Постанова № 14876460, 28.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2011 року Справа № 2а-8472/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді Агевича К.В.

при секретарі Лізогуб Ю.В., Ворошило О.Є.

за участю представників сторін від:

позивача:Волкова Т.С.(дов.від 21.02.11 №1107/10)

відповідача:ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дов.від 01.11.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу із земельного податку шляхом звернення стягнення на активи,-

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області (далі ДПІ в Лутугинському районі) до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу із земельного податку шляхом звернення стягнення на активи для продовження розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 18 листопада 2010 року звернувся із зазначеним позовом до Луганського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у січні 2009 року громадянином ОСОБА_4 до ДПІ в Лутугинському районі надано копії Державних актів на право власності на земельні ділянки, видані Юрївською та Білоріченською селищними радами за період 2002-2005 років. У порушення положень ч.1 ст.15 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-XII (далі - Закон України №2535-XII) ОСОБА_4 у період з 2002 по 2005 року плату за землю не здійснював.

ДПІ в Лутугинському районі зазначено, що згідно отриманої земельно-кадастрової довідки Відділу земельних ресурсів у Лутугинському районі, у користуванні ОСОБА_4 знаходяться земельні ділянки загальною площею 197,6749 га, з яких: в межах населених пунктів на території Юрївської селищної ради 87,2253 га, за межами населених пунктів на території Білоріченської селищної ради 110,45 га. На підставі отриманої кадастрової довідки, з урахуванням вимог ч.1 ст.18 Закону України №2535-XII, ОСОБА_4 податковим повідомленням від 19.02.09 №№0000011700, 0000011701 були визначені суми податкового зобовязання із земельного податку фізичних осіб за 2007-2008 роки, а саме: за земельні ділянки на території Юрївської селищної ради (податкове повідомлення №0000011701 на суму 96696,55 грн.); за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради (податкове повідомлення №0000011700 на суму 6820,15 грн.). Зазначені податкові повідомлення із визначеними сумами земельного податку були направлені ОСОБА_4 19.02.09 та отримані ним 05.03.09, що підтверджується поштовим повідомленням №950248, у встановленому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 №2181-III порядку податкові повідомлення рішення платником податків - ОСОБА_4 не оскаржувалися.

Позивачем зазначено, що згідно п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 №2181-III податковим органом до ОСОБА_4 застосовані відповідні заходи щодо стягнення податкового боргу: направлені перша та друга податкові вимоги від 17.09.2009 №2/1 та від 19.10.2009 №2/27 відповідно та вчасно отримані боржником; активи платника податків передані у податкову заставу, що підтверджується копією з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.10.2009.

Тому просив стягнути з ОСОБА_4 за рахунок його активів податковий борг, який виник із земельного податку за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради у сумі 483480,78 грн., за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради у сумі 3410,08 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року провадження у справі закрито у звязку із смертю відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду справи.

12 листопада 2010 року справу за позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу із земельного податку шляхом звернення стягнення на активи прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінено відповідача у справі - ОСОБА_4 - його правонаступником - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1(ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.).

У подальшому представником позивача неодноразово змінювались позовні вимоги, згідно до заяви ДПІ в Лутугинському районі вих.№1108/10 від 21.02.2011 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в межах вартості майна отриманого у спадщину від померлого ОСОБА_4 податковий борг, який виник із земельного податку в загальній сумі 976561,89 грн., з якого: за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради в сумі 967764,03 грн.; за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради в сумі 8797,86 грн.

Під час судового засідання представник позивача уточненні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні вимоги ДПІ в Лутугинському районі не визнали пісьмових заперечень суду не надали, але в обґрунтування заперечень зазначали таке.

На їх думку спір повинен розглядатися відповідно до ст. 1281 ЦК України та ст. 99 Податкового Кодексу України за нормами цивільно процесуального законодавства. Заперечуєчи проти позову відповідачка зазначила, що свідоцтва про право на спадщину вона не оформлювала, так як усе майно спадкодавця знаходиться під арестом у звязку з провадженням по кримінальній справі, а також у податковій заставі тому вона не може розпоряджатися зазначеним майно та погасити податковий борг, а також зазначала що розмір податкового боргу обраховано з суттевим завищенням.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (далі за текстом Закон) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАСУ) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних податків і зборів належать, у тому числі, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»).

За таких підстав, на дані правовідносини розповсюджуються положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Виходячи із суті позовних вимог, спеціальним законом, який регулює порядок, підстави та строки сплати орендної плати за землю є Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ (діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно земельно-кадастрової довідки від 05.02.2009 №01-05/534 Відділу земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області, спрямованої на адресу позивача, відповідно до запиту від 02.02.2009 за вих.№808-17(а.с.6), у користуванні ОСОБА_4 починаючи з 2002-2005 років обліковувались земельні ділянки загальною площею 197,6749 га, з яких: в межах населених пунктів на території Юрївської селищної ради 87,2253 га, за межами населених пунктів на території Білоріченської селищної ради 110,45 га.(а.с.7,8).

Відповідно до ст..14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Судом встановлено, що на підставі отриманої кадастрової довідки, з урахуванням вимог ч.1 ст.18 Закону України №2535-XII (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, ОСОБА_4 податковим повідомленням від 19.02.09 №№0000011700, 0000011701 були визначені суми податкового зобовязання із земельного податку фізичних осіб за 2007-2008 роки, а саме: за земельні ділянки на території Юрївської селищної ради (податкове повідомлення №0000011701 на суму 96696,55 грн.); за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради (податкове повідомлення №0000011700 на суму 6820,15 грн.).(а.с.9).

Зазначені податкові повідомлення із визначеними сумами земельного податку були направлені ОСОБА_4 19.02.09 та отримані ним 05.03.09, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №950248 (а.с.10),

Податковими повідомленнями від 24.07.07 №№0013641700, №0014451700 ОСОБА_4 також визначено податкові зобовязання із земельного податку за 2009 рік (а.с.163), які останнім були частково сплачені.

Зазначені податкові повідомлення із визначеними сумами земельного податку були направлені ОСОБА_4 05.08.09 та отримані ним 06.08.09, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1132905 (а.с.164). Залишок боргу із земельного податку за 2009 складає: 802,48 грн. частково за використання землі на території Юрївської селищної ради за період 2009 рік; 1977,71 грн. частково за землі на території Білоріченської селищної ради.

У встановленому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 №2181-III порядку, податкові повідомлення платником податків - ОСОБА_4 оскаржувались, але ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року провадження по справі №2а-613/10/1270 закрито у звязку зі смертю позивача. (а.с. 40)

Згідно п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 №2181-III податковим органом до ОСОБА_4 застосовані відповідні заходи щодо стягнення податкового боргу: направлені перша та друга податкові вимоги від 17.09.2009 №2/1 та від 19.10.2009 №2/27 відповідно, які вчасно отримані боржником(а.с.11,12,13); активи платника податків передані у податкову заставу, що підтверджується копією з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.10.2009.(а.с.14).

Таким чином наявність податкового боргу підтверджується належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, крім того цей факт встановлено ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року.(а.с.41,55-56).

З метою отримання інформації щодо факту прийняття спадщини спадкоємцями та наявності спадкоємців, судом направлено запит до приватного нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу.(а.с.136).

16 грудня 2010 року від приватного нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, надійшла відповідь, де вказано, що до його нотаріальної контори поступила заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, від його дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.140).

Згідно ч. 1 ст. 608 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. За загальним правилом смерть фізичної особи - сторони зобов'язання - не припиняє зобов'язального правовідношення, оскільки майнові права та обов'язки померлого входять до складу спадщини та переходять до його спадкоємців. В даному ж випадку зобовязання ОСОБА_4, щодо податкового боргу із земельного податку не є такими, що нерозривно повязані з особою боржника.

Також ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року по даній справі визначено, що дані правовідносини допускають правонаступництво і стягнення податкового боргу є предметом розгляду адміністративних судів.

У звязку з чим ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінено відповідача у справі - ОСОБА_4 - його правонаступником - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.).(а.с.145).

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

На підставі статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив та батьки.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. А віддповідно до ч.1 статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Та обставина, що ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували у шлюбі до відкриття спадщини визнана сторонами у судовому засіданні, проти цього сторони не заперечували і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини, а тому вона не потребує відповідно до ст. 72 КАС України доказування перед судом. Також у судовому засіданні відповідачка підтвердила про те, що вона від спадщини у встановленому законом порядку не відмовлялась, але свідоцтво на право спадщини не оформляла.

У п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_2 є належним відповідачем по даній справі і вважається такою, що прийняла спадщину на день розгляду даної справи.

Відповідно до ч.2 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Відповідно до матеріалів справи позивач дізнався про те що спадкоємцем, який прийняв спадщину є ОСОБА_2 під час розгляду даної справи, а саме 23 грудня 2010 року у судовому засідінні, в той час, як вимога до спадкоємців була направлена позивачем Приватному нотаріусу Лутугінського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в серпні 2010 року. За таких обставин строк для предявленя вимоги позивачем пропущено не було.

Як передбачено ч.1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу із земельного податку задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за рахунок і в межах вартості майна одержаного у спадщину ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, податковий борг, який виник із земельного податку в загальній сумі 976561,89 грн. (дев'ятсот сімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят одна грн. 89 грн.), з якого: за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради в сумі 967764,03 грн. (дев'ятсот шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 03 коп.) стягнути на р/р 33214813700179 в банку ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК в Лутугинському районі, код 23487074; за земельні ділянку на території Білоріченської селищної ради в сумі 8797,86 грн. (вісім тисяч сімсот дев'яносто сім грн. 86 коп.) стягнути на р/р 33210813700173 в банку ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК в Луткгинському районі, код 23487074.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 01 квітня 2011 року.

СуддяК.В. Агевич