Постанова № 14877413, 06.04.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6288/10/1770

06 квітня 2011 року 11 год. 46 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Друзенко Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Бухта Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

29.12.2010 року Мале приватне підприємство фірма "Промсервіс" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними дій щодо розподілу та спрямування на погашення податкового боргу та пені сум, сплачених позивачем починаючи з лютого 2009 року в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку, про зобов'язання врахувати суми, сплачені позивачем в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість починаючи з лютого 2009 року у відповідності з призначенням, вказаним у платіжних дорученнях та про зобовязання внести відповідні зміни до карти особового рахунку.

27.01.2011 року позивачем зменшено позовні вимоги в частині зобовязання ДПІ у м.Рівне внести відповідні зміни до карти особового рахунку (а.с.112). Оскільки діюче законодавство не ототожнює поняття відмови від позову та зменшення розміру позовних вимог, у суду не було підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання внести відповідні зміни до карти особового рахунку, відтак, прийнявши ухвалою від 28.01.2011 року заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд, відповідно до вимог ст.137 КАС України, розглянув справу в межах підтриманих позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що за результатами звірок взаєморозрахунків з бюджетом, було встановлено, що за даними МПП фірми "Промсервіс" обліковується переплата з податку на додану вартість та земельному податку, а за даними податкового органу - недоїмка, внаслідок чого по карткам особового рахунку, які ведуться ДПІ у м.Рівне, в автоматичному режимі нараховується пеня та штрафні санкції. Доводить, що облік недоїмки є протиправним, оскільки всі суми податкових зобов'язань, які визначались позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових розрахунках земельного податку впродовж 2009-2010 років сплачувались позивачем вчасно та в повному обсязі. Та обставина, що сплачені платіжними дорученнями №2157 від 09.02.2009 року, №2159 від 09.02.2009 року, №2161 від 10.02.2009 року, №2162 від 11.02.2009 року та №2164 від 16.02.2009 року податкові зобовязання з податку на додану вартість за січень 2009 року та по земельному податку за січень 2009 року не були зараховані в бюджет у зв'язку з тим, що обслуговуючий позивача банк - Комерційний банк "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія) не виконав міжбанківський переказ через недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, в силу положень пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, звільняє від відповідальності платника податків. Вказує, що відповідач не врахувавши вказані суми оплати, наступні платежі позивача зараховував не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого систематично обліковував за позивачем недоїмку. З такими діями ДПІ у м.Рівне позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначила, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки починаючи з лютого 2009 року по особових рахунках позивача з податку на додану вартість та по земельному податку обліковувався податковий борг, що виник на підставі узгоджених в січні 2009 року податкових зобовязань, суми оплати зараховувались в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості. Вказує, що зазначені у платіжних дорученнях позивача №2157 від 09.02.2009 року, №2159 від 09.02.2009 року, №2161 від 10.02.2009 року, №2162 від 11.02.2009 року та №2164 від 16.02.2009 року суми не були зарахована банком в бюджет, відтак не можуть вважатися належною сплатою податків. Той факт, що це сталося з вини банку, не вважає підставою для звільнення позивача від обов'язку по сплаті податків, позаяк банк, що обслуговує платника податків, несе відповідальність, пов'язану з непроведенням переказу перед платником, а не перед отримувачем. На таких підставах просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

За відомостями відповідача, які визнаються сторонами, МПП фірми "Промсервіс" зареєстроване як юридична особа Рівненським міськвиконкомом 11.09.1991 року та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м.Рівне (а.с.9).

Відповідно до податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік МПП фірма "Промсервіс" самостійно визначила зобовязання по земельному податку на рівні 127678,39 грн. (а.с.109).

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з норми вищевказаного Закону, позивач повинен був сплачувати земельний податок щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто впродовж 2009 року щомісячно по 10639,87 грн.

За даними зворотного боку облікової картки платника податків МПП фірми "Промсервіс" по строку сплати земельного податку за січень 2009 року - на кінець лютого 2009 року обліковувалась переплата на рівні 0,94 грн.(а.с.128 на звороті).

З метою сплати податку за січень 2009 року позивач надав банку платіжне доручення №2157 від 09.02.2009 року на суму 30000,00 грн., вказавши призначення платежу: "*;101;13981123; Сплата земельного податку за січень 2009 року по строку сплати 09.02.2009 року перераховано повністю" (а.с.173). Оскільки сума податкового зобовязання за цей період складала 10639,87 грн., листом від 16.04.2009 року, позивач попросив відповідача зарахувати надлишкову суму 19360,13 грн. в рахунок сплати земельного податку за лютий та березень 2009 року (а.с.171).

