Постанова № 14876398, 29.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 року Справа № 2а-1644/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Стиль" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-стиль" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська на загальну суму 20308,75 грн. від 24.01.2011 №0000062300 (змінене на №0000042320 листом від 26.01.2011 №1163/10/2320).

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.

На підставі направлення від 20.12.2010 року № 936 та згідно наказу на перевірку від 20.12.2010 № 874 Державною податковою інспекцією у Артемівському районі міста Луганську проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Арго-Стиль» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» за періоди з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року.

26.01.2011 року позивач поштою отримав від відповідача податкове повідомлення-рішення на загальну суму 20308,75 гривень в тому числі за основним платежем 16247 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4061,75 грн. від 24.01.2011 року №0000062300 (змінене на №0000042320 листом від 26.01.2011 №1163/10/2320), прийнятого на підставі акта перевірки від 06.01.2011 року №2/2300/32202420.

Згідно з цим оскаржуваним повідомленням-рішенням позивача було повідомлено, що згідно з пунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 06.01.2011 року № 2/2300/32202420 встановлено порушення пп.7.2.1., п. 7.4.1, 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Віннер-Луганськ». Позивач щиро та відверто не розуміє чому відповідач повідомляє його про збільшені грошові зобов'язання ТОВ «Віннер-Луганськ» та вимагає сплатити зазначену суму позивачу до 3 лютого 2011 року? Зазначаємо, що акту перевірки зазначеного у оскаржуваному повідомленні - рішенні позивач ніколи не отримував. Так, 18.01.2011 року на підприємство надійшов поштою рекомендованим листом з повідомленням №910210621667 З, відправленим 6 січня 2011 року від ДПІ Артемівського району м. Луганська (вручений уповноваженому представнику підприємства - Ісауловой) - акт перевірки від 06.01.2011 року №2/2320/32202420.

Листом від 26.01.2011 №1163/10/2320 «Щодо податкового повідомлення-рішення» отриманим 28.01.2011 року відповідач повідомив: «При формуванні зазначеного податкового повідомлення-рішення допущено технічну помилку в частині визначення номера повідомлення-рішення. Тому замість номера 0000062300 вважати номер 0000042320.» На думку позивача, такі дії відповідача вчинені не у спосіб передбачений Конституцією України, Податковим кодексом України, іншими законами чи підзаконними актами, оскільки діючим законодавством такі зміни номерів податкових повідомлень-рішень не передбачені і це суттєво порушує права та законні інтереси платника податку бо фактично створюють плутанину у податковому обліку, податковій звітності та припускають довільне трактування податкових зобов'язань, та перешкоджають оскарженню цього податкового повідомлення-рішення. Так, наприклад, яке повідомлення-рішення просити скасувати у адміністративному позові у разі незгоди з ним номер 0000062300 чи номер 0000042320?

Таким чином при виготовленні цього рішення припущено такі помилки: 1) невірно зазначений номер повідомлення-рішення, який пізніше був змінений з номера 0000062300 на номер 0000042320; 2) вказане повідомлення - рішення (№ 0000062300 чи №0000042320) адресоване позивачу, але грошове зобов'язання на зазначену у повідомлені-рішенні суму збільшене ТОВ «Вінер-Луганськ» (зовсім іншому підприємству); 3) підприємство ніколи не отримувало акта перевірки від 06.01.2011 року №2/2300/32202420 на який відповідач посилається у оскаржуваному повідомлені рішенні.

