Постанова № 14877238, 07.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2a-1670/615/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Авдєєнко Є.В.,

за участю:

представника позивача - Чуб М.В.,

представника відповідача - Клименко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Мостобудівельне управління №8"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2011 року позивач - Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) "Мостобудівельне управління №8"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2011 р. №0003782301/1 та №0003772301/1.

В подальшому позивач збільшив позов, доповнивши його вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2010 р. №0003782301/0, №0003772301/0

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що висновки акту перевірки від 17.11.2010 р. №11032/23-2/05386004 щодо заниження ЗАТ "Мостобудівельне управління №8"зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 172588,00 грн. та зобовязань з податку на прибуток у сумі 119773,00 грн. є хибними, а податкові повідомлення-рішення від 30.11.2010 р. №0003782301/0, №0003772301/0 та від 11.01.2011 р. №0003782301/1, №0003772301/1 про нарахування підприємству сум податкових зобов'язань, у розмірах зазначених вище, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що всі будівельні матеріали, отримані від ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" за договором поставки від 08.01.2008 р. №3, були використані ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" у власній господарській діяльності при будівництві мостів і доріг у Чернівецькій області та підїзної дороги до с. Романівка Полтавської області. Доказом цього є первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки. Отримані від ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" будівельні матеріали оприбутковані у звітах прорабів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які не досліджувалися під час перевірки. Приймання продукції відбувалося відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6. Крім того Контрольно-ревізійним управлінням у Полтавській області була проведені зустрічні звірки в ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" з питань підтвердження обсягу, виду та якості розрахунків зі Службою автомобільних доріг в Чернівецькій та Полтавській областях, згідно яких розбіжностей по обсягах використаних матеріалів на будівництві не встановлено.

Відтак, на думку позивача, в діях ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" під час формування валових витрат та податкового кредиту відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що господарські операції з ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" здійснювались позивачем без мети реального настання правових наслідків, лише для заниження обєкту оподаткування. ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" не має власних складських, торговельних приміщень, устаткування, транспортних засобів, виробничих потужностей та штату працівників необхідних для здійснення господарської діяльності, що зазначена в статуті даного підприємства. Виходячи з цого відповідач зазначає, що перевіряючими правомірно встановлено порушення норм законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 119773,00 грн. та зобовязання з податку на додану вартість у сумі 172588,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 05.10.1994 р. (ідентифікаційний код 05386004) і на даний час підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 27.09.2010 р. по 29.10.2010 р. державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за той же період, результати якої оформлено актом від 17.11.2010 р. №11032/23-2/05386004.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством, зокрема положень пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.3, п.1.7 ст. 1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 119 773,00 грн. та ПДВ за жовтень, грудень 2008 року на суму 172 588,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 р. №0003782301/0, яким ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 258 882,00 грн. у тому числі 172 588,00 грн. за основним платежем, 86 294,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 р. №0003772301/0, яким ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 179 659,50 грн., у тому числі 119 773,00 грн. за основним платежем, 59 886,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначених сум податкових зобовязань ДПІ у м. Полтаві 11.01.2011 р. були винесені податкові повідомлення-рішення №0003782301 та від 11.01.2011 р. №0003772301/1, якими до платника податків доведено новий граничний строк сплати податкових зобовязань у розмірах зазначених вище.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в ході судового розгляду, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перервіряючих про заниження субєктом господарювання повноти визначення податку на прибуток за 4 квартал 2008 року у сумі 119 773,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 172 588,00 за жовтень, грудень 2008 року по господарських операціях ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" з ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" з постачання будівельних матеріалів за договором поставки №3 від 08.01.2008 р.

Перевіряючими зазначено, що посадовими особами ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" на перевірку не надано документів які підтверджують транспортування, зберігання та використання будівельних матеріалів, отриманих від ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво". Виходячи з цього зроблено висновок, що єдиною метою укладання договору №3 від 08.01.2008 р. на поставку обладнання, будівельних матеріалів та запчастин було зменшення валових доходів, шляхом віднесення до складу валових витрат вартості будівельних матеріалів, та зменшення податкового зобов'язання, шляхом збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на його підставі спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовіносин.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відовідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом жовтня, грудня 2008 року формував податковий кредит та валові витрати, зокрема за договором поставки №3 від 08.01.2008 р., укладеним з ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво".