Відповідно до цього, земельний податок за лютий 2009 року МПП фірма "Промсервіс" сплатила в розмірі 1,00 грн. згідно з платіжним дорученням №333 від 30.03.2009 року, а за березень 2009 року в розмірі 1919,61 грн. згідно з платіжним дорученням №485 від 30.04.2009 року (тобто в тій частині яка не покрита надлишковою сплатою у лютому 2009 року (10639,87 грн. - 8720,26 грн.)(а.с.86-87).

В подальшому, МПП фірма "Промсервіс" сплачувала земельний податок по строку сплати згідно з платіжними дорученнями: №642 від 29.05.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за квітень 2009 року, №811 від 30.06.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за травень 2009 року, №361 від 30.07.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за червень 2009 року, №530 від 31.08.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за липень 2009 року, №703 від 30.09.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за серпень 2009 року, №883 від 30.10.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за вересень 2009 року, №1045 від 30.11.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за жовтень 2009 року, №1239 від 29.12.2009 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за листопад 2009 року, №122 від 29.01.2010 року 10639,37 грн. з призначенням платежу: земельний податок за грудень 2009 року (а.с.88-96).

В 2010 році МПП фірма "Промсервіс" сплачувала земельний податок в більшому розмірі згідно з платіжними дорученнями: №291 від 02.03.2010 року 11380,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за січень 2010 року, №450 від 30.03.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за лютий 2010 року, №632 від 30.04.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за березень 2010 року, №800 від 28.05.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за квітень 2010 року, №1015 від 30.06.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за травень 2010 року, №1190 від 30.07.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за червень 2010 року, №1358 від 30.08.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за липень 2010 року, №1523 від 30.09.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за серпень 2010 року, №1679 від 27.10.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за вересень 2010 року, №1851 від 29.11.2010 року 11267,52 грн. з призначенням платежу: земельний податок за жовтень 2010 року (а.с.97-106).

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, за правилами вказаного підпункту, граничний строк для сплати податкових зобовязань по податковим деклараціям, які подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю становить 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковим періодом є один календарний місяць.

За даними зворотного боку облікової картки платника податків МПП фірми "Промсервіс" на початок лютого 2009 року обліковувалась переплата з податку на додану вартість на рівні 1365,37 грн. (а.с.141).

Згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість січень 2009 року по терміну сплати до 02.03.2009 року МПП фірма "Промсервіс" самостійно визначила зобовязання по ПДВ на рівні 53499,00 грн.

З метою сплати податку за січень 2009 року позивач надав банку платіжні доручення: №2159 від 09.02.2009 року на суму 126419,23 грн., №2161 від 10.02.2009 року на суму 5211,55 грн. та №2162 від 11.02.2009 року на суму 6234,96 грн., вказавши призначення платежу: "*;101;13981123; Сплата ПДВ за січень 2009 р. по строку сплати перераховано повністю" (а.с.172-173). Крім цього, додатково позивач надав банку платіжне доручення №2164 від 16.02.2009 року на суму 2146,24 грн., вказавши призначення платежу: *;101;13981123; Сплата ПДВ за лютий 2009 р. по строку сплати 16.02.2009 року перераховано повністю" (а.с.173).

Оскільки сума податкового зобовязання за цей період складала 53499,00 грн., листом від 16.04.2009 року, позивач попросив відповідача зарахувати надлишкову суму 87379,14 грн. в рахунок сплати ПДВ наступних періодів (а.с.171).

Відповідно до цього, ПДВ за лютий 2009 року 38499,00 грн. та за березень 2009 року 42052,00 грн. МПП фірма "Промсервіс" сплатила в розмірі по 1,00 грн. згідно з платіжними дорученнями №105 від 10.02.2009 року та №333 від 30.03.2009 року (а.с.85-86).

В подальшому, МПП фірма "Промсервіс" сплачувала ПДВ в розмірі самостійно задекларованих сум податкового зобовязання: згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 99010,00 грн. (а.с.48-49), а згідно з платіжним дорученням: №644 від 29.05.2009 року сплачено 93000,00 грн. (з урахуванням надлишку, що залишився після зарахування ПДВ за лютий та березень) з призначенням платежу: ПДВ за квітень 2009 року (а.с.29); згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 4276,00 грн. (а.с.40-51), а згідно з платіжним дорученням: №807 від 30.06.2009 року сплачено 4276,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за травень 2009 року (а.с.30); згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 5125,00 грн. (а.с.52-53), а згідно з платіжним дорученням: №360 від 30.07.2009 року сплачено 5125,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за червень 2009 року (а.с.31); згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 75146,00 грн. (а.с.54-55), а згідно з платіжним дорученням: №518 від 31.08.2009 року сплачено 75146,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за липень 2009 року (а.с.32); згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 29257,00 грн. (а.с.56-57), а згідно з платіжним дорученням: №696 від 30.09.2009 року сплачено 29265,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009 року (а.с.33); згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 133985,00 грн. (а.с.58-59), а згідно з платіжним дорученням: №884 від 30.10.2009 року сплачено 133985,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2009 року (а.с.34); згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 84395,00 грн. (а.с.60-61), а згідно з платіжним дорученням: №1046 від 30.11.2009 року сплачено 84395,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за жовтень 2009 року (а.с.35); згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2009 року позивачем задекларовано до сплати 92536,00 грн. (а.с.62-63), а згідно з платіжним дорученням: №1231 від 29.12.2009 року сплачено 92536,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за листопад 2009 року (а.с.36); згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року позивачем задекларовано до сплати 14129,00 грн. (а.с.64-65), а згідно з платіжним дорученням: №114 від 29.01.2010 року сплачено 14129,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за грудень 2009 року (а.с.37); згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 86368,00 грн. (а.с.66-67), а згідно з платіжним дорученням: №273 від 26.02.2010 року сплачено 86368,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за січень 2010 року (а.с.38); згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року позивачем задекларовано до сплати 20489,00 грн. (а.с.68-69), а згідно з платіжним дорученням: №442 від 30.03.2010 року сплачено 20489,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за лютий 2010 року (а.с.39); згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 96949,00 грн. (а.с.66-67), а згідно з платіжним дорученням: №591 від 23.04.2010 року сплачено 96949,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за березень 2010 року (а.с.40); згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 71620,00 грн. (а.с.72-73), а згідно з платіжним дорученням: №807 від 31.05.2010 року сплачено 71620,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за квітень 2010 року (а.с.41); згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 229578,00 грн. (а.с.74-75), а згідно з платіжним дорученням: №1007 від 30.06.2010 року сплачено 229578,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за травень 2010 року (а.с.42); згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 104417,00 грн. (а.с.76-77), а згідно з платіжним дорученням: №1197 від 30.07.2010 року сплачено 104417,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за червень 2010 року (а.с.43); згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 105096,00 грн. (а.с.78-79), а згідно з платіжним дорученням: №1360 від 30.08.2010 року сплачено 105096,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за липень 2010 року (а.с.44); згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 64565,00 грн. (а.с.80-81), а згідно з платіжним дорученням: №350 від 30.09.2010 року сплачено 64565,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2010 року (а.с.45); згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року позивачем задекларовано до сплати 95309,00 грн. (а.с.82-83), а згідно з платіжним дорученням: №1684 від 29.10.2010 року сплачено 95309,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2010 року (а.с.46); також згідно з платіжним дорученням №1844 від 29.11.2010 року позивачем сплачено 122470,00 грн. з призначенням платежу ПДВ за жовтень 2010 року (а.с.47).

Сторонами стверджено, а повідомленням банку доведено (а.с.167), що грошові кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями №2157 від 09.02.2009 року на суму 30000,00 грн., №2159 від 09.02.2009 року на суму 126419,23 грн., №2161 від 10.02.2009 року на суму 5211,55 грн., №2162 від 11.02.2009 року на суму 6234,96 грн. та №2164 від 16.02.2009 року на суму 2146,24 грн., не були зараховані банком в бюджет, на розрахункові рахунки ГУДКУ у зв'язку з тим, що згідно з постановою Правління Національного банку України №68 від 12.02.2009 року в Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ з 13.02.2009 року призначена тимчасова адміністрація і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 13.02.2009 року до 12.08.2009 року. В подальшому мораторій продовжено з 13.08.2009 року до 12.02.2010 року згідно з постановою Правління Національного банку України №450 від 05.08.2009 року. На даний час платіжні доручення продовжують обліковуватись на позабалансовому рахунку банку 9804.

У зв'язку з тим, що вищевказані платіжні доручення по сплаті позивачем ПДВ та земельного податку за січень 2009 року банком не виконані, податковим органом сума податкового зобовязання позивача, на погашення якої оформлялися такі платіжні доручення, визначена як недоїмка перед бюджетом.

З огляду на це, ДПІ у м.Рівне надсилала позивачу першу та другу податкові вимоги за №1/286 від 03.03.2009 року та №2/417 від 13.04.2009 року, відповідно (а.с.21,25,156).

Вказані вимоги оскаржувались позивачем в судовому порядку. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2009 року у справі №2а-3233/09/1770, яка набрала законної сили, визнано нечинною першу податкову вимогу за №1/286 від 03.03.2009 року (а.с.17-20), а постановою від 24.06.2009 року у справі №2а-4101/09/1770, яка законної сили не набрала визнано нечинною другу податкову вимогу за №2/417 від 13.04.2009 року (а.с.23-24).

У зв'язку з тим, що суми платежів за платіжними дорученнями №2157 від 09.02.2009 року, №2159 від 09.02.2009 року, №2161 від 10.02.2009 року, №2162 від 11.02.2009 року та №2164 від 16.02.2009 року не надійшли в бюджет, по особовим картам позивача як платника земельного податку та податку на додану вартість з березня 2009 року починає обліковуватись недоїмка. Відповідно, усі решта сум, оплачених платіжними дорученнями №326 від 30.03.2009 року, №478 від 30.04.2009 року, №644 від 29.05.2009 року, №807 від 30.06.2009 року, №360 від 30.07.2009 року, №518 від 31.08.2009 року, №696 від 30.09.2009 року, №884 від 30.10.2009 року, №1046 від 30.11.2009 року, №1231 від 29.12.2009 року, №114 від 29.01.2010 року, №273 від 26.02.2010 року,№442 від 30.03.2010 року, №591 від 23.04.2010 року, №807 від 31.05.2010 року, №1007 від 30.06.2010 року, №1197 від 30.07.2010 року, №1360 від 30.08.2010 року, №350 від 30.09.2010 року, №1684 від 29.10.2010 року, №1844 від 29.11.2010 року та №105 від 10.02.2009 року, №333 від 30.03.2009 року, №485 від 30.04.2009 року, №642 від 29.05.2009 року, №811 від 30.06.2009 року, №361 від 30.07.2009 року, №530 від 31.08.2009 року, №703 від 30.09.2009 року, №883 від 30.10.2009 року, №1045 від 30.11.2009 року, №1239 від 29.12.2009 року, №122 від 29.01.2010 року, №291 від 02.03.2010 року, №450 від 30.03.2010 року, №632 від 30.04.2010 року, №800 від 28.05.2010 року, №1015 від 30.06.2010 року, №1190 від 30.07.2010 року, №1358 від 30.08.2010 року, №1523 від 30.09.2010 року, №1679 від 27.10.2010 року, №1851 від 29.11.2010 року, зараховані ДПІ у м.Рівне в порядку календарної черговості, внаслідок чого систематично у платника податків обліковувалась недоїмка (а.с.127-155).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач сплачував земельний податок та податок на додану вартість впродовж 2009 року та до жовтня 2010 року не перевищуючи граничних термінів сплати, встановлених законодавством.

Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані у платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, починаючи з податкового боргу, який виник на підставі самостійно узгодженого податкового зобовязання з земельного податку та з податку на додану вартість за січень 2009 року, суми яких не надійшли в бюджет через невиконання банком платіжних доручень платника податків.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Як визначалося пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу до 01.01.201 року, тобто до прийняття Податкового кодексу України, яким по іншому врегульовано питання зарахування сплачених платником податків сум, належало виключно платнику. Відповідно до цього, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який на момент існування відповідних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було проведено неправомірно.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-IIIвід 05.04.2001 року та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976,банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.1.9.Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976,доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Оскільки докази того, що умовами договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія) передбачені умови про прийняття та виконання платіжних доручень платника при відсутності чи недостатності коштів на його рахунку, факт прийняття банком платіжних доручень №2157 від 09.02.2009 року, №2159 від 09.02.2009 року, №2161 від 10.02.2009 року, №2162 від 11.02.2009 року та №2164 від 16.02.2009 року вказує на наявність на рахунку у позивача грошових коштів та на їх достатність для здійснення відповідного переказу.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-IIIвід 05.04.2001 року переказ грошей це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Пункт 1.30 ст.1 Закону визначає платіжне доручення, як розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Відповідно до п.22.4 ст.22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу коштів, то це в силу вимог п.1.29 ст.1 даного Закону, є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону, абзацом третім п.32.2 якої, зокрема, передбачено і право отримувача на відшкодування банком, який обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі дії, що вимагаються від нього для належного здійснення переказу коштів на розрахункові рахунки ГУДКУ. Платіжні доручення №2157 від 09.02.2009 року, №2159 від 09.02.2009 року, №2161 від 10.02.2009 року, №2162 від 11.02.2009 року та №2164 від 16.02.2009 року, які передані ним на виконання Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія), були прийняті банком 09, 10 та 16 лютого 2009 року, що підтверджено відповідними штампами у верхніх правих кутах розрахункових документів, однак не були виконані через відсутність грошових коштів на кореспондентському рахунку банку.

Згідно з пп.16.5.2. п.16.5. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Оскільки банком, який обслуговує позивача, в лютому 2009 року було прийнято платіжні доручення, в ДПІ у м.Рівне не було підстав вважати суми податкового зобовязання

по ПДВ та земельному податку його податковим боргом, а відтак і не було підстав для зарахування наступних оплат позивача в рахунок погашення такого боргу.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Буквальний зміст вказаної норми свідчить про те, що до такого платника податку не можуть бути застосовані будь-які вид і міра відповідальності. Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5 ст.16 Закону, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності. Відтак, в силу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, вини платника податків у ненадходженні до бюджету сум податків немає, а тому подавши належним чином оформлені платіжні доручення про перерахування, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату даних податків.

Враховуючи вищевикладене, дії податкового органу щодо розподілу та спрямування на погашення податкового боргу та пені сум, сплачених позивачем починаючи з лютого 2009 року в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку не ґрунтуються на нормах законодавства, яке діяло на час існування відповідних правовідносин.

Відповідно до цього, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з конкретизацією відповідного періоду. Аналогічним чином це стосується і вимог про покладення на ДПІ у м.Рівне обов'язку врахувати суми, сплачені позивачем в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та по земельному податку, оскільки суд не має права врегульовувати правовідносини сторін на майбутнє та не може покладати зобовязання по зарахуванню платежів, платіжні доручення по яких судом не досліджувалися. Що стосується платіжних доручень №2157 від 09.02.2009 року, №2159 від 09.02.2009 року, №2161 від 10.02.2009 року, №2162 від 11.02.2009 року та №2164 від 16.02.2009 року, то у суду відсутні правові підстави для покладення на податковий орган обовязку щодо зарахування їх в облікових картках платника як сплати податків, з огляду на те, що за правилами п.5.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за №843/11123, дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування сплачених платежів до бюджету, а такі, як встановлено судом, до бюджету з вини банку поки що не надійшли.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати присуджуються позивачу в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівне щодо розподілу та спрямування на погашення податкового боргу та пені сум, сплачених позивачем з лютого 2009 року до листопада 2010 року в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Рівне врахувати суми, сплачені позивачем в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість платіжними дорученнями №326 від 30.03.2009 року, №478 від 30.04.2009 року, №644 від 29.05.2009 року, №807 від 30.06.2009 року, №360 від 30.07.2009 року, №518 від 31.08.2009 року, №696 від 30.09.2009 року, №884 від 30.10.2009 року, №1046 від 30.11.2009 року, №1231 від 29.12.2009 року, №114 від 29.01.2010 року, №273 від 26.02.2010 року,№442 від 30.03.2010 року, №591 від 23.04.2010 року, №807 від 31.05.2010 року, №1007 від 30.06.2010 року, №1197 від 30.07.2010 року, №1360 від 30.08.2010 року, №350 від 30.09.2010 року, №1684 від 29.10.2010 року, №1844 від 29.11.2010 року та суми, сплачені позивачем в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань по земельному податку платіжними дорученнями №105 від 10.02.2009 року, №333 від 30.03.2009 року, №485 від 30.04.2009 року, №642 від 29.05.2009 року, №811 від 30.06.2009 року, №361 від 30.07.2009 року, №530 від 31.08.2009 року, №703 від 30.09.2009 року, №883 від 30.10.2009 року, №1045 від 30.11.2009 року, №1239 від 29.12.2009 року, №122 від 29.01.2010 року, №291 від 02.03.2010 року, №450 від 30.03.2010 року, №632 від 30.04.2010 року, №800 від 28.05.2010 року, №1015 від 30.06.2010 року, №1190 від 30.07.2010 року, №1358 від 30.08.2010 року, №1523 від 30.09.2010 року, №1679 від 27.10.2010 року, №1851 від 29.11.2010 року у відповідності з призначенням платежів, що вказані в таких платіжних дорученнях.

Присудити на користь позивача Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.