Згідно акта перевірки від 06.01.2011 року №2/2320/32202420 зазначено: «Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 та з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року встановлено його завищення всього у сумі 16247 грн. в тому числі: за грудень 2008 року в сумі 1440 грн., за вересень 2009 року в сумі 14807 грн.» Завищення податкового кредиту на суму 16247 грн. посадова особа відповідача вбачає у взаємовідносинах із ПП "КФ "Парадігма", а саме у тому що між ТОВ «Арго-Стиль» та ПП «КФ «Парадігма» укладені договори №46-08 від 01.12.2008 року та №10/09 від 10.09.2009 року. Як зазначається у цьому акті договори скріплені печатками сторін та підписами директорів підприємств. Відповідно до цих договорів ПП «КФ «Парадігма» було сплачено 8640,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1440,00 грн. згідно до наданої податкової накладної №01120801 від 01.12.08 року на придбання автомобільних запчастин, 15775,00 грн. в. т.ч. ПДВ 2629,17 грн. згідно до наданої податкової накладної №30090911 від 30.09.09 року за надання послуг, згідно до наданій податкової накладної №30090910 від 30.09.09 року 73070,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12178,38 грн. на придбання автомобільних запчастин, а всього на суму 97485,00 грн. в т. ч. ПДВ 16247 грн.

Висновок посадової особи відповідача ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_1 з матеріалів кримінальної справи, протоколі допиту з матеріалів кримінальної справи, про те що він начебто «ніяких документів, в тому числі договорів та додатків до них він не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам» та обвинувальному вироку Ленінського районного суду м. Луганську від 21.10.2010 року (по справі N1-887/2010 року), яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні таких злочинів як службовий підлог та фіктивне підприємництво (стаття 205 Кримінального кодексу України).

Як зазначено у акті порушенням перевіряючий вважає те, що відповідно до 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а податкові накладні виписані ПП «КФ «Парадігма», як на його думку, складені з порушенням вимог чинного законодавства, та як він вважає «не може слугувати документом, який підтверджує право ТОВ «Арго - Стиль» на податковий кредит», що не відповідає дійсності.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (принцип презумпції правомірності правочину).

Документальною перевіркою виконання умов договорів від 01.12.2008 року № 46-08 від 10.09.2009 року укладених між ПП «КФ «Парадігма» в особі директора ОСОБА_1 та позивачем в особі директора Ширяєва Д.І. встановлено, що на реалізацію умов договору ПП «КФ Парадігма» було оформлено документи на реалізацію на адресу позивача автомобільних запчастин та надання послуг на загальну суму 97485,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 16247,00 грн. відповідно до видаткових накладних ОУ № 008120801 від 01.12.08 року на суму 8640,00 грн. у тому числі ПДВ 1440,00 грн. та ОУ № 0000001 від 30.09.09 року на суму 88845,00 грн. в т.ч. ПДВ 14807,00 грн.

На кожну з зазначених вище видаткових накладних виписано податкові накладні, а саме: податкова накладна № 01120801 від 01.12.08 року на придбання автомобільних запчастин на суму 8640,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1440,00 грн., податкова накладна № 30090911 від 30.09.09 року на надання послуг на суму 15,775,00 грн. в. т.ч. ПДВ 2629,17 грн., податкова накладна № 30090910 від 30.09.09 року на придбання автомобільних запчастин на суму 73070,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12178,38 грн., а всього податкових накладних на суму 97485,00 грн. в т.ч. ПДВ 16247 грн. Зазначені податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди та відповідають даним 5-го додатку до декларацій ПДВ відповідних періодів, про що зазначається у акті перевірки. Перевіркою встановлено, що оплата на адресу ПП «КФ Парадігма» здійснена у безготівковій формі платіжні доручення: № 331 від 04.12.2008 року на суму 8640,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1440,00 грн.; № 581 від 08.10.2009 року на суму 15775,00 грн. в. т.ч. ПДВ 2629,17 грн.; №. 580 від 08.10.2009 року на суму 73070,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12178,38 грн. Згідно вищенаведених платіжних доручень позивач перераховано грошові кошти у загальній сумі 97485,00 грн. на розрахунковий рахунок ПП «КФ «Парадігма».

Недоліків в заповненні реквізитів податкових накладних, відповідачем в результаті перевірки позивача не було виявлено. Підписання їх директором ПП «КФ» «Парадігма» ОСОБА_1 не роблять накладні недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів, лише через те ще він був притягнутий до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, оскільки документи, що були предметом перевірки не досліджувалися у згаданій вище кримінальної справі, їх недостовірність чи те що вони були підроблені вироком суду не встановлювалося, у вироку вони взагалі не згадуються. Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість. По результатах перевірки не було доведено, наведені в договорах товари не поставлялись чи послуги не надавалися. Ні у вироку суду ні у інших кримінально-процесуальних документах на які послався перевіряючий у акті перевірки від 06.01.2011 року № 2/2320/32202420 ці конкретні податкові накладні не згадуються, як такі, що були підроблені чи сфальсифіковані. Перевіряючим не доведено, що відомості які містяться у податкових накладних не відповідають дійсності.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтованим та прийнятим на законних підставах на обґрунтування законності прийнятого рішення навів доводи, що відповідають висновкам, викладеним в акті документальної перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-стиль" зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.11.2002 (а.с. 11). Відповідно до свідоцтва №17048691 від 02.02.2006 є платником податку на додану вартість (а.с. 23) та з 21.11.2002 перебуває на обліку в ДПІ в Артемівському районі м. Луганська за №04981 (а.с. 24).

На підставі направлення від 20.12.2010 року № 936 та згідно наказу на перевірку від 20.12.2010 № 874 Державною податковою інспекцією у Артемівському районі міста Луганську в період з 20.12.2010 по 31.12.2010 проведене перевірку позивача у справі, результати якої оформлені актом №2/2320/32202484 від 06.01.2011 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Арго-стиль" код ЄДРПОУ 32202484 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "КФ "Парадігма" за періоди з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року (далі акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки від 06.01.2011 року №2/2300/32202420 (а.с. 42) перевіркою встановлено порушення:

п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1.,7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 16247 грн., в тому числі: за грудень 2008 року в сумі 1440 грн., за вересень 2009 року в сумі 14807 грн.

договори №46-08 від 01.12.2008р. та №10/09 від 10.09.2009р між ПП «КФ «Парадігма» та ТОВ «Арго-Стиль» на виконання монтажних робіт суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та операції за ним підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акта перевірки від 01.12.2010 за № 656/2300/34525137 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2011 №0000062300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20308,75 грн., у т.ч. основний платіж 16274 грн., штрафні санкції 4061,75 грн. (а.с. 49).

26.01.2011 відповідач надіслав позивачу лист №1163/10/2320, в якому повідомив, що при формуванні податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011 №0000062300 допущено технічну помилку в частині визначення номеру, тому замість №0000062300 слід вважати №0000042320 (а.с. 54).

16.03.2011 відповідач супровідним листом №3701/10/23-20 повідомив, що додатково до листа ДПІ від 26.01.2011 №1163/10/2320 ДПІ направляє виправлене податкове повідомлення-рішення №0000042320 від 24.01.2011 яке вважати чинним (а.с. 115-116).

Позивачем на підтвердження взаємовідносин з ПП "КФ "Парадігма" надано договори №46-08 від 01.12.2008 року та №10/09 від 10.09.2009 року, відповідно до яких ПП "КФ "Парадігма" бере на себе зобов'язання проводити ремонт технічне обслуговування спеціального вантажного автовоза РЕНО Преміум (а.с. 63, 125-127).

Відповідно до цих договорів ПП «КФ «Парадігма» було сплачено 8640,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1440,00 грн. згідно до наданої податкової накладної №01120801 від 01.12.08 року на придбання автомобільних запчастин, 15775,00 грн. в. т.ч. ПДВ 2629,17 грн. згідно до наданої податкової накладної №30090911 від 30.09.09 року за надання послуг, згідно до наданій податкової накладної №30090910 від 30.09.09 року 73070,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12178,38 грн. на придбання автомобільних запчастин, а всього на суму 97485,00 грн. в т. ч. ПДВ 16247 грн.(а.с. 58-60).

Оплата на адресу ПП «КФ Парадігма» здійснена у безготівковій формі платіжні доручення: № 331 від 04.12.2008 року на суму 8640,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1440,00 грн.; № 581 від 08.10.2009 року на суму 15775,00 грн. в. т.ч. ПДВ 2629,17 грн.; №. 580 від 08.10.2009 року на суму 73070,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12178,38 грн. Згідно вищенаведених платіжних доручень позивач перераховано грошові кошти у загальній сумі 97485,00 грн. на розрахунковий рахунок ПП «КФ «Парадігма» (а.с. 55-57)

Також позивачем надано два акти приймання виконаних робіт №ОУ008-12-08-01 від 01.12.2008 та №ОУ-0000001 від 30.09.2009 (а.с. 61-62).

У судовому засіданні за клопотанням позивача було допитано свідка ОСОБА_3, який свого часу працював на підприємстві ТОВ "Арго-стиль" керівником сервісного центру та підписував акт приймання виконаних робіт від №ОУ-0000001 від 30.09.2009. Свідок повідомив, що він дійсно підписував зазначений документ та приймав виконані ремонті роботи, з боку виконавця зазначений акт був підписаний особою, яка називала себе ОСОБА_1 та скріплена печаткою в присутності свідка, документів цієї особи свідок не бачив та не перевіряв, назвати прізвища, імена та по-батькові осіб, які фактично виконували ремонті роботи свідок не зміг, оскільки не цікавився цими особами та не знайомився з ними.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

На запит суду було отримано завірену копію вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887, відповідно до якого ОСОБА_1, засновника та директора приватного підприємства “КФ “Парадигма”, було визнано винним у скоєнні злочинів, направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності та порядку оподаткування (а.с. 142-147). Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його імя приватного підприємства "Комерційна фірма "Парадигма" без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком встановлено, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені приватного підприємства “КФ “Парадигма”не складав та не підписував. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, тобто створення чи набуття субєкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

Тобто, приватне підприємство "КФ "Парадигма" не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З пояснень ОСОБА_1 від 10.07.2010 вбачається, що фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства "КФ "Парадигма" він ніколи не керував та не доручав цього нікому робити. Ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Про те, що підприємство здійснювало господарську діяльність, довідався від робітників податкової міліції, фінансово-господарську діяльність фактично не міг здійснювати, так як не мав ні досвіду, ні грошей. Видаючи себе за дійсного директора та власника підприємства ОСОБА_1 отримав всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи для легалізації діяльності приватного підприємства “КФ “Парадигма”, у тому числі печатку підприємства, які, відповідно попередньої домовленості, передав у фактичне користування невідомій особі на ім'я Олексій. Правочини, які здійснені від імені приватного підприємства “КФ “Парадигма”в період, коли він значився директором та засновником підприємства, вважає незаконними (а.с. 97).

Повідомлені свідком у судовому засіданні відомості не суперечать встановленим вироком суду у кримінальній справі фактам, щодо здійснення діяльності від імені ПП "КФ "Парадігма" невідомими особами, оскільки свідком не було зазначено прізвищ, імен та по-батькові осіб, які фактично виконували ремонті роботи, з показань свідка вбачається, що будь-яких документів особи, яка називала себе ОСОБА_1, свідок ніколи не бачив, отже, не може стверджувати, що названі невідомою особою прізвище та ім'я є дійсними.

На момент виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 3 статті 8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові накладні від імені приватного підприємства "КФ "Парадигма" виписані та підписані не директором ОСОБА_1, а іншою особою, яку неможливо ідентифікувати, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 10.07.2010 та протоколом допиту обвинуваченого від 10.07.2010, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту за грудень 2008 року на суму 1440 грн., за вересень 2009 року на суму 14807 грн.

Внаслідок неправомірного та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року суми 1440 грн., за вересень 2009 року суми 14807 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-стиль" було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 16247 грн.

Технічні помилки допущені відповідачем під час формування податкового повідомлення-рішення №0000042320 від 24.01.2011 (стосовно невірного зазначення номера рішення, описки в номері акту перевірки та помилкового зазначення в тексті рішення назви ТОВ "Віннер-Луганськ") будь-яким чином не впливають на встановлені перевіркою обставини та не спростовують висновків податкового органу про безпідставність віднесення сум за операціями з ПП "КВ "Парадігма" до складу податкового кредиту грудня 2008, вересня 2009 років.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Стиль" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011 залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 04.04.2011.

Суддя А.М. Каюда