За умовами вказаного Договору продавець (ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво") зобовязується поставити обладнання, будівельні матеріали та запчастини, у подальшому товар, зазначений у рахунку-фактурі, а покупець (ЗАТ "Мостобудівельне управління №8") зобовязується прийняти і оплатити товар безготівковим розрахунком або векселем. Пунктом 2.1. Договору визначено, що кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у рахунку на кожну партію товару згідно п.1.1. даного Договору. Перехід права власності і ризиків на товар з продавця на покупця відбувається після підписання товарних накладних (пункт 3.3.). Згідно пункту 3.4. Договору товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно-транспортних документів. Претензії з кількості предявляються відповідно до законодавчих актів України. Усі претензійні матеріали повинні бути оформлені відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції за кількістю №П-6 від 15.06.1965 р.

На підставі зазначеного договору та згідно видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" поставило ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" будівельні матеріали (азбест, бітум, мастика, шпали, дошки, свердло, сталь листова, цвяхи, бруски, брус, рубероїд, рядно, мішковина, кільця, плита монтажна, металопрокат, блоки, балки, болти будівельні, лак бітумний, масло камяновугільне тощо) на загальну суму 1035528,46 грн., у тому числі ПДВ 172588,07 грн.

Факт здійснення господарської операції зафіксовано бухгалтерськими та податковими документами, а саме:

- видаткова накладна від 10.10.2008 р. №ПК-0005363 та податкова накладна від 10.10.2008 р. №5363 на загальну суму 474 278,58 грн., у тому числі ПДВ 79 046,43 грн.;

- видаткова накладна від 02.12.2008 р. №ПК-0005806 та податкова накладна від 02.12.2008 р. №5806 на загальну суму 543629,48 грн., у тому числі ПДВ 90604,91 грн.;

- видаткова накладна від 05.12.2008 р. №ПК-0005809 та податкова накладна від 05.12.2008 р. №5809 на загальну суму 17620,40 грн., у тому числі ПДВ 2936,73 грн.

Розрахунки між ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" за поставлені будівельні матеріали здійснювалися оплатою через розрахунковий рахунок в сумі 380 000,00 грн., векселем на суму 561 249,88 грн. та шляхом переуступки боргу ТОВ ІНПК "Озот" на загальну суму 543 373,72 грн., у тому числі суму в розмірі 300 000,00 грн. сплачено безготівковим розрахунком. Кредиторська заборгованість ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" перед ТОВ ІНПК "Озот" становить 243373,72 грн.

Виключаючи зі складу валових витрат позивача вартість придбаних у ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" будівельних матеріалів перевіряючими зазначено, що посадовими особами ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" не надано документів, які підтверджують транспортування, зберігання та використання будівельних матеріалів. Кредиторська заборгованість перед ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" у розмірі 543 373,72 грн., яка склалася станом на 01.12.2008 р. на підставі угод про поступку права на вимогу від 01.12.2008 р. та від 01.01.2009 р., укладених між ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" та ТОВ ІНПК "Озот", перейшла до останнього, що є порушенням пп.1.1 Договору поставки від 08.01.2008 р. №3, яким передбачено проведення розрахунків у безготівковій формі або векселем. Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.08.2010 р. визнано винним ОСОБА_6 (директор ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво") у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 та ч.2 ст. 366 КК України. При цьому у судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_7 субєкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" з метою прикриття незаконної діяльності.

Звідси податківцями зроблено висновок про фіктивність угоди, укладеної між ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" та ЗАТ "Мостобудівельне управління №8", яка не мала на меті створення наслідків у вигляді отримання послуг та використання їх у своїй господарській діяльності для отримання прибутку.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 11.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363, (далі Правила перевезень) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Заперечуючи щодо необхідності оформлення здійснених перевезень товарно-транспортними накладними, представник позивача зазначив, що приймання будівельних матеріалів за договором поставки №3 від 08.01.2008 р. здійснювалось відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 (далі Інструкція №П-6), за видатковими накладними на поставлений товар.

Проте, пунктом 1 вказаної Інструкції передбачено, її положення застосовуються в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обовязковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю.

Таким чином положення Інструкції №П-6 врегульовують лише порядок приймання, але не перевезення товарно-матеріальних цінностей.

В той же час пунктом 22 Інструкції №П-6 передбачено, що особи, які залучаються підприємством-отримувачем до участі у прийманні продукції, повинні бути ознайомлені з даною Інструкцією.

Згідно пояснень представника позивача особами відповідальними за прийом будівельних матеріалів від ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" на обєктах у Чернівецькій та Полтавській областях були прораби ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Проте, документальних даних, що підтверджують факт ознайомлення вказаних осіб зі змістом Інструкції №П-6 позивачем не надано.

Відповідно до п.26 Інструкції №П-6 акт прийомки продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше наступного дня після складення акту.

На запитання суду щодо наявності таких актів представник позивача повідомив про їх відсутність.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3, який на час здійснення поставок будівельних матеріалів перебував у трудових відносинах з позивачем та виконував функції відповідальної особи за прийомку товарно-матеріальних цінностей, повідомив суду, що поставка продукції на будівельний майданчик здійснювалась автотранспортом ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво". Кількість привезеного товару звірялася лише за видатковою накладною, виписаною ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво", яка після розвантаження автомобіля підписувалась ОСОБА_3 При цьому жодного разу товарно-транспортні накладні постачальником не надавались.

Про інші докази щодо поставок будматеріалів саме від ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" ОСОБА_3 повідомити не зміг.

За змістом ч.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відсутність належних доказів реального вчинення операції з поставки товару позивачеві з боку ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" з огляду на відсутність доказів щодо перевезення цього товару, його зберігання та прийняття свідчить про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на придбання цього товару.

Аналогічно правильним є висновок податківців і щодо необґрунтованості включення сум ПДВ за названими операціями поставки до податкового кредиту ЗАТ "Мостобудівельне управління №8", оскільки наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Зустрічні перевірки в ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" з питань підтвердження обсягу виду та якості розрахунків зі Службою автомобільних доріг в Чернівецькій та Полтавській областях за 2008-2009 роки та завершений звітний період 2010 року, проведені КРУ в Полтавській області, результати яких оформлено довідками від 07.05.2010 р. №06-21/219 та від 26.05.2010 р. №06-21/253, не вказують на звязок операцій з поставки будматеріалів з постачальником ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво". Висновками цих перевірок лише встановлено відсутність розбіжностей між даними первинних документів та даними матеріальних звітів щодо обсягів придбання матеріалів.

Крім зазначеного суд звертає увагу на ту обставину, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.08.2010 р. визнано винним ОСОБА_6 - директора ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) та ч.2 ст. 366 (службове підроблення) КК України. В частині обвинувачення за ч.3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів) КК України ОСОБА_6 виправдано.

Скасовуючи цей вирок та направляючи справу на новий судовий розгляд, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 22.12.2010 р. зазначив, що визнавши ОСОБА_6 винним у створенні умов для ухилення від сплати податків іншими особами, суд фактично визнав його вину у пособництві скоєння злочину. Разом з цим, виправдав ОСОБА_6 у вчиненні пособництва особам, яким він сприяв в ухиленні від сплати податків, чим допустив неповноту судового розгляду.

Тобто висновок Октябрського районного суду м. Полтави щодо вчинення умисних дій, які виразилися у придбанні ОСОБА_6 субєкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" з метою прикриття незаконної діяльності судом апеляційної інстанції під сумнів не поставлені.

Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Чинним законодавством не встановлені вимоги щодо допустимості доказів, якими можуть доказуватися вищезазначені обставини. Відтак суд не має правових підстав відкидати доводи відповідача, що ґрунтуються на даних кримінальної справи.

Разом з тим, посилання ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки на нікчемність угоди від 08.01.2008 р. №3, укладеної між ЗАТ "Мостобудівельне управління №8" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" суд вважає передчасним, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч.1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте, їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не зважив на те, що згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ч.1 ст. 219 ЦК України (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину), ч.1 ст. 220 ЦК України (недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору), абзацем 1 ч.2 ст. 221 ЦК України (у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном) тощо.

Зважаючи на відсутність у змісті досліджуваної угоди кваліфікуючих ознак нікчемності, прямо визначених нормами цивільного законодавства, висновки ДПІ у м. Полтаві про нікчемність такої угоди судом визнаються неспроможними.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши субєкту господарювання податкове зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Таким чином вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, у звязку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Мостобудівельне управління №8" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2011 року.

СуддяЄ.Б. Супрун