Постанова № 14876385, 07.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 року Справа № 2а-1741/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання -Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн. та з податку на додану вартість в сумі 21715,00 грн.. а всього 26051,09 грн., -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2011 року Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24.06.2005 за реєстраційним номером №1383120 0000 001052 (код ЄДРПОУ 31572650) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Станом на 18.02.2011 ТОВ НВП «Битхім» має податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 4336,09 грн. У звязку з несвоєчасною сплатою податкового зобовязання, відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та з метою погашення податкового боргу Державною податковою інспекцією в м.Сєвєродонецьку Луганської області відносно відповідача були вжиті відповідні заходи, а саме: прийнято рішення №06/24-073 від 09.03.2010 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, зареєстровано активи платника податків в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виставлено першу податкову вимогу №1/502 від 29.10.2009 та другу податкову вимогу №2/60 від 01.02.2010, однак, усі вжиті заходи до добровільного погашення відповідачем податкового боргу не призвели і борг залишається несплаченим. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» з наявних розрахункових рахунків платника податків податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 4336,09 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 прийнято заяву позивача - ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з розрахункових рахунків у банках платника податків - відповідача - ТОВ НВП «Битхім» податковий борг у загальному розмірі 26051,09 грн., з яких: з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн., з податку на додану вартість в сумі 21715,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.30,31), про причини неявки суду не повідомляв, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Обєктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 285 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до статті 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2. ст.203 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» (код ЄДРПОУ 31572650) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24.06.2005 за реєстраційним номером №1383120 0000 001052 (а.с.5-6) та взятий на податковий облік у Державній податковій інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області в якості платника податків і зборів з 27.06.2001 за №91 (а.с.8), є суб'єктом орендної плати за землю та податку на додану вартість (платником).

01.09.2006 року між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області та ТОВ НВП «Битхім» укладено договір оренди землі (дата державної реєстрації 07.09.2006, номер державної реєстрації 040641900356) строком дії до 31.08.2031, за яким орендодавець надав орендарю земельну ділянку площею 0,1865 га за цільовим призначенням земельної ділянки землі промисловості, розмір орендної плати визначено у розмірі 24984,68 грн. на рік.

Так, станом на 06.04.2011 за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Битхім» рахується податковий борг у загальному розмірі 26051,09 грн., з яких:

-з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн.,

-з податку на додану вартість в сумі 21715,00 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову та карткою «Борг» станом на 06.04.2011 (а.с.34,35).

Податкове зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності самостійно визначено відповідачем у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №1653 від 28.01.2009 за 2009 рік у розмірі 24984,68 грн. (а.с.15).

Податкове зобовязання з податку на додану вартість самостійно визначено відповідачем у податковій декларації з податку на додану вартість№8633 від 18.03.2011 за лютий 2011 року в розмірі 21715,00 грн. (а.с.36-37).

Зазначені обставини підтверджуються відомостями з договору оренди землі (а.с.16), податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №1653 від 28.01.2009 (а.с.15), податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2011 року (а.с.36-37), довідкою про заборгованість до бюджету станом на 23.02.2011 та 06.04.2011 (а.с.6,34), розрахунком ціни позову станом на 06.04.2011 (а.с.35), зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с.9-13).

До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідачу відповідно до цієї статті було направлено першу податкову вимогу №1/502 від 29.10.2009 на суму 200,72 грн.(а.с.17), другу податкову вимогу за № 2/60 від 01.02.2010 на суму 2303,42 грн. (а.с.18). Даних про оскарження відповідачем зазначених податкових вимог на час розгляду справи судом не встановлено.

До набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI та на час виникнення спірних в даній адміністративній справі правовідносин порядок справляння плати за землю в Україні встановлювався Законом України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” передбачалося, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснювався органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку, відповідно до ст. 25 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) заходи щодо погашення відповідачем існуючого податкового боргу, що підтверджується рішенням заступника начальника ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області №06/24-073 від 09.03.2010 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та витягом про реєстрацію активів платника податків ТОВ НВП «Битхім» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 19.11.2009 №25381546 (а.с.19,20), однак позитивних результатів не досягнуто.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг у загальному розмірі 26051,09 грн., з яких: з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн., з податку на додану вартість в сумі 21715,00 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено та до теперішнього часу не сплачено, вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 11 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн. та з податку на додану вартість в сумі 21715,00 грн., а всього 26051,09 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Битхім» (код ЄДРПОУ 31572650, місцезнаходження: 93400 Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, буд.36) податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 4336,09 грн. (чотири тисячі триста тридцять шість гривень 09 коп.) на розрахунковий рахунок №33218812700080, код бюджетної класифікації 13050200, отримувач УДК в м.Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013 та з податку на додану вартість в сумі 21715,00 грн. (двадцять одна тисяча сімсот пятнадцять гривень 00 коп.) на розрахунковий рахунок №31111029700080, код бюджетної класифікації 14010100, отримувач УДК в м.Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, а всього 26051,09 грн. (двадцять шість тисяч пятдесят одну гривню 09 коп.), з наявних розрахункових рахунків платника податків, а саме, з:

-р/р №2600630136786 в філії «Дніпропетровське центральне відділення ПІБ», МФО 305437;

-р/р №26000550412660 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011;

-р/р №26002051040500 в АКІБ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005;

-р/р №26000571412661 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011;

-р/р №26003011581470 в Луганській філії АБ «Брокбізнесбанк», МФО 304632;

-р/р №26001011450101 в Сєвєродонецькій філії АКІБ «Укрсиббанк», МФО 304568;

-р/р №26004011580470 в Луганській філії АБ «Брокбізнесбанк», МФО 304632;

-р/р №26008016661001 в філії ВАТ КБ «Надра» Луганськ РУ, МФО 304193.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 11 квітня 2011 року.

СуддяО.О. Цицюра