Постанова № 14876650, 28.01.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 7672/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                     Бойко Л.М.

при секретарі                     Давтян Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007281701/0 від 21.07.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007281701/0 від 21.07.2010 року. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк»(надалі по тексту –Позивач, або ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк») вважає, що висновки відповідача не відповідають вимогам законодавства України, а саме Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб», Цивільного кодексу України, Постанові Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 та інших актів законодавства. Зокрема, Позивач вважає, що залучення ним коштів на депозит на особливих умовах, а саме на умовах субординованого боргу, не змінює природи цієї банківської операції як депозитної, і тому він не зобов’язаний утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, які розмістили свої кошти на вкладному рахунку в ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк»на умовах субординованого боргу, у зв’язку з чим, на думку Позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірними та прийнятим Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси безпідставно та поза межами своїх повноважень.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник Відповідача посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зокрема зазначивши, що він не вважає субординований борг різновидом депозитної операції, та, відповідно, Позивач повинний був утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб (у вигляді процентів, нарахованих та сплачених на суму коштів, залучених на умовах субординованого боргу).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси згідно плану –графіку було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 07.07.2010 року № 7885/22-1/20935649, в якому встановлено, що в порушення п.1.2 ст. 1, п.п. 4.2.12 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк»не утримував до бюджету податок у сумі 14459,22 грн. з доходів фізичних осіб від процентів нарахованих на субординований борг у сумі 96394,81 грн. (а.с. 13-81).

На підставі акту перевірки від 07.07.2010 року № 7885/22-1/20935649, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 року № 0007281701/0, яким ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 43377,66 грн., у тому числі за основним платежем –14459,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28918,44 грн. (а.с. 9).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача щодо обов’язку позивача утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб (у вигляді процентів, нарахованих та сплачених на суму коштів, залучених на вкладні рахунки фізичних осіб на умовах субординованого боргу), внаслідок чого в акті перевірки встановлено порушення Позивачем п.1.2 ст. 1, п.п. 4.2.12 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний висновок відповідача обґрунтований тим, що кошти, залучені від інвесторів (фізичних осіб) у вигляді субординованого боргу, переходять у володіння і користування банка - боржника і стають складовою частиною капіталу цього банку після отримання дозволу Національного банку України. Тобто, субординований борг та депозит не є тотожними категоріями, оскільки мають різну економічну природу, з чого випливає різний порядок оподаткування нарахованих на них доходів (процентів).

Суд не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки щодо обов’язку Позивача утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб (у вигляді процентів, нарахованих та сплачених на суму коштів, залучених на вкладні рахунки фізичних осіб на умовах субординованого боргу), виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу Позивач залучив кошти від фізичних осіб з визначеною сумою вкладу та відсотковою ставкою, а саме:

- від ОСОБА_1 - вклад в розмірі 22000,0 доларів США під 12 % річних;

- від ОСОБА_2 - вклад в розмірі 10000,0 доларів США під 12 % річних;

- від ОСОБА_3 - вклад в розмірі 22028,0 доларів США під 10 % річних;

- від ОСОБА_4 - вклад в розмірі 50000,0 доларів США під 12 % річних;

- від ОСОБА_5 - вклад в розмірі 100000,0 доларів США під 7 % річних;

- від ОСОБА_6 - вклад в розмірі 13000,0 доларів США під 12 % річних

та нараховував вказаним фізичним особам доход у вигляді процентів на вклади у загальному розмірі 96394,81 гривень.

Нарахування та сплата податку на вказаний доход зазначених фізичних осіб Позивачем не проводилися.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ, під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Пунктом 1.3. глави 1 «Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних установ», затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.09.2006 р. № 626, визначено, що субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше п’яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення вимог усіх інших кредиторів.

У відповідності до п. 1.1. розділу III «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368, передбачено, що банки можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті...на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

Тобто, згідно ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 під субординованим боргом розуміються грошові кошти, які залучені банком на відповідних умовах, які дозволяють банку зараховувати ці кошти до капіталу банку.

Згідно п. 1.2. вказаної Інструкції залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватись як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором (про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода), так і шляхом випуску банком-боржником облігацій (про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі-договір).

