборгованість позивачем підготовлена до списання та у вимозі КРУ вимагало лише списати з активів підприємства дебіторську заборгованість, яка не відповідає ознакам активів, що утворилася за розрахунками з ТОВ «Комунсервіс України», про що повідомити КРУ в Луганській області, що є законним.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач визначив в пункті 9 про наявність не списаної кредиторської заборгованості станом на 1 квітня 2010 року, в той час як період перевірки був визначений КРУ з 1 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року. До 29 березня 2010 року, оскільки тривала процедура банкрутства та існувала її ймовірність погашення, сума боргу не підлягала списанню, в тому числі у звязку з включенням її до складу активів, на які розповсюджувалася податкова застава. Таким чином, фактичне списання заборгованості ТОВ «Комунсервіс України» 30 червня 2010 року було здійснено з дотриманням процедури та строку списання й не порушувало Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Колегія суддів з приводу пункту 9 вимоги зазначає, що процедура банкрутства може мати наслідком або відновлення фінансового становища підприємства банкрута або його ліквідацію. До завершення процедури банкрутства поточна дебіторська заборгованість є сумнівним боргом та не може бути визнана безнадійною, оскільки існує можливість її погашення (пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»). Наявність дебіторської заборгованості як активу в податковій заставі згідно статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» створює додаткові перешкоди для її списання. З огляду на викладене, колегія суддів, вважає обґрунтованими посилання позивача на відсутність порушень з його боку вимог пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», як про це зазначено КРУ в пункті 9 вимоги, та керуючись пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою зазначає про відсутність підстав для виконання цього пункту способом визначеним в вимозі, що має наслідком його скасування.

Пункт 10

В цьому пункті визначено, що ревізією додержання норм витрат вибухових речовин та матеріалів ВП «Шахта ім. Я. М. Свердлова» за період з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2010 року понаднормово було списано вибухових речовин та матеріалів на суму 156,05 тис. грн., у звязку з чим зобовязано позивача стягнути з винних осіб нанесену матеріальну шкоду.

Позивач в позові посилався на те, що чинні нормативні документи, на які посилається КРУ, не визначають норм використання чи списання вибухових речовин, хоча паспорти буро-вибухових робіт, наявні в позивача, містять дані про тип вибухової речовини або вибухового матеріалу та норми витрат вибухових речовин або вибухового матеріалу. До того ж, наказами позивача (т. 3 арк. спр. 11-14) від 09 червня 2009 року № 360, від 5 серпня 2009 року № 462 та № 463, від 20 листопада 2009 року № 687 за допущені порушення паспортів буро-вибухових робіт, нераціональне використання вибухових матеріалів і низьку технологічну дисципліну ряд працівників було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З огляду на викладене, суд першої інстанції визнав законним висновок КРУ про понаднормове використання позивачем вибухових речовин та матеріалів, тому позов в частині скасування пункту 10 вимоги задоволений не був.

В апеляційних скаргах ні позивач, ні відповідач постанову суду першої інстанції в цій частині не оскаржували, тому керуючись частиною 1 статті 195 КАС України колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі апеляційних скарг.

Пункт 11.

Ревізією достовірності та законності здійснених витрат при формуванні собівартості видобування вугілля встановлено, що в порушення вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 4.4.3 пункту 4 Галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, з 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2010 року всі прохідницькі роботи на «Центральному конвеєрному уклоні» та «Центральному допоміжному уклоні» оформлені «як роботи з основного видобутку вугілля», а витрати понесені шахтою внаслідок виконаних робіт у бухгалтерському обліку обліковуються по дебету рахунку 23 «Виробництво» у сумі 2615,82 тис. грн., що призвело до заниження в обліку вартості активів (незавершене будівництво). Позивача було зобовязано у бухгалтерському обліку ВП «Шахта ім. Я. М. Свердлова» відкоригувати методом сторно суму 2615,82 тис. грн. по дебету рахунка 23 «Виробництво» та віднести на збільшення субрахунку 151 «Капітальне будівництво».

Позивач в позові посилався на те, що шахтою ім. Я. М. Свердлова виконувалися прохідницькі роботи на «Центральному конвеєрному уклоні» та «Центральному допоміжному уклоні» власними силами, які відповідно до «Проекту розкриття та підготовки гор. 1200 м», розробленого Луганським інститутом з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськгіпрошахт», визначені як «роботи з капітального будівництва». Відповідно до листа ДВАТ «Луганськдіпрошахт» від 2 березня 2010 року № 1105, за рахунок кошторисного ліміту за локальними кошторисами ЛС № 05-01-ГО «Центральний конвеєрний уклін» та ЛС № 05-02-ГО «Центральний допоміжний уклін» проводиться фінансування прохідницької роботи 2-го західного допоміжного уклону (851 м), які проводяться прохідницькими бригадами ВП «ШСУ», та проведення якого передбачалось за рахунок експлуатації. Фактично роботи були виконані шахтними бригадами по проходженню центральних уклонів (допоміжного та конвеєрного), тому відносяться до експлуатаційних витрат. Таким чином, роботи з проходження зазначених уклонів правомірно заплановано позивачем по експлуатаційним витратам, і це не призвело до заниження в обліку шахти активів на суму 2615823,58 грн.

Суд першої інстанції не задовольнив вимоги позивача в частині скасування пункту 11 вимоги, виходячи з того, що оформлення позивачем проведених робіт на «Центральному конвеєрному уклоні» та «Центральному допоміжному уклоні» як робіт «з основного видобутку вугілля», а не як «робіт з капітального будівництва» (станом на 1 квітня 2010 року обєкти не введені в експлуатацію) призвело до заниження вартості активів по статті «незавершене будівництва» на суму 2615823,58 грн., що є порушенням вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В апеляційній скарзі позивач наполягає на скасуванні пункту 11 вимоги та зазначає, що відповідач послався в цьому пункті на нормативні акти, які позивач фактично не порушував. Так, за підпунктом 4.4.3 пункту 4 Галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції при формуванні виробничої собівартості готової вугільної продукції виключаються з елементів витрат шахти елементи на послуги капітального будівництва, а не самого капітального будівництва. Тобто, ця норма не регулює порядок фінансування та обліку витрат з капітального будівництва. Питання капітального будівництва регулюються проектом та згідно листування позивача з Луганським інститутом «Лугансьгіпрошахт» (т. 5 арк. спр. 14-15) в рахунок кошторисного ліміту на проходження центральних уклонів було профінансовано проходження 851 м другого західного допоміжного уклону за погодженим кошторисом на його проходження, при цьому це кошторис було складено за фактичними витратами з урахуванням фактичної міцності порід, діючих цін на матеріали та інше. Таким чином, фінансування двох центральних уклонів: «Центрального конвеєрного уклону» та «Центрального допоміжного уклону» відбулося за рахунок коштів експлуатації, тому вартість цих робіт правомірно віднесена до експлуатаційних витрат, що спростовує висновок КРУ про заниження в обліку шахти активів на суму 2615823,58 грн. та є підставою для скасування пункту 11 вимоги.

З приводу пункту 11 вимоги, колегія суддів зазначає, що зобовязання підконтрольного КРУ підприємства, в даному випадку позивача, відкоригувати методом сторно у бухгалтерському обліку по дебету рахунка 23 «Виробництво» та віднести на збільшення субрахунку 151 «Капітальне будівництво» не є належним способом виконання відповідачем наявних у нього повноважень, оскільки таке формулювання вимоги суперечить пункту 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550. Цим пунктом передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державної контрольно-ревізійної служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

До того ж, стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а не правила формування собівартості готової вугільної продукції. Одним з принципів є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Так, за розділом 1 Методичних рекомендацій щодо прогнозування техніко-економічних показників діяльності вугледобувних підприємств для визначення необхідних обсягів державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції, затверджених наказом Міністерства вугільної промисловості України від 26 листопада 2010 року № 478, собівартість готової вугільної продукції - це повна собівартість готової вугільної продукції вугледобувного підприємства, яка включає виробничу собівартість, адміністративні витрати та витрати на збут продукції, при цьому, виробнича собівартість готової вугільної продукції на шахтах (розрізах) складається з прямих та загальновиробничих витрат, які пов'язані з використанням у процесі видобутку вугілля та його збагачення (брикетування) на індивідуальних фабриках (установках) основних засобів, матеріалів, палива, електроенергії, праці та інших витрат. Позивач власними силами виконував прохідницькі роботи на центральних уклонах, й хоча видобуток вугілля на цих уклонах не здійснювався, але вартість цих робіт, повязана з підготовкою до експлуатації цих уклонів та видобутком вугілля, тобто ці витрати є експлуатаційними (загальновиробничими) витратами, що надає право позивачу включати їх до виробничої собівартості готової вугільної продукції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування пункту 11 вимоги та відповідно задоволення в цій частині позовних й апеляційних вимог позивача.

Пункт 12.

Відповідач вказує, що ревізією достовірності та законності використання підприємством бюджетних коштів встановлено, що в порушення статті 119 Бюджетного кодексу України позивачем були витрачені бюджетні кошти на придбання прохідницьких комбайнів на цілі, що не відповідають бюджетному призначенню, а саме: у жовтні 2009 року ВП «Шахта «Червоний партизан» та ВП «Шахта ім. Свердлова» отримано прохідницькі комбайни КПД.00.00.000-16/16 без перевантажувача у кількості 2 одиниць на загальну суму 6492,9 тис. грн., з якої 3246,45 тис. грн. бюджетне фінансування 2008 року. ДП «Свердловантрацит» було здійснено перерахування бюджетних коштів (попередню оплату 50 %) у сумі 3246,45 тис. грн. на розрахунковий рахунок ЗАТ «Горлівський машинобудівник». Для придбання вище вказаних комбайнів були виділені кошти за КПКВ 1301100 «Державна підтримка будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку камяного вугілля…». Отримані комбайни позивачем були тільки у жовтні 2009 року, чим було порушено вимоги пункту 4 Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки підприємств з видобутку камяного вугілля, лігніту (бурового вугілля) і торфу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року № 129. Остаточний розрахунок за отримані комбайни позивач здійснив у жовтні 2009 року після їх отримання. У відповідності до пунктів 12, 13 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2006 року № 492, відповідач вимагав від позивача повернення використаних за нецільовим призначенням коштів в сумі 3246,45 тис. грн. за рахунок власних (не бюджетних) коштів у дохід відповідного бюджету за кодом бюджетної класифікації «Інші надходження».

Крім того, що вказане порушення було викладене в пункті 12 вимоги від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729, Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області було прийнято окрему вимогу від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141 (т. 1 арк. спр. 23), в якій вимагалося від ДП «Свердловантрацит» повернути використані не за цільовим призначенням кошти в сумі 3246,45 тис. грн. у дохід Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21080000 «Інші надходження».

Позивач не погодився з посиланням КРУ в Луганській області на витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетному призначенню, оскільки у жовтні 2009 року ВП «Шахта «Червоний партизан» та ВП «Шахта ім. Свердлова» були отримані прохідницькі комбайни КПД.00.00.000-16/16 без перевантажувача у кількості 2 одиниці на загальну суму 6492,9 тис. грн., з якої 3246,45 тис. грн. бюджетне фінансування 2008 року. У несвоєчасному отриманні комбайнів вини позивача немає, оскільки порушення строків постачання цих комбайнів сталося через невиконання умов договору ЗАТ «Горлівський машинобудівник» та зменшення бюджетного фінансування у 2008 році. Позивач вважає, що нецільове використання бюджетних коштів відсутнє, оскільки комбайни отримані та використовуються за призначенням на гірничих виробітках на шахтах ім. Я.М. Свердлова та «Червоний Партизан».

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині виходив з наступного.

27 травня 2008 року за результатами відкритих торгів було укладено договір № 02-01/1-166 (т. 2 арк. спр. 100-103, 156) між Міністерством вугільної промисловості України, ДП «Свердловантрацит» та ЗАТ «Горлівський машинобудівник» про закупівлю прохідницьких комбайнів КПД.00.00.000-16/16 ТУУ29.5-00174065-145-2003 у кількості двох одиниць вартістю по 3246450 грн. кожен на загальну суму 6492900 грн. До договору була укладена додаткова угода № 1 (т. 2 арк. 95), за якою у звязку зі зменшенням фінансування видатків державного бюджету в 2008 році була передбачена поставка 1 комбайну.

21 серпня 2008 року платіжними дорученнями від 20 серпня 2008 року № 6 та № 7 (т. 2 арк. спр. 92) ДП «Свердловантрацит» перерахувало на рахунок ЗАТ «Горлівський машинобудівник» 50 % попередньої оплати на суму 3246450 грн. Протягом 90 календарних днів з моменту перерахування грошових коштів ЗАТ «Горлівський машинобудівник» повинен був доставити товар на склад або на станцію позивача відповідно до пункту 4.1 договору. Однак, це зобовязання ЗАТ «Горлівський машинобудівник» не виконав, у звязку з чим ДП «Свердловантрацит» звернулося з позовом до господарського суду Донецької області, рішенням якого від 1 жовтня 2009 року (т. 2 арк. спр. 96-99) було зобовязано ЗАТ «Горлівський машинобудівник» виконати умови договору. На виконання рішення суду, 2 прохідницькі комбайни були отримані позивачем 10 жовтня 2009 року, введені в експлуатацію й використовуються за призначенням, що підтверджено документально (т. 2 арк. спр. 160-164). При цьому, вартість одного комбайна була оплачена за рахунок бюджетних коштів, а другого -власними коштами позивача.

Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що факт нецільового використання бюджетних коштів при придбанні прохідницьких комбайнів мав місце, оскільки за бізнес-планом, який став підставою для виділення цих коштів, на момент поставки гірничі виробітки були вже відпрацьовані, тому висновок суду першої інстанції з цього приводу є невірним.

Колегія суддів з приводу апеляційних вимог КРУ зазначає, що за статтею 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів, бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Тобто це фінансування за рахунок бюджетних коштів видатків, взагалі не передбачених видатковими статтями затвердженого бюджету, або ж фінансування одних видаткових статей за рахунок інших. В даному випадку бюджетне фінансування було виділено на придбання прохідницьких комбайнів, які й були придбані за договором № 02-01/1-166 від 27 травня 2008 року та введені, хоча й з запізненням, в експлуатацію на гірничих виробітках на шахтах ім. Я.М. Свердлова та «Червоний Партизан». Посилання відповідача на те, що експлуатація здійснюється на інших ділянках шахт, чим було передбачено бізнес-планами, й на те, що комбайни перебувають на балансі Шахтобудівельного управління позивача, не змінює факту їх поставки та використання на гірничих виробітках шахт ім. Я.М. Свердлова, «Червоний Партизан» за їх прямим призначенням. ДП «Свердловантрацит», якому адресовано вимогу, є юридичною особою, до складу якого входять як шахти ім. Я. М. Свердлова, «Червоний Партизан», так і Шахтобудівельне управління.

Позивач є отримувачем, а не розпорядником бюджетних коштів. Отримані за договором на придбання прохідницьких комбайнів бюджетні кошти були направлені позивачем на це придбання, що підтверджено платіжними дорученнями. Відповідач в суді не довів факт використання комбайнів не за їх прямим призначенням .

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року № 255 був затверджений Порядок зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, у звязку з чим втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2006 року N 492 "Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках", тому наполягання відповідача в даний час на виконанні вимог щодо повернення бюджетного фінансування з посиланням на цю постанову не є вірним, оскільки новий Порядок визначає механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного кодексу України, а не статтею 119 Бюджетного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування пункту 12 вимоги від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729 та вимогу від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141.

Пункт 14.

В порушення статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділу 6 «Методики нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на шахтах Держвуглепрому України», розробленої Донецьким науково-дослідним вугільним інститутом та затвердженої 16 січня 2001 Мінвуглепромом, позивачем було допущено понаднормове списання вугілля у кількості 237,67 т, що призвело до збитків на загальну суму 123,13 тис. грн., які було зобовязано позивача відшкодувати за рахунок винних осіб.

Позивач не погодився з таким висновком КРУ, оскільки комісією, утвореною на ВП «Шахта ім. Я. М. Свердлова» станом на 20 вересня 2010 року було проведено натуральний обмір приміщень, що опалюються кожен рік, та встановлено, що фактично за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року було витрачено 509 тон вугілля при нормі 615 тон.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що розрахунок норм використання вугілля було здійснено на підставі помилкових даних щодо обємів опалювальних приміщень, оскільки позивачем не заперечувалася та обставина, що обмірювання опалювальних приміщень здійснювалося комісією у складі працівників ВП «Шахта ім. Я. М. Свердлова» й при цьому не були враховані окремі опалювальні площі. Розрахунок ревізора КРУ базувався на даних, представлених безпосередньо позивачем, тому підстави для задоволення позовних вимог про скасування пункту 14 вимоги були відсутні.

В апеляційних скаргах ні позивач, ні відповідач постанову суду першої інстанції в цій частині не оскаржували, тому керуючись частиною 1 статті 195 КАС України колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі апеляційних скарг.

З врахуванням викладеного в даній постанові, колегія суддів вважає, що відсутні документально доведені підстави для задоволення апеляційної скарги КРУ в Луганській області та наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача в частині скасування пунктів 9, 11 вимоги КРУ в Луганській області від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729, що має наслідком зміну постанови суду першої інстанції, а не скасування як зазначив позивач.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-7037/10/1270 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-7037/10/1270 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-7037/10/1270 змінити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року в наступній редакції:

«Скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 12 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 13 серпня 2010 року № 12-05-14-14/7729 та вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 30 серпня 2010 року № 12-25-14-14/8141».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 8 квітня 2011 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва