Постанова № 14877560, 30.03.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р. Справа № 2-а-6325/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Херсоні до приватного підприємства «Інок» про стягнення фінансових санкцій та за позовом приватного підприємства «Інок» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

В листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у м.Херсоні (надалі ДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Інок» (надалі - Підприємство), в якому просила стягнути з Підприємства штрафні санкції в сумі 5162,40 грн., які застосовані рішеннями про застосування штрафних санкцій від 29.06.2010р. №0009422307 та №0009432307.

За даним позовом ухвалою суду від 22.11.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6325/10/2170.

В грудні 2010 року Підприємство звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій від 29.06.2010р. №0009422307 та №0009432307.

За даним позовом ухвалою суду від 08.12.2010 року відкрито провадження у справі №2а-6646/10/2170.

Ухвалою суду від 09.12.2010р. адміністративні справи №2а-6325/10/2170 та №2а-6646/10/2170 обєднані в одне провадження для спільного розгляду.

Позов ДПІ ґрунтується на тому, що застосовані до Підприємства рішеннями ДПІ від 29.06.2010р. №0009422307 та №0009432307 фінансові санкції на загальну суму в розмірі 5162,40 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95-ВР) та ст.. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року№481/95-BP (надалі-Закон №481/95-BP) добровільно не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.

Представник ДПІ в судовому засіданні позовні вимоги ДПІ підтримав, а в позові Підприємства просив відмовити.

Позовні вимоги Підприємства про скасування спірних рішень про застосування санкцій ґрунтуються на невідповідності висновків акту перевірки щодо наявності в діях Підприємства порушень п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР та ст.15-2 Закону №481/95-BP фактичним обставинам справи та відсутності правових підстав для притягнення Підприємства до відповідальності за ці порушення.

Позиція Підприємства була підтримана його представниками в ході судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

24.06.2010 року податковими ревізорами-інспекторами Вершиною А.О. та Темніковим О.О. на підставі направлення від 22.06.10р. №1426/237 у присутності бармена ОСОБА_3 було проведено перевірку належного Підприємству кафе за адресою: м.Херсон, вул..Леніна,16 сфері контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліценцій, за результатами якої складений акт перевірки від 24.06.10р. № бланку 000979.

На підставі даного акту перевірки ДПІ 29.06.10р. винесла рішення про застосування до Підприємства штрафних санкцій №0009422307 на суму 1762,40 грн. за порушення п. 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР та №0009432307 на суму 3400 грн. за порушення ст.15-2 Закону №481/95-BP.

Порушень визначеного законодавством порядку проведення перевірки Підприємства судом не встановлено, і Підприємство на наявність таких порушень не посилається.

Щодо правомірності рішень ДПІ від 29.06.2010р. №0009422307 та №0009432307 суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки порушення п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, яке стало підставою для винесення спірного рішення від 29.06.2010р. №0009422307, полягає у тому, що ревізори у приміщенні кафе виявили товар, який не облікований належним чином, тобто на який відсутні первинні документи (накладні), згідно з якими ведеться облік товару, і загальна вартість такого необлікованого товару склала 881,20 грн., перелік якого наведений ревізорами у додатку до акту перевірки.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно із статтею 20 Закону № 265 до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону № 265 передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону № 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку

ДПІ, обґрунтовуючи наявність даного порушення, стверджує, що відсутність на момент перевірки накладних на товар, який перелічений у додатку до акту перевірки на суму 881,20 грн., є достатньою підставою для застосування санкції за порушення пункту 12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

До матеріалів справи ДПІ долучила додаток до акту перевірки з внесеним до нього переліком товарів на загальну суму 881,20 грн..

Директор підприємства Бульвинський Г.Л. в судовому засіданні пояснив, що перевірка 24.06.2010р. була проведена після завершення робочого дня бухгалтера Підприємства, яка могла надати ревізорам усі первинні документи на товар, а наступного дня після проведеної перевірки він особисто зявився до ДПІ і надав начальнику відділу касових операцій та ревізору Вершині А.О. документи на товар, що перелічений у додатку до акту перевірки.

Допитаний в якості свідка податковий ревізор-інспектор Вершина А.О. пояснив, що при проведенні перевірки бармен Підприємства не зміг надати документів на товар, пояснивши, що вони находяться у бухгалтера Підприємства.

Факт надання директором Підприємства Бульвинсим Г.Л. 25.06.10р. у приміщенні ДПІ первинних бухгалтерських документів на товар, який перелічений у додатку до акті перевірки, не заперечували ні представник ДПІ, ні допитаний судом в якості свідка ревізор Вершина А.О..

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Підприємство дотрималось приписів п.4.3 акту перевірки, відповідно до якого керівнику Підприємства пропонувалось у 3 денний термін прибути до ДПІ за місцем реєстрації для надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки.

Той факт, що керівник Підприємства до моменту винесення спірного рішення надав до ДПІ документи, які були відсутні при перевірці, узгоджується з тим фактом, що до Підприємства не застосовані санкцій за таке порушення, як незабезпечення зберігання КОРО та РК, яке також було відображено в акті перевірки. Незастосування до Підприємства санкції за порушення п.6 ст. 3 Закону № 265/95-ВР підтверджує той факт, що до моменту винесення спірних рішень Підприємство згідно з вимогами п.4.3 акту перевірки звернулось до ДПІ за місцем своєї реєстрації та надало ті документи, які вбули відсутні на момент перевірки.

Таким чином, до моменту застосування до Підприємства санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР Підприємство відповідно до приписів акту перевірки вчинило всі необхідні дії для підтвердження факту виконання ним вимог цієї норми Закону № 265/95-ВР.

Слід окремо зазначити, що Закон №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів, і не передбачає відповідальності за відсутність на момент перевірки первинних документів на товар.

Встановлені фактичні обставини справи дають суду підстави для висновку про відсутність в діях Підприємства ознак порушення п.12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, у звязку з чим суд вважає безпідставним застосування до Підприємства рішенням від 29.06.2010р. №0009422307 санкцій на суму 1762,40 грн..

Статтею 15-2 Закону №481/95-BP, за порушення якої до Підприємства рішенням від 29.06.10р. №0009432307 застосована санкція на суму 3400 грн., передбачено наступне: у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!". У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Заперечуючи проти даного порушення, Підприємство вказує на те, що в кафе, яке перевірялося, є лише один зал, в якому курити заборонено, про що на момент перевірки у залі малась наочна інформація у вигляді графічного знаку про заборону куріння в кафе. На столах були попільниці, але не для куріння, а для дрібного сміття.

Директор підприємства Бульвинський Г.Л. суду пояснив, що в кафе заборонено курити взагалі, про що є відповідний знак, але надпису з текстом "Куріння заборонено!" в кафе не було.

Представники Підприємств надали фото залу кафе, яке підтверджує розміщення у ньому графічного знаку про заборону куріння.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (п.4).

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що Підприємством не доведено дотримання у повному обсязі вимог ст..15-2 Закону №481/95-BP, оскільки окрім розміщення у приміщенні кафе графічного знака про заборону куріння, дана норма закону також вимагає і одночасного розміщення в кафе ще й тексту із написом "Куріння заборонено!", що не було виконано Підприємством.

Таким чином, факт недотримання Підприємством вимог ст..15-2 Закону №481/95-BP знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому застосування до Підприємства за це порушення рішенням ДПІ від 29.06.10р. №0009432307 штрафу на підставі абзацу десятого частини другої ст..17 цього ж Закону в розмірі 3400 грн. є правомірним.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Оскільки рішення ДПІ від 29.06.2010р. №0009422307 про застосування санкцій на суму 1762,40 грн. є неправомірним, то стягненню з Підприємства підлягають лише ті санкції, які застосовані рішенням від 29.06.10р. №0009432307, що визнано судом правомірними, тобто санкції за порушення ст..15-2 Закону №481/95-BP на суму 3400 грн..

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Херсоні до приватного підприємства «Інок» задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Інок» (код ЄДРПОУ 24105979) на користь Державного бюджету України штрафні санкції в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень на (р/р 31116106700002, код платежу 21081100, одержувач Держказначейство у м. Херсоні, код ЗКПО 24104230, в установі банку УДК у Херсонській області, МФО 852010).

В решті позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Херсоні відмовити.

Позовні вимоги приватного підприємства «Інок» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 29.06.2010р. №0009422307.

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Інок» про скасування рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 29.06.2010р. №0009432307 - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Інок» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.1.4