Крім того, пунктами 3.1., 3.7. зазначеної Інструкції також передбачено, що кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п’ять років. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

Вимоги, встановлені Національним банком України для договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу не змінюють цивільного-правового змісту цього договору як договору банківського вкладу (депозиту), характерними ознаками якого є прийняття банком вкладу на відповідний термін з зобов’язанням виплатити вкладнику обумовлені договором проценти на суму вкладу і зобов’язання повернути ці кошти після встановленого договором терміну (параграф 3 глави 71 Цивільного кодексу України).

Крім того, пунктом 3.12 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368, передбачено дострокове повернення коштів, які залучені на умовах субординованого боргу при наявності на це згоди банку-боржника, інвестора та Національного банку України.

Крім того, статтею 1060 Цивільного кодексу України передбачене залучення коштів як у вигляді вкладів на вимогу, так і у вигляді строкових вкладів, одним із видів якого є вклад на умовах субординованого боргу.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять його умови (пункти), які визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а не його назва.

Відповідно до ст.ст. 1058-1065 Цивільного кодексу України до договорів банківського вкладу (депозиту) відносяться договори, що укладені банком з юридичними та фізичними особами, за якими банк зобов’язується прийняти від вкладника грошову суму (вклад) на певний строк із зобов’язанням повернути цю суму та виплатити проценти (дохід) на умовах та в порядку, що передбачені договором та чинним законодавством. При цьому, згідно ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Пунктом 1.13. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 335/94-ВР встановлено, що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент... Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства.

Залучення Позивачем коштів від фізичних осіб на умовах субординованого боргу повністю відповідає критеріям, які вимагаються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»для операцій банку при залученні ним коштів на депозит (вклад).

У відповідності до абз. 3 п. 1.1. глави 1 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516 також передбачено, що вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено главою 71 або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно п.п. 9.2.1. п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2. статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Підпунктом 9.2.2. п. 9.2. ст. 9 цього Закону також встановлено, що податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому, інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Відповідно до абз. 2 п. 7.2. ст. 7 даного Закону ставка податку становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий).

У відповідності до п.п. 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону підпункт 4.2.12. пункту 4.2. статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1. і 9.2.2. пункту 9.2. статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного проценти по вкладу (депозиту) не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб до 01.01.2010 р. Вказаний висновок підтверджується також позицією Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист від 31.07.2007 р. № 06-10/10-33) та Асоціації українських банків (лист від 13.08.2007 р. № 06-09/0462).

Тобто, суд не може погодитись з твердженням Відповідача, що субординований борг та депозит не є тотожними категоріями, оскільки мають різну економічну природу, з чого на його погляд випливає різний порядок оподаткування нарахованих на них доходів (процентів).

Таким чином, виходячи із положень вищезазначених законодавчих та нормативно-правових актів залучення коштів на умовах субординованого боргу може відбуватись у вигляді позик, кредитів, депозитів у тому числі шляхом укладення прямих договорів. Наведене свідчить про помилковість висновку відповідача про те, що депозити не відносяться до субординованого боргу. Це в свою чергу свідчить про необґрунтованість визначеної Відповідачем Позивачу суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 43 377,66 грн. за укладеними Позивачем прямими угодами про залучення коштів на умовах субординованого боргу і нарахованими за ними процентами, та, відповідно, податкового повідомлення-рішення Відповідача від 21.07.2010 року № 0007281701/0.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, те, що Відповідачем не доведено обґрунтованих підстав щодо порушення Позивачем п.1.2 ст. 1, п.п. 4.2.12 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підстави вважати прийнятим правомірно оскаржуване податкове повідомлення-рішення –відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк»обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, проте з урахуванням вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що порушене право Позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007281701/0 від 21.07.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007281701/0 від 21.07.2010 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0007281701/0 від 21.07.2010 року, яким Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Інвестбанк»визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 43377,66 грн. (14459,22 грн. - за основним платежем, 28918,44 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк»(код ЄДРПОУ - 20935649) 3(три)грн.40коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 28 січня 2011 року.

Суддя Л.М.Бойко

          ілу III «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої пост86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпос